Жданівка

Жданівка
Герб Жданівки Прапор Жданівки
Храм Успіння Божої Матері
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Горлівський район
Тер. громада	Жданівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14060090010040660
Засноване	1924
Статус міста	з 1966 року
Населення	▼ 11 867 (01.01.2022)[1]
Площа	2 км²
Густота населення	6099 осіб/км²
Поштові індекси	86391—86396
Телефонний код	+380-6250
Координати	48°8′15″ пн. ш. 38°15′39″ сх. д.
Висота над рівнем моря	223 м
Назва мешканців	жданівча́нин, жданівча́нка, жданівча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Нижньокринка
До станції	8 км
До обл./респ. центру
- фізична	37,9 км
- залізницею	58 км
- автошляхами	43,2 км
До Києва
- фізична	608 км
- залізницею	879 км
- автошляхами	729 км
Міська влада
Адреса	86391, Донецька обл., м. Жданівка, вул. Кравченка, 3
Вебсторінка	Жданівська міськрада
Міський голова	Литвинов Сергій Миколайович
Жданівка у Вікісховищі Карта Жданівка Жданівка

Жда́нівка — місто (з 1966 року) в Україні, у Горлівському районі Донецької області. Адміністративний центр Жданівської міської громади. Розташоване в центральній частині області.

Географія

Розташоване на південному схилі головного вододілу Донбасу, за 8 км від залізничної станції Нижньокринка, на автодорозі Донецьк — Міллерово. В околицях міста беруть початок річки Вільхівка та Громова.

Сусідні населені пункти: на півночі межує з містами Єнакієве, Бунге; на північному заході з селом Розівка; на північному сході з селами Славне, Шевченко (Малоорлівська сільрада), Малоорлівка; на заході з селищем Новомосковське; на сході з селом Шевченко (Розівська сільрада) та містом Хрестівка; на південному заході з селищем Нижня Кринка; на південному сході з селищем Вільхівка; на півдні з селищем Молодий Шахтар.

Історія

Засноване в 1924 р. До 1966 р. — селище Ново-Жданівка. З 1966 р. — місто з сучасною назвою. У 1954 р. тут закладені сучасні шахти.

Війна на сході України

В 2014 році Нижня Кринка потрапила у зону бойових дій в ході російсько-української війни.

16 серпня 2014 року місто було звільнене від проросійських терористів^[2], під час бою загинув старший солдат 25-ї бригади Едуард Гуцул.

17 серпня 2014 року в районі Нижньої Кринки та Жданівки при проведенні пошуково-ударних дій внаслідок обстрілу з БМ-21 «Град» загинули 11 солдат та офіцерів 25-ї повітрянодесантної бригади Збройних сил України на чолі з капітаном Вадимом Ричковим.

21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли.

Загальні відомості

Займає територію 2 км², із них 72 % під забудовою. На одного жителя припадає 20 м² зелених насаджень. Середня температура січня −7,2 °C, липня +22 °C. За рік випадає 500 мм опадів.

Населення на 5 грудня 2001 р. склало 13,7 тис. осіб, на початок 2004 р. — 13,2 тис. осіб. Понад 70 % зайняте в народному господарстві та працюють в промисловості. Основні підприємства — шахти.

У місті діє храм Успіння Божої Матері, створюється жіночий монастир.

В адміністративному плані Жданівці підпорядковані селища міського типу Вільхівка, 1 сільський населений пункт.

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13266 осіб.^[3].

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[4]:

Національність	Відсоток
українці	48.35%
росіяни	47.44%
білоруси	1.40%
татари	0.61%
вірмени	0.60%
сакартвельці	0.23%
молдовани	0.21%
греки	0.19%
азербайджанці	0.17%
інші/не вказали	0.80%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	11681	88,05%
українська	1451	10,94%
вірменська	46	0,35%
білоруська	39	0,29%
молдовська	5	0,04%
польська	3	0,02%
грецька	2	0,02%
інші/не вказали	39	0,29%
Усього	13266	100%

Відомі особистості

В поселенні народилась:

• Кахідзе Алевтина Томазівна (* 1973) — українська художниця.

Пам'ятки

У місті на обліку перебуває одна пам'ятка історії:

№ пп	Охорон. номер	Найменування пам'ятки	Місцезнаходження пам'ятки	Рік встановлення	Автор	Рішення
1.	646	Братська могила радянських воїнів Південного фронту.	Жданівська м/р, м. Жданівка, вул. Леніна.	1970 р.	-	5.09.1973 р. № 475

Примітки

1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
2. Українська армія звільнила місто Жданівку на Донеччині, - Порошенко. Еспресо TV. 16 серпня 2014. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 31 травня 2021.
3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
4. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

• Інформаційний портал Донеччини [Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Пам'ятки Донецької області [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]

Джерела

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.