Місто засноване 1952 року у зв'язку з будівництвом вугільних копалень шахти «Україна», яка функціонує й досі. До 1963 року називалося селище Лисівка (Лісівка); селище шахт «Лісівська» і «Селидівська-Південна» отримало статус селища міського типу з 20 грудня 1957 року. У 1963 році отримало статус міста і назву, похідну від назви шахти.
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», місто увійшло до складу Селидівської міської громади.
21 квітня 2024 року о 8:30 російські окупанти обстріляли місто Українськ з використанням РСЗВ «Смерч». Внаслідок влучання засобу ураження загинула 82-річна жінка та дістали травм різного ступеня тяжкості четверо чоловіків віком від 21 до 53 років. Також пошкоджено 6 багатоквартирних житлових будинків[4].
6 липня 2024 року, близько 10:50, окупанти здійснили обстріл міста із застосуванням РСЗВ «Смерч» з касетною бойовою частиною. Внаслідок обстрілу загинула одна людина, двоє — поранених[5].
24 вересня 2024 російські війська захопили місто Українськ[6].
Населення
Станом на 1976 рік населення складало 20 000 осіб.
У місті діє шахта «Україна», кам'яновугільні копальні, збагачувальна фабрика.
У 2008—2009 роках, з ініціативи мерії міста, оголошеної у ЗМІ, в Українськ переселилося близько 700 сімей із різних областей України. На шахті «Україна» працює не більше 10 % працездатного населення. У місті діє асфальтний завод, цех з випічки хлібобулочних виробів, кілька швейних майстерень, дрібні авторемонтні підприємства. Проведено інтернет («Укртелеком»), існує також міська локальна мережа.
Житлова площа коштує не набагато дешевше, ніж у довколишніх містах: у газифікованих і опалюваних районах міста двокімнатна квартира в нормальному стані коштує $ 7–8 тис. У місті немає своєї автостанції, хоча раніше вона справно функціонувала. Через місто прямують транзитні рейсові автобуси.
Сьогодення та перспективи
Місто побудоване на рівнині в околицях шахти, дренажні споруди передбачені тільки для дуже невеликої кількості (1–2) вулиць, що природно призводить до відсутності стоку опадів.
Починаючи з 1990-х років, населення міста стрімко зменшується, дуже велике число п'ятиповерхових (найвищі будови, крім шахт, у місті) будинків стоять напівзанедбані, часом цілі поверхи не заселені. Статистичні дані по населенню, що приводяться в багатьох довідниках по містах Донецької області, не відповідають дійсності й дають дещо завищені результати, близько 12 000 осіб у 2004 році[11], проте спеціального дослідження на цю тему не проводилося. Напевно, фактична кількість населення становить не більше половини від цієї кількості. Житлова площа практично нічого не коштує.
Зі зменшенням, а часом і припиненням фінансування багатьох шахт Донецької області, різко зменшився добробут жителів. Поселення існує доти, доки існує шахта «Україна», заради якої його і побудували. При явному занепаді виробництва жодних заходів зі створення альтернативних робочих місць не робиться.
У місті є дві бібліотеки, стадіон, спортшкола, два дитячих садки.
Пам'ятки
Дитячо-юнацька Спортивна Школа (ДЮСШ) шахти «Україна» ім. ЗМС В. В. Мірошниченка
↑Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
