Бунге (місто)

Бунге/Бу́нґе
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Горлівський район
Тер. громада	Єнакієвська міська громада
Засноване	1908
Статус міста	з 1965 року
Населення	▼ 13 495 (01.01.2022)[2]
Площа	5,4 км²
Густота населення	2546,1 осіб/км²
Поштові індекси	86493-86497
Телефонний код	+380-6252
Координати	48°13′41″ пн. ш. 38°16′28″ сх. д.^H G O
Висота над рівнем моря	213 м
Водойма	р. Булавинка
Назва мешканців	бу́нгівець бу́нгівка бу́нгівці
Відстань
Найближча залізнична станція	Єнакієве
До станції	5 км
До обл./респ. центру
- фізична	43,7 км
- залізницею	64 км
- автошляхами	53,4 км
До Києва
- залізницею	793 км
- автошляхами	730 км
Міська влада
Адреса	86495, Донецька обл., Єнакієвська міськрада, м. Бунге, вул. Ілліча, 2
Міський голова	Роленко Олександр Вікторович
Бунге/Бу́нґе у Вікісховищі Карта Бунге/Бу́нґе

Бу́нге, також Бу́нґе (у 1924—1965 роках — селище шахти Юнком, у 1965—2016 роках — Юнокомунарівськ) — місто Єнакієвської міської громади Горлівського району Донецької області, Україна. Розташоване над річкою Булавинка. 2014 року селище налічувало 13945 мешканців. Входить до складу Горлівсько-Єнакієвської агломерації.

Географія

Місто Бунге знаходиться поблизу залізничної станції Єнакієве на річці Булавинка (притока Кринки, басейн Міуса). Поверхня хвиляста, розчленована ярами і балками. Перевищення висот до 200 м.^[3]

Історія

Засноване в 1908 році, коли російсько-бельгійське металургійне товариство заклало шахту «Бунге» для постачання вугіллям Петровського металургійного заводу. В 1924 році шахті дали назву «Юнком» («Юний комунар»). Так само стало називатися й шахтарське селище. З 1965 року отримав статус міста. У 1979 році в місті проведений підземний ядерний вибух (Об'єкт «Кліваж») у рамках атомно-вибухового експерименту.

Протягом російсько-української війни 21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли з міста.^[4]

12 травня 2016 року ВР України постановила повернути місту історичну назву Бунге^[5][6]. Постанова набрала чинності 22 травня 2016 року.

Населення

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[7]:

Національність	Відсоток
росіяни	54.99%
українці	41.59%
білоруси	1.21%
татари	0.31%
азербайджанці	0.29%
молдовани	0.20%
вірмени	0.19%
сакартвельці	0.12%
греки	0.10%
інші/не вказали	1.00%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	15769	88.45%
українська	1933	10.84%
білоруська	24	0.13%
румунська	4	0.02%
інші/не вказали	98	0.56%
Усього	17828	100%

За даними перепису 2001 року населення міста становило 17828 осіб, із них 10,84 % зазначили рідною мову українську, 88,45 % — російську, 0,13 % — білоруську, 0,04 % — вірменську, 0,02 % — румунську та польську, 0,01 % — болгарську, німецьку та угорську мови^[9].

Відомі люди

• Шевченко Іван Петрович — шахтар, Герой України.

Цікаві факти

На шахті «Юнком» (ВО «Орджонікідзевугілля») у м. Бунге (у 1979 році — Юнокомунарівськ), на глибині 903 м 16 вересня 1979 р. о 9 годині (GMT) було здійснено підземний ядерний вибух потужністю 0,2—0,3 Кт тротилового еквівалента (Об'єкт «Кліваж»)^[10][11]. Мета вибуху — зниження напруги в гірничому масиві, що мало підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів. Відстеження радіоактивного фону в області вибуху триває до сьогодні.

За десятиріччя 1979—1989 рр. чисельність населення Бунге зменшилася з 22,5 тис. до 20,7 тис. осіб.

Примітки

1. Юнокомунарівськ // Географічна енциклопедія України — 1993. — С. 456.
   d:Track:Q12094748
2. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
3. Юнокомунарівськ. Географічна енциклопедія України. 1993. с. 456.
4. Кабмін назвав міста Донбасу, підконтрольні сепаратистам. Korrespondent.net. Процитовано 5 жовтня 2023.
5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 30 березня 2017.
6. Рада перейменувала населені пункти на окупованому Донбасі: Торез - на Чистякове, Краснодон - на Сорокине (укр.). Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 30 березня 2017.
7. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 березня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
10. Database of nuclear tests, USSR: part 3, 1979—1990. Архів оригіналу за 8 грудня 2006. Процитовано 3 липня 2012.
11. Испытания ядерного оружия и ядерные взрывы в мирных целях СССР. 1949—1990 гг. [Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine.] РФЯЦ-ВНИИЭФ. 1996 ISBN 5-85169-062-01

Посилання

• История городов и сел Украины (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2012.
• Енакиево как на ладони (рос.). [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Пірко, Василь (1998). Заселення Степової України в XVI—XVIII ст (PDF). Донецьк: Укр. центр. с. 124. Архів оригіналу (PDF) за 14 February 2017.
• Лаврів, Петро (1995). Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Тараса Шевченка Український культурологічний Центр. Архів оригіналу за 20 December 2016.
• Пірко, Василь (2003). Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) (PDF). Донецьк: Східний видавничий дім: Український культурологічний центр. с. 180. Архів (PDF) оригіналу за 20 December 2016.
• Lavriv, Petro I. (1992). Istorija pivdenno-schidnoï Ukraïny. L'viv: Slovo. ISBN 978-5-8326-0011-6.