Азербайджанці в Україні

Азербайджанці в Україні (азерб. Ukrayna azəriləri, azərbaycanlıları) — азербайджанська діаспора, яка проживає в Україні. За переписом 2001 року азербайджанців в Україні налічувалося 45,2 тис. осіб^[1], основна частина яких проживала у містах. Згідно азербайджанських даних в Україні проживало близько 500 тисяч азербайджанців.^[2]

Азербайджанці в Україні
Мамедов Катіб Сафар-огли Мамедов Гюндуз Айдинович Насібов Парвіз Паша-огли
Кількість	250 - 500 тис. осіб
Ареал	Донецька область, Дніпропетровська область, Харківська область, Київ, Автономна Республіка Крим
Близькі до	Тюрки
Входить до	Азербайджанці
Мова	Азербайджанська Українська Російська
Релігія	іслам

Історія

У період, коли територія нинішньої України й Азербайджану входили до складу Російської Імперії, в університетах найбільших міст України — Києва, Одеси, Харкова, навчалася велика кількість азербайджанської молоді. Так, автор всесвітньо відомого бестселера «Алі та Ніно» Юсиф Везир Чеменземінлі в 1910 році поступив на юридичний факультет Імператорського Університету Святого Володимира міста Києва. За весь час навчання в Університеті він ні на мить не переривав зв'язку з Азербайджаном. За ці роки Юсиф Візир не раз друкувався в газетах і журналах, що видаються на Батьківщині. Саме в цей період побачили світ такі його праці, як «Фактичне становище азербайджанської мусульманки», «Мати і материнство», «Азербайджанська автономія», «Хто ми і чого хочемо?», «Наша зовнішня політика», «Проблеми нашої нації і культури» і т. д.

У 1915 році через Першу світову війну царський уряд переселив Київський університет у Саратов. Закінчивши Університет, Юсиф Везир влаштовується на роботу суддею в Саратовську судову палату. Через нетривалий час він повертається до Києва. Там, вступивши в організацію «Земство», він їде на фронт. Під час лютневої революції Юсиф Везир знаходився в Галичині. Події тих часів він описав у своїх романах «Студенти» та «У 1917 році».

У 1917 році Юсиф Везир повертається з Галичини до Києва. Тут, зібравши навколо себе азербайджанських студентів, він створює азербайджанську громаду, головою якого був обраний^[3]. Після встановлення незалежної Української Народної Республіки Юсиф Везир Чеменземінлі був призначений дипломатичним представником молодої Азербайджанської Демократичної Республіки в цій країні. Одночасно він був диппредставником Азербайджанської Демократичної Республіки в Криму і Польщі. Він і його сподвижники організовують вечори, друкують в газетах і журналах статті про історію, літературу, культуру і економіку Азербайджану з метою інформування української громадськості про Азербайджан та азербайджанський народ.

У 1918 році через громадянську війну обривається зв'язок з Азербайджаном. Юсиф Везир їде до Сімферополя, де він змушений був залишитися на кілька місяців. Тут він влаштовується на роботу радником у Міністерстві Юстиції. У кримській газеті «Міллі» друкується його стаття «Азербайджан і азербайджанці» і в 1919 році виходить його книга «Литовські татари».

Під час встановлення радянської влади міграція азербайджанців на Україні і українців в Азербайджан мала взаємний характер і судячи за переписами населення особливо посилюється після Другої Світової Війни. Багато азербайджанців брали участь у визволенні України від фашистських загарбників. Неподалік від Керчі є братська могила, в якій поховані тисячі азербайджанців. На Сапун горі, поблизу Севастополя, поставлений пам'ятник безстрашним синам Азербайджану, загиблим в боях при визволенні міста-героя. Також існували азербайджанські сотні у складі бойових частин ОУН.

Після розпаду Радянського союзу і внаслідок окупації Вірменією Нагірного Карабаху, а також вигнання близько мільйона азербайджанців з Вірменії, зони нагірно-карабахського конфлікту і прилеглих окупованих територій еміграція азербайджанців в Україну стала більш інтенсивною. Деяка частина азербайджанців отримала в Україні статус біженців.

Нині в 15 областях України діють національно-культурні товариства азербайджанців, у 8 областях — недільні школи з вивчення азербайджанської мови і літератури. З 1998 року в Києві виходить часопис «Голос Азербайджану» (азербайджанською та українською мовами).

Також в Україні створена «Об'єднана діаспора азербайджанців України».

Згідно азербайджанських даних в Україні проживає понад 500 тисяч азербайджанців.^[4]

Мечеть Імама Алі у місті Харків

Релігія

Віруючі азербайджанці — мусульмани, здебільшого шиїти.

У місті Харків діє Мечеть «Імам Алі».

Відомі азербайджанці України

• Абудулкарім Гуламов — український військовослужбовець Збройних сил України, учасник АТО у складі Сил спецоперацій ЗСУ.
• Відаді Ісрафілов — боєць батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького.
• Гурбаналі Аббасов — співак, народний артист України (2009).
• Гюндуз Мамедов — український правознавець. Прокурор Автономної Республіки Крим (з 22.08.2016), старший радник юстиції, кандидат юридичних наук.
• Катіб Мамедов — український скульптор, педагог, доцент, заслужений художник України.
• Мамед Багіров — провідний хірург-пульмонолог, професор, заслужений діяч науки України.
• Парвіз Насібов — український борець греко-римського стилю.
• Роман Насіров — український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання. Глава Державної фіскальної служби України з 2015 року.
• Сейфаддін Гурбанов — український скульптор, народний художник України.
• Олег Бабаєв — колишній народний депутат України, колишній член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — листопад 2010 року, колишній президент футбольного клубу «Ворскла», почесний президент футбольного клубу «Кремінь». Міський голова Кременчука (з листопада 2010 по 26 липня 2014 року).
• Октай Ефендієв — український бізнесмен, меценат, громадський діяч. Президент ФК «Нива» (Бузова). Почесний голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України.
• Хікмет Джавадов — голова громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України».

Галерея

• 
  Пам'ятник Гейдару Алієву у місті Київ
• 
  Сквер імені Мусліма Магомаєва у місті Київ

Розселення

Динаміка чисельності азербайджанців на території України

Рік	Чисельність
1939	4 626
1959	6 680
1970	10 769
1979	17 235
1989	36 961
2001	45 176

Місце Регіон Кількість азербайджанців 1 Донецька область 8 075 2 Харківська область 5 684 3 Дніпропетровська область 5 683 4 Автономна Республіка Крим 3 748 5 Луганська область 3 121 6 Одеська область 2 777 7 Київ 2 567 8 Запорізька область 2 490 Мова Рідна мова азербайджанців України за переписом 2001 р. Місце Рідна мова Кількість 1 Азербайджанська мова 23 958 (52 %) 2 Російська мова 16 968 (37 %) 3 Українська мова 3 224 (7 %) 4 Кримськотатарська мова 102 (0,2 %) За переписом 2001 року, серед азербайджанців України вказали на вільне володіння мовами:[5][6] російською — 84,9 % азербайджанською — 65,4 % українською — 44,4 % Примітки Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 20 травня 2011. Azərbaycandan kənarda yaşayan azərbaycanlıların sayı - Azerbaijan.az. azerbaijan.az. Процитовано 4 грудня 2024. http://irs-az.com/pdf/1291651793193348508.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2016. Number of Azerbaijanis living outside Azerbaijan - Azerbaijan.az. azerbaijan.az. Процитовано 26 вересня 2023. Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013. Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 липня 2013. Література Енциклопедія історії України, Київ, 2003. Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персонали. К., 1993; Етнічний довідник, ч. 2. К., 1996; Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. К., 1998. Посилання Традиції та Звичаї Народів України (укр.) Посольство України в Азербайджанській Республіці (укр.) Посольство Азербайджанської Республіки в Україні (рос.)