Україна втратила контроль над основною територією Криму внаслідок її окупації Збройними силами Росії, після якої 16 березня2014 року було незаконно проведено референдум, який не визнала Генеральна Асамблея ООН. Чинні на той час органи місцевої влади АР Крим в односторонньому порядку проголосили незалежність Республіки Крим від України, після чого одразу ж рішенням органів влади РФ АР Крим була включена до складу Російської Федерації як новий суб'єкт зі статусом республіки[4]. Українська влада і більшість інших держав не визнають легітимність референдуму й постанови про незалежність.
Територією республіки проходить державний кордон України довжиною 821 км. До складу АР Крим не входить південний захід півострова, підлеглий Севастопольській міськраді, яка є одиницею загальнодержавного підпорядкування, та північна частина Арабатської стрілки, що входить до складу Херсонської області.
26 лютого1992 — за рішенням Верховної Ради Криму Кримську АРСР перейменовано на Респу́бліку Крим (крим.Qırım Cumhuriyeti, рос.Республика Крым). Проте, це рішення не було схвалено центральною владою України. Конституція республіки закріплювала за Кримом статус української території.[5]
21 вересня1994 — Законом України «Про внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) України» Кримську АРСР перейменовано на Автоно́мну Респу́бліку Крим (крим.Qırım Muhtar Cumhuriyeti, рос.Автономная Республика Крым).[6]
19 червня 1997 року — у Конституції Автономної Республіки Крим 1995 року остаточно замінена назва «Республіка Крим» на «Автономна Респу́бліка Крим».
Кримський півострів має різноманітні природні ландшафти. На півночі степ, південні райони — покриті лісами Кримські гори та південне узбережжя Криму. Гірська система простягнулася трьома пасмами від Севастополя до Феодосії. Найбільші висоти — у межах Головного, або Південного, пасма. Тут знаходиться найвища гірська вершина Кримського півострова — гора Роман-Кош (1545 м).
Водоймища
Річки Криму маловодні. Найважливіші — Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Салгир. На річці Салгир розташоване Сімферопольське водосховище. У північній частині півострова — Північно-Кримський канал, вода в який надходить із Дніпра. На півночі Криму є багато солоних озер: озер — Сакське, Актаське, Тобечицьке, Чокрацьке, Красне, Айгульське. Вони мілкі, неглибокі і часто пересихають влітку. Концентрація солі в деяких з них (особливо в Перекопському та Сиваші) досягає 200—240 ‰. Їхня вода має солі багатьох хімічних елементів, таких як натрій, калій, олово та бром і завдяки цьому використовується в галузях хімічної промисловості. Для прикладу, на сиваській ропі працює Червоно-перекопський бромний завод. Інші солоні озер Криму — Донузлав і Сасик — завдяки підвищеній мінералізації використовуються для лікування різних захворювань (особливо захворювань шкіри, суглобів та опорно-рухового апарату).
Клімат
У північній частині Криму клімат помірно теплий. Зима м'яка, літо спекотне. Середня температура липня +24 °C, січня +1,5 °C. На Південному березі Криму клімат субтропічнийсередземноморський: дуже тепле літо і м'яка зима. Середня температура липня +25 °C, січня +4 °C. Середньорічна кількість опадів становить 300—500 мм на рівнині і до 1000—1200 мм у горах. Клімат Криму прикордоний між помірним і субтропічним географічними поясами, що сприяє м'якому клімату півострова та великій кількості годин сонячного світла (2180—2470 годин на рік).
Автохтонним (корінним) населенням Кримського півострова є кримські татари, кримчаки, караїми[7].
Інше населення Криму — емігранти в другому та третьому поколіннях та переселенці з інших країн колишнього СРСР. Загальна чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., становила 2033,7 тисячі. Чисельність міського населення 1274,3 тисячі осіб, або 62,7 %, сільського 759,4 тисячі осіб, або 37,3 %. Кількість чоловіків в автономії становила 937,6 тисячі, або 46,1 %, жінок 1096,1 тисячі, або 53,9 %.
Загальна чисельність постійного населення Автономної Республіки Крим становила 2024 тисячі осіб, зокрема чоловіків 931,4 тисячі, або 46,0 %, жінок 1092,6 тисячі, або 54,0 %. Міське населення становить 1258,7 тисячі осіб, або 62,2 %; сільське 765,3 тисячі осіб, або 37,8 %.
Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення становив 168,8 злочинів, з них 62,4 тяжких та особливо тяжких[8].
Найдавніше відоме населення гірської частини та південного узбережжя Криму — таври.
З XII ст. до н. е. степовий Крим населяли кімерійці.
VIII—IV ст. до н. е. — Проникнення в Крим грецьких колоністів, заснування Херсонеса (V ст. до н. е.), Степова частина півострова заселяється скіфами.
III—II ст. до н. е. — Центр скіфської держави під тиском сарматів зі сходу переміщується з Придніпров'я до Криму. Столиця — Неаполь Скіфський (на території нинішнього Сімферополя).
63 рік до н. е.. — Понтійське царство завойоване Римською імперією, кримські міста перейщли під контроль римлян. Початок панування Римської імперії в Криму.
257 рік — Підпорядкування Криму готами, знищення Скіфської держави.
IV—V століття — поступове відновлення влади Римської (Візантійської) імперії над гірською частиною Криму. Уцілілі після навали гунів готи визнали владу Візантії.
988 рік — Князь Київської Русі Володимир Великий здобув Херсонес (Корсунь в руських літописах, на території сучасного Севастополя), закріпивши панування Київської Русі над Кримом.
Кінець VII століття — майже весь Крим, окрім Херсонеса, що залишився під владою Візантії, захоплювали хозари.
XIII століття — ослаблення влади Візантії. Частина її володінь перейшла до Генуї, частина стала самостійним князівством Готія (Феодоро).
1239 р. — завоювання Криму монгольським військом хана Бату. Степовий Крим разом з сусідніми землями Великого князівства Руського потрапив у підданство до царства Ординського.
XIV — сер. XV століття — війни генуйців з князівством Феодоро за землі південного берегу Криму.
1475 р. — Османське військо під командуванням паші Гедіке Ахмеда завоювало володіння Генуї та князівство Феодоро. Кримське ханство визнало верховну владу султана Османської держави як халіфа ісламської умми.
Після приєднання Криму до Росії в 1783 розпочалася тотальна еміграція кримських татар з півострова. До 1795 емігрувало дві третини населення, поселення Криму обезлюдили.
1978 р. — прийнято конституцію УРСР, що в ній місто Севастополь вказано як місто республіканського підпорядкування УРСР.
12 лютого 1991 р. — Верховна Рада УРСР постановила відновити Кримську АРСР у складі УРСР, ґрунтуючись на постанові «Про висновки і пропозиції Комісії з проблем радянських німців і кримськотатарського народу» від 28 листопада 1989 року.
20 лютого 2014 року — окупація Криму росіськийми військами.
14 березня 2014 року — Верховна Рада України постановляє достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
17 березня2014 р. — самопроголошена Верховна Рада АР Крим проголосила «незалежність» півострова з метою його подальшого входження до складу Російської Федерації.[19]
20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про звільнення України, в якій, зокрема, заявила, що «Крим був, є та буде в складі України».[21]
Відповідно до адміністративної реформи України, відображеної в Постанові Верховної Ради від 17 липня 2020 року, територія АР Крим ділиться на 10 укрупнених районів, а міста (міськради) республіканського значення скасовуються.
З 7 вересня 2023 року територія АР Крим поділена на 10 районів.[22][23]:
За твердженням Президента України Леоніда Кравчука, Україна, змушена тодішнім партійним керівництвом СРСР взяти Крим під свою опіку, починаючи з 1954 року вклала в економіку Криму (переважно в канали, дороги, постачання води, будівництво курортної інфраструктури південного узбережжя, житлові будинки) близько 100 мільярдів доларівСША[24][25].
Соціально-гуманітарна сфера
Історико-культурний потенціал
Інформаційно-аналітичний огляд «Культурна спадщина України в Криму: знищення та пошкодження»
На території сучасного Сімферополя у ІІІ столітті до н. е. — IV столітті н. е. знаходилася столиця Скіфської держави — Неаполь Скіфський. Серед визначних пам'яток:
Над Алупкою височіє одна з найпривабливіших гір Криму — Ай-Петрі. У місті розташований один з найкращих палаців і парків України — Воронцовський палац і парк 1830–1846 років.
В автономії діють 682 клуби та будинки культури, 855 бібліотек, 18 музеїв, школи естетичного виховання дітей тощо. Працюють 6 театрів, серед них відомий в Україні та за її межами Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр. Набули широкої популярності мистецькі фестивалі та конкурси «Кореада», «У Чорного моря», «Зірки планети», «Артеківські зорі».
Освіта та наука
Дитячі садки
В Автономній Республіці Крим налічується 655 дошкільних закладів. Дошкільні заклади відвідують майже 37 тисяч дітей.
Середня освіта
Сформована в автономії мережа навчально-виховних закладів задовольняє потреби населення у формах, профілях та мовах навчання.
Середню обов'язкову освіту забезпечують 641 денна загальноосвітня школа різного типу і форм власності, в яких навчається понад 274 тисяч учнів. Серед загальноосвітніх шкіл майже 71 % шкіл I-ІІІ ступенів, які дозволяють одержати повну середню освіту за місцем проживання понад 82 % учнів.
В Автономній Республіці Крим працюють 8 гімназій, 10 ліцеїв, 54 навчально-виховних комплекси.
Професійна освіта
Професійну освіту молоді надають 30 професійно-технічних училищ, в яких навчається 17,3 тисячі учнів. Навчання здійснюється за різними профілями.
Підготовку кадрів вищої кваліфікації здійснюють 14 вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, де навчається понад 52 тисячі студентів. Щорічно вони готують близько 9 тисяч фахівців різноманітного профілю. Підготовку молодших спеціалістів здійснюють 24 вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, в яких навчається понад 15 тисяч студентів та щорічно випускається майже 4 тисяч фахівців для промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, охорони здоров'я, освіти тощо.
Наука
У Криму здійснюють науково-технічну та дослідницьку діяльність 45 різних науково-дослідних, проектних та конструкторських інститутів і бюро, дослідних станцій, самостійних наукових відділів та філій, основним видом діяльності яких є науково-технічна та дослідницька діяльність, зокрема:
У системі охорони здоров'я Автономної Республіки Крим діє мережа республіканських, міських та районних лікарень, діагностичних центрів, спеціалізованих клінік та амбулаторій, станцій та відділень «швидкої допомоги», інших медичних закладів.
Населення автономії обслуговують 8,37 тисяч лікарів та 18,8 тисяч середніх медпрацівників. Ліжковий фонд становить 18,4 тисяч ліжок.
Щорічно в поліклінічних закладах реєструється 18,5 мільйонів лікарняних відвідувань, у стаціонарах проліковано близько 373 тисяч осіб.
В Автономній Республіці Крим функціонує 21 спеціалізований центр, в яких застосовуються найсучасніші медичні технології. Серед них такі відомі центри, як республіканський діагностичний, нейрохірургічний, кардіологічний, опіковий, онкологічний тощо.
Спорт
В автономії функціонують 51 стадіон, 21 плавальний басейн, понад 700 спортивних залів.
У 203 дитячо-юнацьких спортивних школах займається 20 тисяч дітей та учнівської молоді.
↑Територія АРК (в тому числі і столиця — місто Сімферополь) не контролюється Україною. Влада України не формувала уряд АРК у вигнанні. При цьому 17 травня 2014 Кримське Представництво Президента України було переміщено в місто Херсон (Херсонська область), який можна розглядати як політичний центр формально існуючої (за законодавством України) АРК.
↑Розрахунки базуються на даних по 5 повітах та двох містах за: «Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Под ред. Н. А. Тройницкого. т. I. Общий свод по Империи результатов разработки данных Первой Всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 года. С.-Петербург, 1905.»
1.JPG)
.JPG)
_Autonomy.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_1.svg){kind=small}
