PROFILBARU.COM

	чагат. خیوه خانلیگی; Khivâ Khânligi; перс. خانات خیوه; Khânât-e Khiveh ; Хівинське ханство
	Прапор
	Хівинського ханства: історичні кордони на карті
Столиця	Хіва
Мови	хорезмська; узбецька
Релігії	Сунізм; Суфізм
Форма правління	монархія
Історичний період	Новий Час
- Засновано Хівинське ханство	1511
- Засновано Хорезмську Народну Радянську Республіку	1920
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Хівинське ханство

Хівинське ханство (чагат. خیوه خانلیگی, трансліт. Khivâ Khânligi, перс. خانات خیوه, трансліт. Khânât-e Khiveh, узб. Xiva xonligi, трансліт. Хива хонлиги, туркм. Hywa hanlygy, рос. Хивинское ханство) — назва Хорезмської держави в період з 1511 до 1920 року.

Історія

Регіон, що увійшов до складу Хівинського ханства був частиною Чагатайського ханства зі столицею в Кенеургенч, одному з найбільших і найважливіших торгових центрів Центральної Азії. Тим не менше, Тимур розглядав місто як конкурента Самарканда, і протягом 5 військових кампаній, він знищив повністю Куня-Ургенч в 1388. Після Куня-Ургенч був остаточно залишено через зміну течії Аму-Дар'ї в 1576 році, центр регіону зміщується на південь, а в 1619 р. Араб Мухаммад-хан, оголосив Хіву столицею ханства.

Упродовж більшої частини історії зовнішня політика ханства була залежна від зацікавлення Великих держав цим тереном. Відкриття золота на березі Аму-Дар'ї в період правління в Росії Петра I, а також бажання Російської імперії встановити торговий шлях до Індії, призвело до збройних експедицій в регіон. У 1717-18-му роках князь Олександр Бекович-Черкаський й 750-4000 вояків зробили перший військовий рейд. Після цього рейду зацікавлення Росії цим тереном тимчасово вщухло. Між 1740-им та 1747-им ханство перебувало під протекторатом Надер Шаха.

Наступний помітний епізод у завоюванні Росією Хіви стався у 1839. Експедиція на чолі з генералом В. А. Перовським, начальником Оренбурзького гарнізону, складалася з 5200 піхотинців і 10 тисяч верблюдів. Номінальною метою місії було звільнити рабів захоплених і проданих туркменами на кордонах Росії на Каспії, але експедиція також мала на меті розширення кордонів Росії, через складнощі Британської імперії в першій англо-афганській війні. І ця спроба захоплення Хіви була невдала.

Постійна військова присутність Росії в Хорезмі почалася в 1848, з будівництвом Форт Аральськ в гирлі Сирдар'ї. Російська імперія мала вельми велику військову перевагу, що Хіва та інші центрально-азійські князівства, Бухара і Коканд, не мали шансів відбити наступ росіян, незважаючи на роки бойових дій.^[1] . Ханство поступово зменшується в розмірах за часів російської експансії в Туркестані і в 1873, після завоювання Росією сусідніх міст, Ташкента і Самарканда, генерал фон Кауфман почав наступ на Хіву. Його військо складалося з 13 тисяч піхоти і кінноти. Хіва капітулювала 28 травня 1873, а 12 серпня 1873 був підписаний мирний договір, за яким Хіва, ставала російським протекторатом.

Хівинське ханство на карті розпаду Російської імперії

Після Жовтневого перевороту в Росії і встановлення радянської влади, Хорезм зазнав впливу більшовизму. У листопаді 1919 почалося повстання під керівництвом комуністів. Але сил повсталих виявилося недостатньо для перемоги над урядовими військами. На допомогу повсталим були направлені війська Червоної Армії з Росії. На початок лютого 1920 армія Джунаїд-хана була повністю розгромлена. 2 лютого хан відрікся від престолу, а 26 квітня 1920 була проголошена Хорезмська Народна Радянська Республіка у складі РРФСР. У складі РРФСР вона і увійшла до СРСР, потім була перетворена в Хорезмську СРР, а восени 1924 на її території та територіях Бухарської СРР і ліквідованої Туркестанської АРСР були утворені союзні республіки Туркменська РСР і Узбецька РСР.

Хани Хорезму

Династія Кунграт (1359—1388)

Династія Шейбанідів (1511—1695)

Абу-л-Мансур Ільбарс-хан, син Буреке-султана, хан Кок Орди —1511, хан Хорезма 1511—1538
Султан Ходжа-хан, син Бильбарс Паландж-султана, хан Хорезма 1538—1539
Хусайн Кули-хан, син Илак-хана, хан Хорезма 1539—1558
Суфіян-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1558—1564
Буджунчга-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1564—1568
Аванеш-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1568—1581
Кахлан-хан, син Імнак-хана, хан Хорезма 1581—1590
Агатай-хан, смн Імнак-хана, хан Хорезма 1590—1598
Хаджи Мухаммад-хан, син Агатай-хана, хан Хорезма 1598—1603
Араб Мухаммад-хан, син Хаджи Мухаммад-хана, хан Хорезма 1603—1623
Ісфандіяр-хан I, син Араб Мухаммад-хана, хан Хорезма 1623—1643
Абу-л-Газі-хан, син Араб Мухаммад-хана, хан Хорезма 1643—1663
Абу-л-Музаффар Мухаммад Ануша-хан, син Абу-л-Гази-хана, хан Хорезма 1663—1686
Худайдад-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1686—1689
Еренк-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1689—1694

Виходці з династії Чингізидів (1695—1740)

Джучі-хан хан Хорезма 1694—1697
Валі-хан хан Хорезма 1697—1698
Шах Ніяз-хан, син Джучи-хана, хан Хорезма 1698—1702
Шахбахт-хан, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1702—1703
Саїд Алі-хан, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1703
Муса-хан, син Джучи-хана, хан Хорезма 1703—1704
Ядигар-хан, син Мухаммад Ануша-хана, хан Хорезма 1704—1714
Ісим-хан, син Йадгар-хана, хан Хорезма 1714—1715
Шер Газі-хан, син Ісим-хана, хан Хорезма 1715—1728
Ільбарс-хан II, син Шах Нийаз-хана, хан Хорезма 1728—1740
Абу-л-Газі Мухаммад-хан, син Ільбарс-хана, хан Хорезма 1740—1745

Шах Тимур-хан (в Арале 1721—36).
Бахадур-хан (казах. 1728).
Ільбарс-хан II (1728—40).
Тахир-хан (казах. 1740—41).
Нуралі-хан (казах. 1741—42).
Абу-ль-Газі-хан II (1742—46).

Династія Тугатимуридів

Гаїп-хан (1746—57).
Абдаллах Карабай, брат (1757)*
Тимур-Газі-хан (1757—63)*
Тауке-хан (1763—64).
Шах Газі-хан (1764—67).
Абу-ль-Газі-хан III (1767)(форм. 1770—1804)(1806).
Нуралі-хан (1767—69).
Джангир-хан (1769—70).
Булакай-хан (1770).

У 1804 (факт. 1770) влада перейшла до Кунгратів.

Династія Кунгратів (1804—1920)

Мухаммад Амін-бій, син Иш Мухаммад Йар-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1763—1790
Мухаммад Аваз-бій, син Мухаммад Амин-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1790—1804
Мухаммад Ільтузар-хан, син Мухаммад Аваз-бия, бей плем'я Кунграт, інак Хорезма 1804, хан Хорезма 1804—1806
Мухаммад Рахим-хан, син Мухаммад Аваз-бія, хан Хорезма 1806—1825
Аллакулі-хан, син Мухаммад Рахим-хана, хан Хорезма 1825—1842
Рахим Кулі-хан, син Алла Кулі-хана, хан Хорезма 1842—1845
Мухаммад Амин-хан, син Алла Кулі-хана, хан Хорезма 1845—1855
Абдулла-хан, син ІбадУлла-бека, хан Хорезма 1855
Кутлуг Мурад-хан, син ИбадУлла-бека, хан Хорезма 1855—1856
Саїд-Мухаммад-хан, син Мухаммад Рахим-хана, хан Хорезма 1856—1864
Мухаммад Рахим-хан II р.1845, син Мухаммад-хана, хан Хорезма 1864—1910, у 1873 ханам Хорезма, після встановлення російського протекторату, імператором Всеросійським даровано загальний титул по попоходженню високість
Ісфандіяр-хан нар. 1871, син Мухаммад Рахим Фируз-хана, світлість валиахд 1891—1910, хан Хорезма 1910—1918
Саїд Абдулла-хан нар. 1870, син Мухаммад Рахим Фируз-хана, хан Хорезма 1918—1920
- візир Джунаїд-хан (факт. 1918—20, прет. 1916—26).

Література

William Griffith, Journals of Travels in Assam, Burma, Bhootan, Afghanistan and the Neighbouring Countries, (1847), Chapter XIV.
Compiled after Y. Bregel, ed. (1999), Firdaws al-iqbal; History of Khorezm. Leiden: Brill.