Таври

Північне Причорномор'я у II ст. до н. е.
   Скіфи в Криму
   Таври

Таври, тавроскіфи (грец. Ταύροι, Ταῦροι, επίσης Σκυθοταύροι, Ταύροι Σκύθες, Ταυροσκύθες, Σκυθοταύροι, Ταύροι Σκύθες, лат. Taurus, Tauros) — плем'я, яке у I тисячолітті до н. е. заселяло гірську і підгірську частини Криму[1]; від гір що впираються в Понт, між Керкінітидою і «Херсонесом Скелястим» (Кімерійський Боспор)[2]. Перші згадки про таврів — VI ст. до н. е., останні — I ст. н. е.. Після одомашення биків періоду неоліту (7000-3000 р. до н. е.) на території етнічної України[3] у грецькій «Ταύροι»  та латинській «Tauros» — як «бик»[4] (міфологічний символ) пов'язували з ознакою в давнину войовничих людей, що жили грабунками в Таврії (V ст. до н. е.), за свідченням Геродота[5], і таке уявлення існувало й у 64 році до н. е. — 23 році н. е. за свідченням Страбона[прояснити][6]. Тацит свідчив про назву землі таврів у 49 році нашої ери, оповідаючи про загибель частини римських воїнів з префектом когорти через кораблетрощу[7]. Не випадково заіснувала латиномовна назва сузір'я Тельця «Taurus», з яким у давнину ототожнювався Кримський півострів й прилеглі до нього області. Свого часу мала частина кімерійців стала відомою як таври[8] (грец. θεωρούνται ότι υπήρξαν παρακλάδι των Κιμμέριων), що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[8]. Після навали скіфів (див. «кімерійці») й асиміляції таврів[9] набули назву «тавроскіфи», а Кримський півострів отримав від них старовинну назву Таврія[10]. На таврів мала великий вплив грецька культура та релігія, якою вони переймалися[11]. Першим царем таврів Геродот називав Тоаса, котрий жив близько 1250 р. до н. е.

Хоча спочатку узбережжя Чорного моря було завойоване греками, а потім римлянами, але від таврів залишалася сильна військова загроза в регіоні: Участь у піратстві в Чорному морі, і набіги з їх бази в Балаклаві. І в II столітті до н. е. таври як і греки були васалами й союзниками скіфського царя Скілура, котрі спільно володіли всіма степами Криму, пониззям Дніпра та Південного Буга[12].

Перші згадки

Уперше таври згадуються Геродотом (IV. 99,100,102,103,119). Вони фігурують серед тих племен, котрі відмовилися надавати допомогу скіфам у їхній боротьбі проти Дарія

119. Після цього повідомлення скіфів, що прибули сюди, царі племен стали радитися. Думки учасників розділилися: царі гелонів, будинів і савроматів прийшли до згоди й пообіцяли допомогти скіфам. Царі ж агафірсів, неврів, андрофагів, а також меланхленів і таврів дали скіфам таку відповідь: «Якби ви колись не нанесли образи персам і не почали війни з ними, тоді ми порахували б ваше прохання правильним й охоче допомогли б вам. Однак ви без нашої допомоги вторглись у землю персів і володіли нею, поки божество допускало це. Тепер це ж божество на їхній стороні, і перси хочуть відплатити вам тим же. Ми ж і тоді нічим не скривдили цих людей і тепер першими зовсім не будемо ворогувати з ними. Якщо ж перси вступлять і в нашу країну й нападуть на нас, то ми не допустимо цього. Але поки ми цього не бачимо, то залишимося в нашій країні. Нам здається, що перси прийшли не проти нас, а проти своїх кривдників»[13].

За Геродотом таври мешкали у гірській країні, що видається в море між Керкінітідою і Херсонесом Скелястим, тобто між Євпаторією та Керченським півостровом. Згадує варварські звичаї цього народу — приносити в жертву богині Партенос (Діві) мореплавців, які потерпіли на морі, й загалом еллінів, захоплених у відкритому морі. Заняття таврів Геродот обмежив розбоєм та війною.

103. У таврів існують такі звичаї: вони приносять у жертву Діві потерпілих катастрофи мореплавців і всіх еллінів, кого захоплять у відкритому морі в такий спосіб. Спочатку вони вражають приречених дрюком по голові. Потім тіло жертви, за словами одних, скидають зі стрімчака в море, тому що святилище стоїть на крутому стрімчаку, голову ж прибивають до стовпа. Інші, погоджуючись, втім, щодо голови, затверджують, що тіло таври не скидають зі скелі, а віддають землі. Богиня, який вони приносять жертви, по їхніх власних словах, це — дочка Агамемнона Іфігенія. Із захопленими в полон ворогами таври вчиняють так: відрубані голови бранців відносять у будинок, а потім, застромивши їх на довгу тичину, виставляють високо над будинком, звичайно над димоходом. Ці висячі над будинком голови є, за їхніми словами, стражами всього будинку. Живуть таври розбоєм і війною[13].

Численні археологічні розкопи та згадки грецького історика Геродота свідчать про те, що таври займалися переважно скотарством, у долинах річок — хліборобством, а над морем — рибальством[1]. Хоч культурно відсталі — на рівні мідяної культури (їхні сусіди мали вже залізне знаряддя), таври будували й укріпляли міста, відбивали з успіхом довший час напади ворогів, зокрема римлян[1]. Коли сусідні з ними південні скіфи під тиском сарматів змушені були відступити у Кримські гори, дійшло до змішання таврів зі скіфами[1], які відомі історії під назвою тавроскіфів. Таври дали також назву Кримському півострову, який довгий час називався Тавридою, Таврикою або Таврією.

Гіпотези походження таврів

Імовірніше тевриски були частиною таврів (пізніше — тиверці),

Амміан Марцеллін у IV столітті нашої ери вказував, що до складу лютого племені таврів входять аріхі, напеї, сінхі (можливо «синди»)[18].

Мова

Крім таврів у Тавриді в IX—VII століттях до н. е. жили носії іранської мови кімерійці, у протоці між Тавридою й Синдикою (сучасна Тамань), у античних авторів — Кімерійський Боспор. Мала частина яких лишилася в Таврії й асимілювалася зі скіфами після VII століття до н. е. у сприянні іранської мови скіфів (див. «Скіфська мова»), через що виникла їхня нова назва «тавроскіфи». Наприкінці IV ст. до н. е. скіфи зазнали поразки від правителя Фракії Лісімаха, фракійці і кельтські племена галатів тіснили скіфів із заходу, у наслідку чого занепало тавроскіфське господарство та частина землі й племені тавро-скіфів опинилася під впливом влади кельтів і фракійців. Після навали зі сходу у Північне Причорномор'я іраномовних сарматів у II—I ст. до н. е. скіфський союз племен Скіфія остаточно увійшов до складу Сарматії. Пізніші дослідження лінгвістів підтвердили присутність в українській мові слів іраномовного походження та участь скіфів, сарматів у етногенезі українців.

Близько VII століття до н. е. на північному березі Чорного моря заіснували грецькі колонії з носіями грецької мови («Греки в Україні»).

З розвитком торгівлі зустрічалися носії семітської мови з IV ст. до н. е. — II ст. н. е. (див. «Історія євреїв в Україні», «Кримчаки», «Караїми в Україні»).

У повідомленні античного географа V століття нашої ери (Псевдо-Аріан, «Періпл Чорного моря») «таврську мову» названо готською (див. «Кримськоготська мова», «Кримські готи», «Готська мова», «Готи»): період III ст. — ІХ ст. н. е.

Отже, різні джерела різних народів у різні історичні періоди зафіксували події очевидно з реальним життям на Таврії під різними датами про різні племена, тому слід вважати на етногенез з асиміляцією племен у даному регіоні та на об'єктивне формування врешті антів (див. Антський союз), у котрих достеменно відомо науці була більша група слов'янських племен з рештками готів, греків та іранців[19].

Археологія

Більшість дослідників ототожнює таврів з Кизил-кобинською археологічною культурою. [20]

На території міста Херсонеса були знайдені надгробки із зазначенням причини смерті, що покійний був убитий таврами, а на території Боспорського царства на деяких надгробках було написано, що сам померлий був тавром.

У знайденому в Херсонесі декреті на честь Діофанта, полководця царя Мітрідата VI, що відноситься до II ст. до н. е., згадано, що він підкорив таврів, які жили біля Херсонесу. Згідно з низкою написів початку I ст., цар Боспору Аспург підпорядкував багато навколишніх племен, зокрема і таврів.

Задовго до асиміляції зі скіфами (і утворення етноніму «тавроскіфи») таври вже у V ст. до н. е. ставали навіть членами міських громад грецьких колоній Північного Причорномор'я[4].

Новітні археологічні розкопки дають підставу стверджувати, що таври були умілими ремісниками, які ще до появи еллінів у Північному Причорномор'ї опанували мистецтва видобування та обробки заліза у великих масштабах. Окрім того, розкопки одного з таврійських храмів у горах на перевалі Гурзуфське сідло, виявили скарби, присвячені суворим давнім богам, які таври здобули як трофеї, успішно воюючи зі, здавалося б, непереможними скіфами і не менш непереможними полководцями Риму. Там же виявлена велика колекція римського бойового спорядження, яка складається з близько 2.600 речей. Зокрема, зброя, рідкісні речі табірного побуту, монети, карбовані похідною монетарнею Юлія Цезаря — трофеї таврів у Мітрідатових війнах та наступних конфліктах.[21]

Тавроскіфи

Тавроскіфи — етнонім, яким у римський час позначали населення внутрішніх районів Криму. Паралельно, але набагато рідше, використовували термін «скіфотаври» — імовірно синонімічний до «тавроскіфи». Поява нових етнонімів відображала етнічні процеси, які відбувалися в Криму після утворення у 2 ст. до н. е. пізньоскіфської держави (див. Скіфи). Вперше їх зафіксував Страбон, який називав таврів «скіфським племенем».

В останні століття до н. е. — перші століття н. е. таври, очевидно, ставали мешканцями пізньоскіфських поселень. Асиміляційні процеси, які породили етнонім «тавроскіфи», розвивалися поступово. Тому боспорські царі й римляни з Херсонеса Таврійського, які воювали зі своїми сусідами, чудово відрізняли таврів від скіфів. Єдиний боспорський напис, де згадуються Т., належить до 3 ст., коли асиміляційні процеси були завершені. Для письменників, котрі жили в перші століття н. е. далеко від Криму (Гай Пліній Старший, Плутарх, Арріан, Клавдій Птолемей та ін.), таври вже не існували, залишалися тільки Т.

Більш-менш конкретна локалізація Т., або скіфотаврів, трапляється лише у двох джерелах. За Гаєм Плінієм Старшим, вони займали пасмо Кримських гір. Під час правління римського імператора Антоніна Пія (138—161) Т. напали на Ольвію. Ольвіополіти звернулися за допомогою до імператора. Римляни спільно з ольвійським ополченням завдали варварам поразки. У результаті Т. уклали невигідний для себя договір, зміцнивши його видачею заручників.

«Тавроскіфами» називали мешканців Криму деякі середньовічні джерела (твори Прокопія Кесарійського, «Житіє Іоанна Готського», «Житіє херсонських мучеників»), але на цей час етнонім перетворився на літературний термін, утративши реальний історичний зміст. Лев Диякон, а вслід за ним інші візантійські. автори (Михаїл Пселл, Анна Комніна, Нікіта Хоніат та ін.) вживали ім'я «тавроскіфи» як один із синонімів «росів» (русі)

Могильники

Могильники містять кам'яні ящики, в які клали небіжчиків, зазвичай, у скорченому вигляді. Могильники були в вигляді склепів, які використовували довгий час. Кістки попередніх поховань прибирали (залишали лише черепи). Ранньому періоду притаманні горщики, оздоблені гладеньким валиком. В могилі ховали декілька небіжчиків. з середини 7 ст. до н. е. стає поширеним прокреслений орнамент, поєднаний з рельєфним. Кам'яні ящики іноді перекривали насипом. У похованнях у великій кількості трапляються бронзові речі — прикраси, браслети, підвіски та інше, іноді-зброя.

Див. також

Примітки

  1. а б в г стор. 3123, том. 8, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 966-7155-02-1
  2. Геродот IV, 99 (рос.)
  3. стор. 31, том 11, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2003 р. ISBN 5-7707-4048-5
  4. а б в г д е Зализняк Л. Л., Археология Украины: «Тавры» [Архівовано 2014-10-20 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Ηροδότου Ιστορίαι Δ'. (гр.)
  6. Страбон VI, 4, 2 (рос.)
  7. Тацит XII, 17 (рос.)
  8. а б в стор. 1036, том 3, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1994 р. ISBN 5-7707-4052-3
  9. Таврический Национальный Университет им. Вернадского, Краткий толковый словарь по этнографии Крыма: «Тавры» (рос.)
  10. Πλίνιος ο πρεσβύτερος, H. N. 4.85 (гр.)
  11. Βλ. Ευριπίδη, Ιφιγένεια εν Ταύροις. (гр.)
  12. Tauri. (2008). In Encyclopædia Britannica. ανάκτηση 18 Οκτωβρίου, 2008, from Encyclopædia Britannica (англ.)
  13. а б Геродот, Історія, Книга четверта, Мельпомена
  14. КИЗИЛ-КОБИНСЬКА КУЛЬТУРА, «Лексика — українські енциклопедії та словники»
  15. Лесков А. М. Горный Крым в І тысячелетии до нашей эры. К., 1965 г. (рос.)
  16. Plinio il vecchio, Naturalis Historia. A. Mocsy, Noricum, Londra & Boston 1974, p. 26-27. (італ.)
  17. стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. (рос.)
  18. Аммиан Марцеллин XXII, 8, 33 (рос.)
  19. стор. 34, том 11, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2003 р. ISBN 5-7707-4048-5
  20. Кизил-Кобинська культура. Енциклопедія історії України на litopys.com.ua (укр.). Процитовано 30 травня 2024.
  21. Історія цивілізації. Україна. Том 1, 2019, с. 8-10.

Джерела

  • стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. (рос.)
  • К. К. Когонашвили. «Краткий словарь истории Крыма». Справочное издание. — г. Симферополь, изд. «Бизнес-Информ», 1995 г. (рос.)
  • Иванчик А. И., Киммерийцы, г. Москва, 1996 г. (рос.)
  • Крис X. И., «Кызыл-кобинская культура и тавры», г. Москва, 1981 г. (рос.)
  • Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Выпуск II. — г. Симферополь, 1991 г. — 284 с. (рос.)
  • Материалы к этнической истории Крыма VII в. до н.э. // Сб. научных трудов. — г. Киев: изд. «Наукова думка», 1987 г. — 212 с. (рос.)
  • Кравченко Е. А. Кизил-кобинська культура у Західному Криму. — Київ: ІА НАН України, 2010. — 276 с.
  • Кравченко Э. А, Горбаненко С. А., Горобец Л. В., Кройтор Р. В., Разумов С. Н., Сергеева М. С., Яниш Е. Ю. От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины (по материалам исследований поселений Уч-Баш и Сахарная Головка). — Киев: ИА НАН Украины, 2016. — 318 с. (рос.)

Довідники

Книги

Посилання

Read other articles:

American comics character and comic book Fictional character Wendy the Good Little WitchClipart from WendyFirst appearanceCasper the Friendly Ghost #20 (May 1954)Created bySteve Mufatti (artist)Portrayed byHilary DuffIn-universe informationFull nameWendyTitleThe Good Little WitchSignificant otherCasper Wendy the Good Little Witch is a fictional comic book character from Harvey Comics. Like Casper the Friendly Ghost and Hot Stuff the Little Devil, Wendy is an opposite-type character, a girl wi...

 

Political party in Zimbabwe This article is about the political party founded by Ndabaningi Sithole. For the political organisation during the period 1963–1980, see ZANU. For the ruling party of Zimbabwe, see ZANU–PF. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article is missing information about the party's ideology. Please expand the article to include this information. Fu...

 

Đối với các định nghĩa khác, xem Đức Hòa (định hướng). Đức Hòa Huyện Huyện Đức Hòa Toàn cảnh thị trấn Đức Hoà, huyện Đức HòaHành chínhQuốc gia Việt NamVùngĐồng bằng sông Cửu LongTỉnhLong AnHuyện lỵthị trấn Hậu NghĩaTrụ sở UBNDÔ 7, khu phố B, thị trấn Hậu NghĩaPhân chia hành chính3 thị trấn, 17 xãThành lập1913Tổ chức lãnh đạoBí thư Huyện ủyPhan Nhân DuyĐịa lýTọa độ: 10...

Artikel ini perlu diwikifikasi agar memenuhi standar kualitas Wikipedia. Anda dapat memberikan bantuan berupa penambahan pranala dalam, atau dengan merapikan tata letak dari artikel ini. Untuk keterangan lebih lanjut, klik [tampil] di bagian kanan. Mengganti markah HTML dengan markah wiki bila dimungkinkan. Tambahkan pranala wiki. Bila dirasa perlu, buatlah pautan ke artikel wiki lainnya dengan cara menambahkan [[ dan ]] pada kata yang bersangkutan (lihat WP:LINK untuk keterangan lebih lanjut...

 

一般道道 北海道道353号美沢上富良野線 実延長 14.4 km 制定年 1961年(昭和36年) 起点 北海道上川郡美瑛町字白金 終点 北海道空知郡上富良野町西2線北 ■テンプレート(■ノート ■使い方) ■PJ道路 北海道道353号美沢上富良野線(ほっかいどうどう353ごう みさわかみふらのせん)は、北海道上川郡美瑛町と空知郡上富良野町を結ぶ一般道道(北海道道)である。 概要 路...

 

Dieser Artikel behandelt den Wettbewerb der Männer. Zu dem Frauenwettbewerb siehe DFB-Pokal 2017/18 (Frauen). DFB-Pokal 2017/18 Pokalsieger Eintracht Frankfurt (5. Titel) Beginn 11. August 2017 Finale 19. Mai 2018 Finalstadion Olympiastadion, Berlin Mannschaften 64 Spiele 63 Tore 218  (ø 3,46 pro Spiel) Zuschauer 1.219.464  (ø 19.357 pro Spiel) Torschützenkönig Polen Robert Lewandowski (FC Bayern München; 6) Gelbe Karten 221  (ø 3,...

Chief Justice of Canada from 2000 to 2017 McLachlin redirects here. For the surname, see McLachlin (surname). The Right HonourableBeverley McLachlinPC CCMcLachlin in 200717th Chief Justice of CanadaIn officeJanuary 7, 2000 – December 15, 2017Nominated byJean ChrétienAppointed byAdrienne ClarksonPreceded byAntonio LamerSucceeded byRichard WagnerNon-Permanent Judge of theCourt of Final Appeal of Hong KongIncumbentAssumed office July 30, 2018Appointed byCarrie LamPuisne Justi...

 

Tallboy Soldados da RAF manuseando uma Tallboy em Wizernes, França (1944) Tipo Bomba sísmica Local de origem  Reino Unido História operacional Em serviço 1944-1945 Utilizadores Esquadrão 617 da RAF Guerras Segunda Guerra Mundial Histórico de produção Criador Barnes Wallis Fabricante Vickers Quantidadeproduzida 854 Especificações Peso 12,000 lb (5 400 kg) Comprimento 6,4 m (6 400 mm) Diâmetro 97 cm (970 mm) Carga explosiva T...

 

Esta é a lista de prefeitos do município de Rio Branco, estado brasileiro do Acre.[1] Partidos       Partido Republicano Conservador       Partido Republicano Municipalista       Partido Republicano Progressista       Partido Moderador Brasileiro       Partido Libertador       Partido Republicano    ...

School in Quezon City, Metro Manila, PhilippinesLourdes School Quezon CityLocationCorner Kanlaon & Don Manuel Streets Sta. Mesa HeightsQuezon City, Metro ManilaPhilippinesCoordinates14°37′47″N 120°59′50″E / 14.62972°N 120.99722°E / 14.62972; 120.99722InformationTypePrivate, Catholic, Coeducational basic education institutionMottoLatin:Pax et Bonum English: Peace and GoodwillReligious affiliation(s)Roman Catholic (OFM Capuchins)Patron saint(s)mEstablishe...

 

Steel roller coaster Superman The RidePreviously known as Superman: Ride of Steel (2000–2008)Bizarro (2009–2015)Six Flags New EnglandLocationSix Flags New EnglandPark sectionDC UniverseCoordinates42°02′19″N 72°36′41″W / 42.03861°N 72.61139°W / 42.03861; -72.61139StatusOperatingOpening dateMay 5, 2000 (2000-05-05)CostApprox: $12,000,000ReplacedRiverside Park SpeedwayGeneral statisticsTypeSteelManufacturerIntaminDesignerWerner StengelModelM...

 

Zuleikha Chaudhari is a theatre director and lighting designer based in New Delhi and Mumbai, India. She is also a Visiting Faculty (Scene Work) at The Dramatic Art and Design Academy, New Delhi. She was awarded the Sangeet Natak Academy, YUVA PURUSKAR in 2007[1][2] and Charles Wallace India Trust Award, 2001/2002. Education and early life Chaudhari majored in Theatre Directing and Light Design from Bennington College in Vermont, USA in 1995.[3] She is the granddaughte...

English actor (1921–1993) Some of this article's listed sources may not be reliable. Please help this article by looking for better, more reliable sources. Unreliable citations may be challenged or deleted. (December 2022) (Learn how and when to remove this template message) John BlytheBlythe in The Optimist, 1984Born(1921-10-31)31 October 1921London, EnglandDied24 November 1993(1993-11-24) (aged 72)London, EnglandOccupationActorYears active1939–1989 (film & TV)SpouseNan Bly...

 

В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Чернавин; Чернавин, Владимир. Владимир Николаевич Чернавин Главнокомандующий Военно-морским флотом — заместитель Министра обороны СССР 29 ноября 1985 — 14 февраля 1992 Предшественник Сергей Горшков Преемник Фели...

 

Rogue Lawyer First edition (US)AuthorJohn GrishamCountryUnited StatesLanguageEnglishGenreLegal thrillerPublisherDoubleday (US)Hodder & Stoughton (UK)Publication dateOctober 20, 2015Pages352 pp (hardcover 1st edition)ISBN978-0-385-53943-2 Rogue Lawyer is a novel by John Grisham. It was released in hardcover, large print paperback, e-book, compact disc audiobook and downloadable audiobook on October 20, 2015.[1] It is a legal thriller about unconventional street lawyer Sebastian Rud...

Species of plant Dracula simia Scientific classification Kingdom: Plantae Clade: Tracheophytes Clade: Angiosperms Clade: Monocots Order: Asparagales Family: Orchidaceae Subfamily: Epidendroideae Genus: Dracula Species: D. simia Binomial name Dracula simia(Luer) Luer Synonyms[1] Masdevallia simia Luer Dracula simia, called also monkey orchid or the monkey-like Dracula, is an epiphytic orchid originally described in the genus Masdevallia,[2] but later moved to the genus Dra...

 

此條目可参照外語維基百科相應條目来扩充。 (2016年4月1日)若您熟悉来源语言和主题,请协助参考外语维基百科扩充条目。请勿直接提交机械翻译,也不要翻译不可靠、低品质内容。依版权协议,译文需在编辑摘要注明来源,或于讨论页顶部标记{{Translated page}}标签。 塞克斯圖斯·恩丕里柯 塞克斯圖斯·恩丕里柯(希臘語:Σέξτος Ἐμπειρικός,英語:Sextus Empiricus,160...

 

يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (مارس 2016) هذه هي قائمة شركات الطيران التي تعمل حالياً في مصر: مسلسل شركة إيكاو إياتا سنة التأسيس النوع 1 مصر للطيران MSR...

  1500 metri piani maschiliAtlanta 1996 Informazioni generaliLuogoCentennial Olympic Stadium di Atlanta Periodo29 luglio-3 agosto 1996 Partecipanti56 Podio Noureddine Morceli  Algeria Fermín Cacho  Spagna Stephen Kipkorir  Kenya Edizione precedente e successiva Barcellona 1992 Sydney 2000 Video della Finale Voce principale: Atletica leggera maschile ai Giochi della XXVI Olimpiade. Atletica leggera aiGiochi olimpici diAtlanta 1996 Corse piane 100 m piani   uomini ...

 

その他の「よしだひろし」の同名の人物については「Wikipedia:索引 よした#よしたひ」をご覧ください。 吉田 博 誕生日 1876年9月19日出生地 日本、久留米市死没年 1950年4月5日死没地 日本、東京テンプレートを表示 吉田 博(よしだ ひろし、1876年(明治9年)9月19日 - 1950年(昭和25年)4月5日)は、日本の洋画家・版画家。自然と写実そして詩情を重視した作風で、明治、...

 

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!