Середня тривалість життя на території губерній Російської імперії в межах сучасної території України, становила у 1838 —1850 рр. приблизно 26 років (чоловіки — 24.6, жінки — 27.0). Основною причиною низької тривалості життя — висока смертність дітей у віці до 1 року, яка становила 20-30 %.
Темпи зростання тривалості життя були невисокими — у 1874—1883 роках вона становила приблизно 29 років (чоловіки 28.0, жін 30.2), у 1904—1913 — приблизно 33 роки (чоловіки 32.4, жінки 34.5). Тривалість життя в українських губерніях у цей час була суттєво вищою, ніж у середньому по Європейській частині. Так, у 1896—1897 роках середня тривалість життя в українських губерніях становила для чоловіків — 35.9 років, для жінок — 36.9, що на 4 роки більше, ніж у середньому по Європейській частині Росії (31.3 і 33.4 років). Водночас найнижчою тривалість життя була в губерніях центральної Росії, Поволжя та Уралу — 29.4 років у чоловіків, 31.7 у жінок, а найвищою — у прибалтійських губерніях — 40.4 і 44.4 років відповідно.[1]
Середня очікувана тривалість життя в Україні у 2008—2009 рр. становила 69.3 роки, в тому числі у міських поселеннях — 70.0 років, у сільських — 67.8 років.
Тривалість життя у міських поселеннях на 2.2 роки вища ніж у сільських (69.0 проти 66.8). Це характерно для всіх регіонів України, за винятком Закарпатської області, де тривалість життя в сільській місцевості на 0.9 роки вища ніж у містах. Найбільше перевищення тривалості життя у міських поселеннях над сільськими зафіксоване у Чернігівській (5.5 роки) і Житомирській (4.4 роки) областях.
Середня тривалість життя чоловіків на 11.1 років менше ніж у жінок (63.8 та 74.9 відповідно). Цей розрив є більшим у сільських поселеннях (11.9 років), ніж у міських (10.6 років). Найбільше перевищення (13.8 років) спостерігається у Чернігівській області, причому серед сільського населення воно становить 15.9 років). Найменші відмінності у тривалості життя чоловіків і жінок характерні для м. Києва (9 років) та Чернівецької області (9.6 років).
Практично кожен другий чоловік не має шансів дожити до 65 років, а у жінок ймовірність дожити до 65 років дорівнює 77,3 %.[5] Впродовж останніх років спостерігалося повільне зменшення для чоловічої статі ймовірності дожити до цього віку (2001 р. — 48,8 %, 2005 р.– 45,5 %).[5] У 2006 р. ймовірність для чоловіків померти до досягнення 65-річного віку практично дорівнювала 1/2.[5] Надсмертність чоловіків зростає з віком і в результаті цього у групі населення, які у 2006 році досягли межі 65 років, чоловіків стало менше на 1,3 млн, ніж жінок такого віку.[5] Саме за рахунок надсмертності чоловіків у молодому і середньому віці зросла частка одиноких жінок та вдів.