Докучаєвськ

Докучаєвськ
Герб Докучаєвська Прапор Докучаєвська
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Кальміуський район
Тер. громада	Докучаєвська міська громада
Засноване	1912
Статус міста	з 21 червня 1954 року
Населення	▼ 22 835 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Донецько-Макіївська агломерація
Площа	11,9 км²
Густота населення	1961,9 осіб/км²
Поштові індекси	85740-85746
Телефонний код	+380-6275
Координати	47°45′7″ пн. ш. 37°40′42″ сх. д.
Висота над рівнем моря	135 м
Водойма	р. Суха Волноваха
Назва мешканців	докучаєвча́нин, докучаєвча́нка, докучаєвча́ни
День міста	14 липня
Відстань
Найближча залізнична станція	Оленівка
До станції	14 км
До обл./респ. центру
- фізична	24,4 км
- залізницею	41 км
- автошляхами	34,9 км
До Києва
- фізична	600 км
- залізницею	897 км
- автошляхами	734 км
Міська влада
Адреса	85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності, 22
Вебсторінка	Докучаєвська міськрада
Міський голова	Скорбілін Ігор Олександрович
Докучаєвськ у Вікісховищі Карта Докучаєвськ Докучаєвськ

Докуча́євськ (з 1912 до 1954 смт Оленівські Кар'єри) — місто в Кальміуському районі Донецької області, за 14 км від залізничної станції Оленівка, за 40 км на південь від Донецька. Адміністративний центр Докучаєвської міської громади.

Раніше був адміністративно підлеглим Волноваській районній раді. Названий на честь Василя Докучаєва, природознавця, основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії.

Населення 24,4 тис. мешканців (2006).

Історія

Засноване 1912 року. Спершу називалося Оленівські кар'єри. Статус міста з 1954 року. Засновано у зв'язку з розвитком видобутку флюсового вапняку, доломіту для Петровського і Єнакіївського металургійних заводів.

У 1939 р. тут мешкало 9,2 тис. осіб, у 1959 р. — 16,8 тис. осіб, у 2011 р. — 23,726 тис. осіб.

Війна на сході України

Починаючи з 2014 року Докучаєвськ потрапив у зону бойових дій під час війни на сході України.

13 січня 2015 року бойовики бригади «Оплот» ДНР з Докучаєвська вчинили артилерійський обстріл блокпосту під Волновахою, внаслідок якого загинуло 11 мирних жителів у автобусі, ще 17 поранено.

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 24142 особи, із них 27,32 % зазначили рідною мову українську, 72,13 % — російську, 0,14 % — вірменську та грецьку, 0,04 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, а також болгарську та гагаузьку мови^[2]

Національний склад

Національний склад населення за переписом 2001 року^[3]

	чисельність	частка, %
українці	16 665	66,6
росіяни	7 053	28,2
греки	533	2,1
молдовани	240	1,0
білоруси	128	0,5

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Російська	17 414	72,13%
Українська	6 595	27,32%
Вірменська	34	0,14%
Грецька	34	0,14%
Білоруська	10	0,04%
Румунська	7	0,03%
Інші/Не вказали	48	0,20%
Разом	24 142	100%

Промисловість

Найбільший у Європі флюсодоломітовий комбінат (зокрема 5 кар'єрів, 3 дробильно-збагачувальні фабрики), виробництво будматеріалів (завод залізобетонних виробів), автотранспортні підприємства. Колишній колгосп імені Калініна, радгосп «Докучаєвський».

Культурно-соціальна сфера

Має 6 шкіл, палац культури, зоопарк, стадіон, 8 бібліотек, лікарня.

Пам'ятки

• Печери в Докучаєвську
• Гірничий музей Докучаєвська
• Докучаєвський зоопарк
• Сарсени Докучаєвська

Фотографії міста

• 
  Вольєр докучаєвського зоосаду
• 
  В музеї ПАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат»
• 
  Автостанція
• 
  Алея героїв Докучаєвська
• 
  Пам'ятник Докучаєву
• 
  Фонтан-пам'ятник мінералу доломіт
• 
  Фонтан
• 
  Стадіон «Авангард»
• 
  Свято-Володимирський храм. Донецька єпархія УПЦ МП
• 
  Пам'ятник біля братської могили воїнів Червоної Армії
• 
  В парку біля зоосаду
• 
  Палац спорту «Юність». Спортивний клуб «Доломіт»

Відомі люди

• Дорошок Микола Володимирович — старший лейтенант МВС України, розстріляний 2014 проросійськими терористами.
• Зяблов Володимир Григорович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР.
• Рябоконь Василь Васильович — підполковник МВС України, розстріляний 2014 проросійськими терористами.
• Яковицький Олександр Адамович (1908—1985) — радянський військовий льотчик.

Примітки

1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
3. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

• Картка на сайті ВР

Джерела

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.