До складу району входять 14 територіальних громад.
Географія
Клімат
Територія району розташована в помірних широтах, для неї характерний клімат степу. У цілому клімат помірно-континентальний із недостатньою вологістю. Найтепліший місяць — липень, середня температура якого дорівнює 21,7 °C, а найхолодніший — січень (-6,4 °C).
Для регіону характерна недостатня вологість, опади по всій його території розподіляються нерівномірно. Так, на більшій частині протягом року випадає 450 мм опадів, а ближче на схід кількість опадів зростає до 500 мм і вище. Переважна частина опадів випадає при температурі понад 10 °C. Зима на території району малосніжна, характеризується нестійкою погодою. Сніговий покрив невеликий. Холодною порою володарюють вітри східного і південно-східного напряму, вони несуть з собою морози й заметіль. Влітку і навесні східні вітри викликають суховії.
Річки, водні ресурси
Через нестачу атмосферних і ґрунтових вод в районі мало річок, хоча певну роль в цьому також зіграли геологічні умови та будова поверхні.
Річки Покровського району належать до розряду дрібних. Вони мають широкі долини з пологими схилами, невеликий кут падіння, звивисті річища. Живляться річки головним чином сніговими водами, влітку місцями пересихають. Для них характерні весняні повені. Найбільша товщина льоду на річках — в середньому 20-40 см, а в дуже суворі зими — 50-60 см.
Є на території району і цілющі води. Так, біля села Миролюбівка є бурова свердловина, вода якої аналогічна водам Арзні (Вірменія), Єсентуків. Ця вода рекомендована при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, і як столова. Таке ж призначення має і мінеральне джерело поблизу села Нововасилівка, що на лівому березі річки Солоної.
Історія
Територія району почала заселятися в другій половині XVIII ст. вільними козаками із Запорізької Січі й переселенцями з центральних губерній Росії (Тверська, Орловська, Воронезька), з півночі України, Польщі, Таврії, Німеччини та інших.
Радянські часи
У 1923 році на підставі Постанови ВУЦВК «Про адміністраційно-територіальний поділ Донеччини» був створений Гришинський район, розташований у північно-західній частині Донецької області, який містив території Гришинської, Криворізької, Святогорівської й Сергіївської волостей із центром у селі Гришине. 1924 року центр району був перенесений до селища Гришине (сучасний Покровськ).
До 1934 року район називався Гришинським, з 20 липня 1934[2] до 1938 року — Постишевським, з 1938 року — Красноармійським.
Юрченко Клімент — перший голова волосної ради 1918 року, комісар волості 1920—1921 років (1897—1921 рр.).
прапорщик Шидлівський — засновник села Криворіжжя.
Шидлівський Євдоким Степанович (1743—1808) — третій власник села Криворіжжя, колезький асесор, предводитель дворянства Воронезької губернії.
Шидлівський Іліодор Іванович (1827—1904) — таємний радник, член Ради міністерства внутрішніх справ, кавалер орденів Святої Ганни 1-го ступеня, Св'ятого Володимира 2-го ступеня, Станіслава 1-го ступеня і Білого Орла.
Ведренко Георгій Самуїлович (1899—1970) — анархіст, писар Штабу Революційної Повстанської Армії України Нестора Махна, керівник Головного Банку Бухаресту.
Соколова Олена Степанівна (нар. 1923) — вчителька, член Організації Українських Націоналістів, засуджена на 10 років позбавлення волі.
Владзімірський Микола Іванович (нар.1954) — громадський діяч, журналіст, майстер спорту з міжнародних шашок, багаторазовий чемпіон Криму й Севастополя.
Марсюк Василь Андрійович (нар.1938) — поет, публіцист, автор багатьох книжок поезії для дорослих і дітей, член Національної Спілки письменників України.
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Кордюков В. В. Покровщина як частина Запорозького краю. — Краматорськ: «Каштан», 2018.