Авіаці́йна підтри́мка — бойові дії військової авіації, що виконуються на користь об'єднань (з'єднань) сухопутних військ в ході проведення операції, а також висадженого морського (повітряного) десанту. Авіаційна підтримка є складовою частиною вогневої підтримки, починається з переходом військ в атаку, після закінчення авіаційної підготовки; у оборонній операції — одночасно з початком оборонних дій; при десантуванні — з початком висадки десанту. Закінчується авіаційна підтримка після виконання військами бойових завдань.[1]
Основний вміст авіаційної підтримки — знищення (придушення) найважливіших об'єктів противника: засобів нападу зброї масового ураження, найближчих резервів, що висуваються, пунктів управління, вузлів опору і опорних пунктів, вогневих засобів та інших важливих об'єктів в тактичній і найближчій оперативній глибині. Ведеться вона за планом військової операції (бою) підтримуваних військ виділеними для цього завдання силами авіації.
Авіаційні з'єднання і частини фронтової авіації, призначені для авіаційної підтримки військ, як правило, залишаються в прямому підпорядкуванні старшого авіаційного начальника. Загальновійськовий командир в межах виділеного льотного ресурсу використовує авіацію для вирішення завдань на користь своїх військ.
Для здійснення взаємодії з військами і управління авіацією, призначеної для авіаційної підтримки, створюються передові авіаційні пункти управління. Їх розгортають спільно з пунктами управління командувачів загальновійськовими об'єднаннями (командирів з'єднань) або поблизу них. Під час Другої світової війни авіаційна підтримка була складовою частиною авіаційного наступу, будучи його основним періодом, і проводилася у всіх операціях сухопутних військ.
У деяких провідних арміях світу безпосередня авіаційна підтримка (БАП) характеризується як вогнева підтримка з повітря своїх наземних військ, що діють проти передових підрозділів і частин противника. Зазвичай в ході її виконання авіаційні удари завдаються по цілях, які знаходяться в безпосередній близькості від переднього краю, що викликає необхідність чіткої координації дій авіації з наземними військами. Для цього створюються групи авіанавідників як в бойових порядках своїх військ, так і в повітрі (на спеціальних літаках).
Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 27-28. — ISBN 00101-030.(рос.)
Примітки
↑A Dictionary of Aviation, David W. Wragg. ISBN 10: 0850451639 / ISBN 13: 9780850451634, 1st Edition Published by Osprey, 1973 / Published by Frederick Fell, Inc., NY, 1974 (1st American Edition.), Page 29.
