На піку свого розквіту територія Римської імперії охоплювала майже 1,7 мільйона квадратних кілометрів і включала в себе більшу частину Південної Європи. Для ефективного управління настільки великою державою римляни побудували найскладніші системи доріг, з тих, які коли-небудь існували в стародавньому світі. Ці римські дороги, багато з яких використовуються і сьогодні, були побудовані з суміші землі, гравію і цегли, зробленої з граніту або загартованої вулканічної лави.
Римські інженери дотримувалися суворих стандартів при проектуванні своїх магістралей і створення доріг із вигнутим мощенням для кращого відведення води. До 200 року н. е. римляни побудували більше 50 000 кілометрів доріг, в першу чергу, для військових цілей. Магістралі дозволяли римському легіону долати 25 миль в день, а широка мережа поштових відділень сприяла тому, що секретні повідомлення та інші дані розвідки передавалися з вражаючою швидкістю. Цими дорогами часто управляли так само, як сьогодні сучасними шосе. Кам'яні покажчики відстаней та інформаційні знаки повідомляли мандрівникам відстані до місць призначення, в той час як спеціальні групи з римських солдатів діяли як дорожній патруль.
Подібні війська існували ще за часів Русі. Сапери, споряджені сокирами та шанцевим інструментом, окрім прокладання шляхів та спорудження метальних і облогових знарядь, під час штурму міста запалювали частокіл укріплення, прорубуючи у ньому прохід для важкої піхоти. Ці спеціалісти були праобразом вітчизняних військово-інженерних військ.[1]
Призначення та склад
Інженерні війська складаються зі з'єднань, частин і підрозділів різного призначення:
В арміях деяких держав є інженерні частини й підрозділи для застосування ядерних мін (фугасів). Організаційно інженерні війська входять до складу об'єднань, з'єднань і частин видів збройних сил, родів військ і резерву головного (верховного) командування. В Україні інженерні війська підпорядковані Головному управлінню оперативного забезпечення Збройних Сил ГШ ЗСУ.
Підготовка та утримання шляхів руху військ, підвозу та евакуації;
Обладнання та утримання переправ при форсуванні (подоланні) водних перешкод;
Інженерні заходи з маскування військ та об'єктів;
Інженерні заходи з забезпечення дій вертольотів дивізії;
Інженерні заходи з ліквідації наслідків ядерних ударів противника;
Добування, очищення води та обладнання пунктів польового водопостачання.
В арміях деяких країн на інженерні війська покладає, крім того, устаткування аеродромів, прокладка й утримання польових трубопроводів, утримання внутрішніх водних шляхів, виконання топографічних, картографічних і геодезичних робіт та інше
↑Бережинський В. Г. Мілітарія Київської Русі — К.: «Стародавній Світ», 2014. — 370 с. (59 с.) ISBN 978-966-2606-23-6
Література
Радянська військова енциклопедія. том 3 «від ГРАЖДАНСКАЯ — до ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 544-547. — ISBN 00101-236.(рос.)
Инженерные войска в боях за Советскую Родину. — М.: Воениздат, 1970
.png)
.JPG)
