У Росії шинелі відомі з кінця XVIII століття. Під час правління імператора Павла I вони стають елементом армійського обмундирування, замінивши раніші опанчі. Крій їх принципово не мінявся. У РСЧА були прийняті піхотна та кавалерійська (завдовжки до підлоги) шинелі. Шилися вони з грубого сіро-коричневогосукна.
Для офіцерів і вищого командного складу шили шинелі з сукна вищої якості. Генеральські шинелі мали одвороти, підбиті червоним матеріалом і червоні канти в швах.
Для генералів авіації такі канти і одвороти були блакитними. Парадна офіцерська шинель шилася з сукна сталевого кольору. На флоті шинель шили з сукна чорного кольору.
Загальним було те, що офіцерські шинелі були двобортними з двома рядами з шести ґудзиків попереду, — солдатські однобортними з чотирма ґудзиками попереду. На задній шліці всіх шинелей ВМФ і солдатських шинелях було три малих ґудзики, на офіцерських — чотири ґудзики. Хлястик у формі вісімки кріпився на два великі ґудзики. Шинелі носилися під ременем (портупеєю), з погонами і петлицями, нарукавними шевронами (у солдатів і сержантів). Шинелі курсантів, повторюючи крій солдатської шинелі, шили з гладкішого сукна[2].
Особливості
солдатську шинель було заборонено зшивати по лінії зустрічної спинної складки. Хоча у зшитому вигляді шинель виглядала пристойніше, проте так її було важче використовувати як покривало під час сну в польових умовах[3][4];
оскільки історично в шинелях їздили й верхи, ззаду був розріз між полами. При цьому підшивалися відповідні гачки, що дозволяло кріпити поли шинелі як холоші штанів. Цей розріз неодноразово фігурував в армійських анекдотах (у тому числі про поручика Ржевського);
ще існує цікавий момент, пов'язаний із заднім розрізом шинелі. У 1990-х рр. деякі керівники «прозріли», помітивши, що на цьому розрізі ґудзики-то — із символікою незалежної України, тризубом. Отже, вояки сиділи на помноженому на чотири елементи малого герба України. Виконуючи накази різноманітних інстанцій у ті роки чотири рази зрізали та пришивали ґудзики на розрізі.
↑За структурою сукно наближалося до офіцерського, а крій був як у солдатів. Були відмінності у носінні шевронів та смужок, що визначали кількість курсів навчання чи років строкової служби. Так у 1980-х роках солдати носили їх на правій руці, а курсанти свої «курсовки» на лівій, на 10 мм нижче шеврона. Джерело Наказ МО СРСР № 250 про Правила носіння військової форми одягу у ЗС СРСР
↑Коли розстібався хлястик, і шинель розгорталася на свою загальну ширину
↑Стаття 124. Шинель двобортна при носінні спорядження, парадного пояса поверх шинелі, а також шапки-вушанки (хутряної шапки з козирком) з опущеними навушниками (околом) повинна бути застебнута на гачок і на всі ґудзики (на праву сторону). Без спорядження, парадного пояса дозволяється носити шинель, застебнуту на чотири нижні гудзики, при цьому верхні кути обох бортів відвертаються у вигляді лацканів. Зустрічна складка на спинці шинелі не повинна бути зашитою. Переклад з російської.
