Крила́та бо́мба (англ.glide bomb; також планеру́юча бомба, пла́не́рна бомба)[a] — авіабомба, що планерує під час свого польоту. Порівняно зі звичайними бомбами, планерна завдяки підіймальній силі крил може долати значно більші відстані, тим самим роблячи їх застосування безпечнішим для літака-носія. Наприклад, комплект JDAM-ER, що перетворює бомбу на крилату, збільшує дальність запуску втричі, до 80 км, порівняно з базовим комплектом JDAM[12].
Часто крилаті бомби можуть мати ракетні прискорювачі для збільшення дальності польоту, однак від крилатих ракет їх відрізняє відсутність сталої тяги двигуна протягом польоту.
Під час візиту до Великої Британії в 1941, американський генерал Генрі Ернолд помітив, що навіть у щільно забудованих містах багато бомб не влучають в будівлі. Він припустив, що планеруюча бомба не зможе пролетіти повз вертикальну споруду та ініціював створення таких бомб. Першою такою стала GB-1[en], що була вперше застосована 1944 року при бомбардуванні Кельна. Ця бомба мала боєголовку вагою 910 кг, скидалась із висоти 4500 м та мала дальність близько 32 км. При цьому відхилення складало до 1000—1500 м по дальності та 200—300 м по азимуту. Вона летіла на автопілоті, заснованому на гіроскопі, але також проводились досліди із різними системами наведення: контрастна[en], теплова, напівактивна та активна радарна, радіокерування тощо, але вони не пішли до виробництва[18]. Всього таких бомб було створено та використано тисячі, а після війни їх зняли з озброєння[14][19].
Флот США розробляв власні протикорабельні керовані засоби ураження з 1941 року[20]. Першою успішною розробкою стала крилата бомба ASM-N-2 Bat[en]. Вона мала боєголовку вагою 450 кг, дальність польоту до 32 км та запускалась із висоти до 8 км. Bat була повністю автоматизованою системою з активним радіолокаційним наведенням, ставши першою у світі системою типу «вистрілив — забув». Перше застосування бомби відбулось у 1945 році, а знято її з озброєння було в 1953[21][22].
На початку 2000-х США розробили комплект JDAM-ER на базі JDAM, що перетворює некеровану авіабомбу в керовану планерну. Дальність при цьому збільшується втричі — до 80 км. Аналогічний пристрій МПК в той час було розроблено і в Росії.
Також можна зустріти хибні написання «плануюча бомба»[7][8] (планування — створення планів[9]) та «баражуюча бомба»[10] (баражування — патрулювання, чергування в повітрі[11]).
↑ абХоча двигун і є головною відмінністю крилатої бомби від крилатої ракети, двигун Hs 293 працював лише 10 секунд після старту, після чого снаряд планерував до цілі.
↑ абРік представлення. Рік початку виробництва або прийняття на озброєння невідомий.
.svg){kind=small}
