Населення Австралії. Кількість населення країни 2015 року становила 24,312 млн осіб (56-те місце у світі)[1][2]. Кількість австралійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,15 ‰ (162-ге місце у світі), смертність — 7,14 ‰ (126-те місце у світі), природний приріст — 1,07 % (114-те місце у світі) .
Населення Австралії почало зростати 1788 року, коли англійці чисельністю 8,59 тис. осіб заснували першу колонію Сідней. На той час кількість корінного населення континенту, за різними підрахунками, сягала 0,75—1 млн осіб[3][4]. Пізніше населення континенту збільшувалось завдяки численним хвилям імміграції і за 100 років досягло 2,98 млн осіб некорінного походження[3].
Природний рух
Відтворення
Народжуваність в Австралії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,15 ‰ (162-ге місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,77 дитини на одну жінку (159-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 72,3 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,5 року (оцінка на 2006 рік)[2].
Смертність в Австралії 2015 року становила 7,14 ‰ (126-те місце у світі)[2].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,07 % (114-те місце у світі)[2].
На кінець червня 2013 року швидкість зростання населення становила 1,76 %[1]:
одне народження кожні 1 хвилину 41 секунд
одна смерть кожні 3 хвилини і 32 секунд
приріст на одну людину за рахунок імміграції відбувається кожні 2 хвилини і 10 секунд.
загальний приріст населення на одну людину відбувається кожні 1 хвилину і 18 секунд.
Річні показники природного руху населення Австралії
Рік
Населення (осіб)
Приріст (осіб)
Зростання (%)
1971
13 067 265
236 399
1,78
1972
13 303 664
200 874
1,49
1973
13 504 538
218 033
1,59
1974
13 722 571
170 424
1,23
1975
13 892 995
140 088
1,00
1976
14 033 083
159 151
1,12
1977
14 192 234
167 021
1,16
1978
14 359 255
156 474
1,08
1979
14 515 729
179 627
1,22
1980
14 695 356
227 904
1,53
1981
14 923 260
260 987
1,72
1982
15 184 247
209 225
1,36
1983
15 393 472
185 919
1,19
1984
15 579 391
208 921
1,32
1985
15 788 312
230 038
1,44
1986
16 018 350
245 524
1,51
1987
16 263 874
268 290
1,62
1988
16 532 164
282 252
1,68
1989
16 814 416
250 712
1,47
1990
17 065 128
218 908
1,27
1991
17 284 036
194 599
1,11
1992
17 478 635
156 173
0,89
1993
17 634 808
170 660
0,96
1994
17 805 468
199 414
1,11
1995
18 004 882
219 885
1,21
1996
18 224 767
198 270
1,08
1997
18 423 037
184 547
0,99
1998
18 607 584
204 680
1,09
1999
18 812 264
216 538
1,14
2000
19 028 802
245 899
1,28
2001
19 274 701
220 509
1,13
2002
19 495 210
225 527
1,14
2003
19 720 737
211 985
1,06
2004
19 932 722
244 122
1,21
2005
20 176 844
274 122
1,34
2006
20 450 966
376 656
1,81
2007
20 827 622
421 577
1,98
2008
21 249 199
442 454
2,04
2009
21 691 653
340 097
1,54
2010
22 031 750
308 274
1,38
2011
22 340 024
383 880
1,69
2012
22 723 904
407 027
1,76
Вікова структура
Середній вік населення Австралії становить 38,6 року (58-ме місце у світі): для чоловіків — 37,8, для жінок — 39,4 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,15 року, що є однією з найвищих у світі (13-те місце у світі), для чоловіків — 79,7 року, для жінок — 84,74 року[2].
діти віком до 14 років — 17,9 % (2 089 561 чоловік, 1 982 719 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 13,14 % (1 533 526 чоловіків, 1 455 870 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 41,67 % (4 822 083 чоловіка, 4 658 371 жінка);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,82 % (1 333 924 чоловіка, 1 355 347 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,47 % (1 628 108 чоловіків, 1 891 505 жінок)[2].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,4; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 43 (дані за 2010 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,5 року, жінки — 29,6 року, загалом — 30,6 року (дані за 2014 рік)[7].
Розселення
Густота населення країни у 2015 році становила 3,1 особи/км² (234-те місце у світі)[2]. Населення зосереджене в основному в міських районах (89 %), Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу.
Австралія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 89,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].
Головні міста держави: Сідней — 4,505 млн осіб, Мельбурн — 4,203 млн осіб, Брисбен — 2,202 млн осіб, Перт — 1,861 млн осіб, Аделаїда — 1,256 млн осіб, Канберра (столиця) — 423,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[2].
За даними Австралійського бюро статистики, 2006 року налічувалось 4,95 млн жителів, які народилися за межами Австралії, що становить 24 % загальної кількості населення[8].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 5,65 ‰ (23-тє місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Найбільш ранні, достовірно відомі, відомості про прибуття корінних австралійців на континент Австралія датуються близько 40 000 років тому. Найімовірніше, поселенці прибули із островів Індонезії і Нової Гвінеї[10].
Австралія, можливо, була помічена португальськими мореплавцями у 1701 році, і голландські мореплавці висаджувалися на узбережжі сучасної Західної Австралії кілька разів протягом 17-го століття. Капітан Джеймс Кук оголосив, що східне узбережжя належить Королівству Великої Британії у 1770 році, також згодом закріпилося за Британією і західне узбережжя. Корінного населення в той час було від 315 000 до 750 000[3], які належали до близько 500 племен, що розмовляли різними мовами. Згідно з переписом 2006 року, 407 700 респондентів заявили, що вони є аборигенами, 29 512 заявили, що вони жителі островів протоки Торреса, а ще 17 811 заявили, що вони одночасно і аборигени, і остров'яни протоки Торреса. Після поправки на недооблік станом на кінець червня 2006 р. кількість корінного населення було оцінено як 517 200 осіб, що становить близько 2,5 % населення[3].
Значна частка іммігрантів першого і другого покоління говорять двома мовами. Вважають, що до часу перших контактів європейців з австралійськими аборигенами ті розмовляли 200—300 різними мовами. Дотепер з них збереглося лише близько 70, причому приблизно 50 загрожує зникнення. Мови австралійських аборигенів є основними в спілкуванні приблизно для 50 тис. осіб (0,02 %).
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 5,3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (56-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 20 років, для хлопців — до 20 років, для дівчат — до 21 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах 2010 року — 3,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,4 % ВВП країни (37-ме місце у світі)[2].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,37 ‰ (188-ме місце у світі); хлопчиків — 4,67 ‰, дівчаток — 4,04 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (164-те місце у світі)[2].
2013 року було зареєстровано 28,2 тис. хворих на СНІД (74-те місце в світі), це 0,17 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (100-те місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (105-те місце у світі)[2].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,9 % (44-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 0,2 % (оцінка на 2007 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 22,58 км³ на рік, або 1,152 тонни на одного мешканця на рік: з яких 27 % припадає на побутові, 18 % — на промислові, 55 % — на сільськогосподарські потреби[2].
Соціально-економічне положення
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 50,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 28,2 %; частка осіб похилого віку — 22,7 %, або 4,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 25,4 % (станом на 1994 рік)[2].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 19,238 млн унікальних інтернет-користувачів (28-ме місце у світі), що становило 84,6 % загальної кількості населення країни[2].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 12,5 млн осіб (45-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3,6 %; промисловість і будівництво — 21,1 %; сфера послуг — 75,3 % (станом на 2009 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,2 % працездатного населення, 2014 року — 6,1 % (70-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 13,3 %, серед юнаків — 14,1 %, серед дівчат — 12,5 % (93-тє місце у світі)[2].
Значне споживання кокаїну й амфетамінів. Острів Тасманія виступає одним з найбільших світових постачальників легальних опіатів. Уряд підтримує суворий контроль над районами вирощування опійного маку і виробництва опіатів[2].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Австралия (Австралийский Союз) // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль». — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.