Населення Словенії. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,983 млн осіб (148-ме місце у світі)[1]. Чисельність словенців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 8,42 ‰ (218-те місце у світі), смертність — 11,37 ‰ (31-ше місце у світі), природний приріст — -0,3 % (217-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Словенії, станом на 2015 рік, дорівнює 8,42 ‰ (218-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,34 дитини на одну жінку (214-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,8 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Словенії 2015 року становила 11,37 ‰ (31-ше місце у світі)[1].
Середній вік населення Словенії становить 44,1 року (9-те місце у світі): для чоловіків — 42,5, для жінок — 45,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,01 року (61-ше місце у світі), для чоловіків — 74,4 року, для жінок — 81,86 року[1].
діти віком до 14 років — 13,38 % (136 839 чоловіків, 128 560 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 9,76 % (99 207 чоловіків, 94 471 жінка);
дорослі віком 25—54 роки — 43,65 % (437 238 чоловіків, 428 439 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 14,81 % (144 737 чоловіків, 148 929 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,4 % (147 745 чоловіків, 217 247 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,2; коефіцієнт розлучуваності — 1,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 38 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,2 року, жінки — 29,7 року, загалом — 31 рік (дані за 2014 рік)[3].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 102,7 особи/км² (106-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення; гірські райони на північному заході заселені менше.
Словенія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 49,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,08 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Любляна (столиця) — 279,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,37 ‰ (74-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2016 рік, до країни прибуло 477 мігрантів з Сирії[1].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 57,8 %, іслам — 2,4 %, православ'я — 2,3 %, інші течії християнства — 0,9 %, не сповідують жодної — 3,5 %, не визначились — 23 %, не сповідують жодної — 10,1 % (2002 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 5,7 % ВВП країни, станом на 2012 рік (51-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,54 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,2 % ВВП країни (43-тє місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4 ‰ (192-ге місце у світі); хлопчиків — 4,51 ‰, дівчаток — 3,46 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 9 випадків на 100 тис. народжень (150-те місце у світі)[1].
2014 року було зареєстровано 9 тис. хворих на СНІД (120-те місце у світі), це 0,08 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (114-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (109-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,4 % (33-тє місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,7 % населення в містах і 99,4 % в сільській місцевості; загалом 99,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,1 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 0,94 км³ на рік, або 462,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 18 % припадає на побутові, 82 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 48,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22 %; частка осіб похилого віку — 26,7 %, або 3,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 13,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,7 %, верхній дециль — 21,1 % (станом на 2012 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,45 млн унікальних інтернет-користувачів (115-те місце у світі), що становило 73,1 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 916 тис. осіб (146-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 8,3 %; промисловість і будівництво — 30,8 %; сфера послуг — 60,9 % (станом на 2012 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 12 % працездатного населення, 2014 року — 13,1 % (132-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,2 %, серед юнаків — 19,4 %, серед дівчат — 21,3 % (54-те місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
