Населення Японії. Чисельність населення країни станом на 2024 рік становить 125, 950 млн. осіб.[1] Чисельність населення країни 2015 року становила 126,919 млн осіб (11-те місце у світі)[2]. Чисельність японців стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 7,93 ‰ (222-ге місце у світі), смертність — 9,51 ‰ (54-те місце у світі), природний приріст — -0,16 % (212-те місце у світі) .
Історія
У середині XVIII століття населення Японії становило близько 30 млн осіб. Воно почало зростати після індустріалізації на межі XIX-XX століть. Так, 1891 року в країні мешкало 40 млн, а 1912 року — 50 млн осіб. Після Другої світової війни річні темпи зростання населення становили 1,26 %. Завдяки цьому 1967 року число мешканців Японського архіпелагу перетнуло позначку в 100 млн осіб. З другої половини 1970-х років темпи народжуваності зменшилися. За даними перепису 2000 року в Японії мешкало 126 925 840 осіб, а середній відсоток зростання населення протягом 1995-2000 років становив 1,1 %.
Природний рух
Відтворення
Народжуваність і смертність Вісь ординат: кількість (10 тис.); вісь абсцис: рік.
Народжуваність у Японії, станом на 2015 рік, дорівнює 7,93 ‰ (222-ге місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,4 дитини на одну жінку (211-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 54,3 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,3 року (оцінка на 2012 рік)[2].
Смертність у Японії 2015 року становила 9,51 ‰ (54-те місце у світі)[2].
Очікується, що за наявних темпів зростання населення, кількість японців 2050 року зменшиться до 100 млн, а 2100 року — до 64 млн. Такі прогнози є загрозою для японської економіки.
Закордонні фахівці пропонують вирішити проблеми старіння та низької народжуваності прийняттям іммігрантів. Проте останні здобули собі погану славу в японському соціумі через незнання японських звичаїв і часті злочини (більше половини злочинів у країні скоєні вихідцями з КНР).
Смертність в Японії перевищує народжуваність вже понад 10 років. 2022 рік та 2023 роки показали найнижчі темпи народжуваності. Таким чином японське населення за 2023 рік скоротилось більше ніж на 800 тис. людей.[3][4]
Японія має найвищі показники у світі за тривалістю життя, однак японське суспільство також належить до тих, що прискорено старіють. Середній вік населення Японії становить 46,9 року (2-ге місце у світі): для чоловіків — 45,6, для жінок — 48,3 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 84,74 року (2-ге місце у світі), для чоловіків — 81,4 року, для жінок — 88,26 року[2]. Населення працездатного віку становить близько 60 % (станом на 2018 рік).
діти віком до 14 років — 12,8 % (8 582 648 чоловіків, 8 051 706 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 9,68 % (6 436 948 чоловіків, 5 846 808 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 37,87 % (23 764 421 чоловік, 24 297 773 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,76 % (8 104 835 чоловіків, 8 084 317 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 27,9 % (14 693 811 чоловіків, 19 056 391 жінки)[2].
Динаміка віково-статевої структури населення Японських островів.
1920
1925
1930
1935
1940
1945
1950
1955
1960
1965
1970
1975
1980
1985
1990
1995
2000
2005
2010
2015
Шлюбність — розлучуваність
Кількість шлюбів у Японії у 2024 році найменша за останні 90 років. 2023 року кількість весіль була на рівні 489 тис., що на 30 тис. менше ніж 2022 року.[4]Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,5; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 36 (дані за 2010 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,9 року, жінки — 29,3 року, загалом — 29,7 року (дані за 2014 рік)[7].
Розселення
Густота населення за префектурою, 2009 рік (англ.)
Густота населення країни 2015 року становила 347,2 особи/км² (40-ве місце у світі)[2].
Японія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 93,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,56 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].
Головні міські агломерації держави: Токіо (столиця) — 38,001 млн осіб, Осака — Кобе — 20,238 млн осіб, Нагоя — 9,406 млн осіб, Кітакюсю — Фукуока — 5,51 млн осіб, Сідзуока — Хамамацу — 3,369 млн осіб, Саппоро — 2,571 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (93-тє місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні етноси країни: японці — 98,5 %, корейці — 0,5 %, китайці — 0,4 %, інші — 0,6 % населення[2]. Населення Японії монокультурна та гомогенна спільнота, яка називає себе японцями (日本人 — ніпподзін). Вони становлять 99 % населення. Решта — представники корейської діаспори та іноземні робітники (переважно з країн Азії). Крім цього в Японії проживають тубільні мешканці островів — айни і рюкюсці. Існує також невелика соціальна група так званих буракумінів (общинників), які історично виокремилися з японського соціуму в окрему «касту» через виробничі особливості (кожум'яцтво, утилізацію померлих тварин тощо). Близько 230 тис. бразильців у 1990-х роках мігрували до Японії для роботи на промислових підприємствах, частина з них повернулась додому (дані за 2004 рік).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: синтоїзм — 79,2 %, буддизм — 66,8 %, християнство — 1,5 %, інші — 7,1 % (станом на 2012 рік)[2]. Більшість населення держави поєднує практики синтоїзму і буддизму.
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 3,8 % ВВП країни, станом на 2014 рік (115-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,3 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 13,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,2 % ВВП країни (22-ге місце у світі)[2].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,08 ‰ (222-ге місце у світі); хлопчиків — 2,31 ‰, дівчаток — 1,84 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (176-те місце у світі)[2].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[2]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[2].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,5 % (157-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,4 % (оцінка на 2010 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 90,04 км³ на рік, або 714,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 20 % припадає на побутові, 18 % — на промислові, 62 % — на сільськогосподарські потреби[2].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 64,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,1 %; частка осіб похилого віку — 43,3 %, або 2,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 16,1 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,7 %, верхній дециль — 24,8 % (станом на 2008 рік)[2].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 118,45 млн унікальних інтернет-користувачів (5-те місце у світі), що становило 93,3 % загальної кількості населення країни[2].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 64,32 млн осіб (9-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,9 %; промисловість і будівництво — 26,2 %; сфера послуг — 70,9 % (станом на 2015 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3,3 % працездатного населення, 2014 року — 3,6 % (27-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 5,9 %, серед юнаків — 6,4 %, серед дівчат — 5,4 % (114-те місце у світі)[2].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Япония // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
.jpg)
.jpg)
