Населення Східного Тимору. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,231 млн осіб (159-те місце у світі)[1]. Чисельність тиморців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,16 ‰ (28-ме місце у світі), смертність — 6,1 ‰ (162-ге місце у світі), природний приріст — 2,42 % (30-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Природний приріст населення за період 2004—2010 років по регіонах держави
Народжуваність у Східному Тиморі, станом на 2015 рік, дорівнює 34,16 ‰ (28-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,01 дитини на одну жінку (15-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 22,3 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,1 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність у Східному Тиморі 2015 року становила 6,1 ‰ (162-ге місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,42 % (30-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Східного Тимору становить 18,8 року (205-те місце у світі): для чоловіків — 18,2, для жінок — 19,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,72 року (165-те місце у світі), для чоловіків — 66,17 року, для жінок — 69,37 року[1].
Східний Тимор середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 32,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Ділі (столиця) — 228,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (189-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 96,9 %, протестантизм — 2,2 %, іслам — 0,3 %, інші — 0,6 % (2005)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 67,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 71,5 % — серед чоловіків, 63,4 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 7,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (7-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2010 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,07 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 5,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 1,5 % ВВП країни (156-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,54 ‰ (55-те місце у світі); хлопчиків — 40,5 ‰, дівчаток — 34,39 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 215 випадків на 100 тис. народжень (41-ше місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 1,8 % (178-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 37,7 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,2 % населення в містах і 60,5 % в сільській місцевості; загалом 71,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 69 %, в сільській місцевості — 26,8 %, загалом по країні — 40,6 % (станом на 2015 рік)[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 92,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 81,5 %; частка осіб похилого віку — 10,7 %, або 9,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 37 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4 %, верхній дециль — 27 % (станом на 2007 рік)[1].
Станом на 2012 рік, у країні 744,0 тис. осіб не має доступу до електромереж; 42 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 78 %, у сільській місцевості — 27 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 165 тис. унікальних інтернет-користувачів (205-те місце у світі), що становило 13,4 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2013 року становили 259,8 тис. осіб (167-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 64 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 26 % (2010)[1]. 10,51 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (4 % загальної кількості) 2002 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2012 року дорівнювало 11 % працездатного населення, 2011 року — 18,4 % (124-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 14,8 %, серед юнаків — 10,4 %, серед дівчат — 22,7 % (79-те місце у світі)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ.Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьмиДержавного департаменту США, уряд Східного Тимору докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ.Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Гендерний стан
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55—64 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці за 64 роки — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Восточный Тимор // Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия / Редкол. : П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 303 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
