Населення Кувейту. Чисельність населення країни 2015 року становила 2,788 млн осіб (141-ше місце у світі)[1]. Згідно з даними кувейтської влади, у країні мешкає 4,183 млн осіб, 69 % з яких мігранти. Чисельність кувейтців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 19,91 ‰ (84-те місце у світі), смертність — 2,18 ‰ (223-тє місце у світі), природний приріст — 1,615 % (73-тє місце у світі) .
Середній вік населення Кувейту становить 29,2 року (121-ше місце у світі): для чоловіків — 30,3, для жінок — 27,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,82 року для чоловіків — 76,51 року, для жінок — 79,19 року[1].
Кувейт надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 98,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,63 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Ель-Кувейт (столиця) — 2,779 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,58 ‰ (158-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
У країні мешкає 93,0 тис. осіб без громадянства[1]. Закон 1959 року визначає громадянами держави осіб, що осіло мешкали на її території до 1920 року та їхніх прямих нащадків. Приблизно третина населення країни бедуїни, більшість з яких з 1980-х років втратили свої права, в тому числі можливості для працевлаштування і освіти, отриманні документів цивільного стану, до них були висунуті офіційні претензії влади, що вони є громадянами інших країн, які знищили власні документи, що засвідчують особу, в надії отримати кувейтське громадянство. Усі бедуїни були зазначені «нелегалами».[1].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 76,7 %, християнство — 17,3 %, не визначились — 5,9 % (станом на 2013 рік)[1]. Дана статистика відображає усе наявне населення в країні, 69 % якого складають трудові мігранти.
Рівень письменності 2015 року становив 96,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,5 % — серед чоловіків, 95,8 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 3,8 % ВВП країни, станом на 2006 рік (116-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,79 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3 % ВВП країни (187-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 7,31 ‰ (158-ме місце у світі); хлопчиків — 7,09 ‰, дівчаток — 7,54 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (145-те місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 38,3 % (10-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99 % населення в містах і 99 % в сільській місцевості; загалом 99 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,91 км³ на рік, або 441,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 47 % припадає на побутові, 2 % — на промислові, 51 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 32,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 29,5 %; частка осіб похилого віку — 2,6 %, або 38,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2012 рік, у країні 56,65 тис. осіб не має доступу до електромереж; 98 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 93 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,289 млн унікальних інтернет-користувачів (93-тє місце у світі), що становило 82,1 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,473 млн осіб, з яких 60 % є трудовими мігрантами (116-те місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. Безробіття 2015 року дорівнювало 3 % працездатного населення, 2014 року — 3 % (25-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 14,6 % (94-те місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Кувейт // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
