PROFILBARU.COM

	Подільська губернія
	Герб
Дата створення / заснування	12 (23) грудня 1796
Країна	Російська імперія, УНР і Українська Радянська Соціалістична Республіка
Столиця	Кам'янець-Подільськ і Вінниця
Адміністративна одиниця	Російська імперія; Українська СРР; УНР
Кількість населення	3 018 299 осіб
На заміну	Подільське воєводство
Час/дата припинення існування	1 серпня 1925
Площа	42 020 586 770 квадратний метр
Категорія мап на Вікісховищі	d
	Подільська губернія у Вікісховищі

48°40′00″ пн. ш. 26°35′00″ сх. д. / 48.666666666667° пн. ш. 26.583333333333° сх. д. / 48.666666666667; 26.583333333333

Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля: від 1797 року входила до Російської імперії, після Української революції в складі УНР; Української Держави, потім до 1925 року — в складі УСРР. Нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей та Молдови.

Географія

Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Королівство Галичини і Володимирії), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.

Межею між Подільською та Херсонською губерніями були річки Кодима та Ягорлик, повторюючи південний кордон Речі Посполитої з Єдисаном

до Бучацького миру 1672 та після Карловицького конгресу 1699 — з Османською імперією
у 1774—1783 роках, після Кючук-Кайнарджійського договору — з Кримським Ханством
у 1783-91 роках, після анексії Кримського Ханства Росією і до Ясського договору — з Османською імперією
у 1792-93 роках, до другого поділу Польщі — з Катеринославським намісництвом Російської імперії.

Площа — 42 400 км².

Рельєф

Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.

У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.

Водні ресурси

Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.

Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бессарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.

Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.

Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.

Ґрунти

Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні, рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).

Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, берест, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).

Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.

Адміністративний поділ

Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.

У 1820 році губернія складалася з 12 повітів^[2]. Після Польського повстання 1830—1831 у представників польської шляхти, що підтримали його, були конфісковані маєтки, на основі яких створено 3 округи військових поселень з центрами в Ладижині Гайсинського повіту, Меджибожі Летичівського повіту і Саврані Балтського повіту. У 1880 губернія складалася з 12 повітів, в межах яких нараховувалося 12 повітових і 2 заштатних (приписних) міста і 83 містечка. У 1905 році було 12 повітових і 5 заштатних міст, одне безповітове місто Жмеринка та 121 містечко^[3]

Згідно перепису 1897 року, в склад губернії входило 12 повітів:

№	Повіт	Повітове місто	Площа, верст²	Населення^[4] (1897), осіб
1	Балтський	Балта (23 363 осіб)	6824,1	391 018
2	Брацлавський	Брацлав (7863 осіб)	2706,3	241 868
3	Вінницький	Вінниця (30 563 осіб)	2619,3	248 314
4	Гайсинський	Гайсин (9 374 осіб)	2972,7	248 142
5	Кам'янець-Подільський	Кам'янець-Подільськ (35 934 осіб)	2534,3	266 350
6	Летичівський	Летичів (7 248 осіб)	2371,7	184 477
7	Літинський	Літин (9420 осіб)	2919,0	210 502
8	Могилівський	Могилів-на-Дністрі (22 315 осіб)	2413,0	227 672
9	Ушицький	Нова Ушиця (6371 осіб)	2495,7	223 312
10	Ольгопільский	Ольгопіль (8134 осіб)	3521,9	284 253
11	Проскурівський	Проскурів (22 855 осіб)	2364,6	226 091
12	Ямпільський	Ямпіль (6 605 осіб)	3179,1	266 300

31 січня 1923 року були ліквідовані Литинський, Летичівський, Ушицький, Ямпольський, Жмеринський і Ольгопільський повіти.^[5]

Губернатори Подільської губернії

01.09.1915–1917 Олександр Петрович М'якінін, губернатор
12.09.1911–1915 Олексій Миколайович Ігнатьєв (1874—1948), губернатор
1908—1914 Федір Федорович Трепов (13.05.1854–1938), генерал-губернатор
1905—1908 Володимир Олександрович Сухомлинов (4.08.1848—2.02.1926), генерал—губернатор
06.1904— .05.1905 Миколай Васильович Клейгельс (25.11.1850—20.07.1916), генерал—губернатор
14.02.1901—.09.1911 Олександр Олександрович Ейлер (5.02.1855—28.03.1920), губернатор
1898—1904 Михайло Іванович Драгомиров (8.11.1830–15.10.1905), генерал-губернатор
9.04.1896— 9.02.1901 Михайло Костянтинович Сем'якін, губернатор
17.02.1894—25.11.1895 Олександр Олексійович Баумгартен, губернатор
23.09.1892—31.01.1894 Олександр Олексійович Наришкін (1839—1916), губернатор
08.1889— .12.1897 Олексій Павлович Ігнатьєв (22.05.1842—9.12.1906), генерал-губернатор
5.06.1885—31.08.1892 Василь Матвійович Глинка (1836—1902), губернатор
24.07.1884— 5.06.1885 Віктор Вільгельмович фон Валь (1840—7.02.1915), губернатор
8.07.1882–19.07.1884 Дмитро Миколайович Батюшков, губернатор
01.1881–15.07.1888 Олександр Романович Дрентельн, (7.03.1820–15.07.1888) генерал-губернатор
15.06.1879–18.06.1882 Леонід Олександрович Милорадович (19.12.1841—7.04.1908), губернатор
09.1877—.01.1881 Михайло Іванович Чертков (2.08.1829–16.10.1905), тимчасовий генерал-губернатор
23.08.1877—23.05.1879 Сергій Миколайович Гудим-Левкович, губернатор
11.05.1873— 8.08.1877 Олександр Сергійович Муханов (1835—1877), губернатор
14.11.1869—11.05.1873 Іван Васильович Мещерський (29.06.1827—), губернатор
01.1869–1881 Олександр Михайлович Дондуков-Корсаков (12.09.1820–15.04.1893), генерал-губернатор
1.01.1866 [1.01.1867]—5.10.1869 Олександр Дмитрович Горемикін (10.01.1832—8.06.1904), губернатор
01.1865—30.12.1868 Олександр Павлович Безак (24.04.1801—30.12.1868), генерал-губернатор
13.07.1864— 1.01.1866 Микола Миколайович Сухотін, губернатор
3.08.1860[23.04.1861]—12.06.1864 Рудольф Іванович Брауншвейг, губернатор
12.1862— .01.1865 Микола Миколайович Анненков (6.12.1799—25.11.1865), військовий губернатор
23.11.1856— 3.04.1860 Володимир Пилипович Пфелер, губернатор
13.06.1854[19.03.1855]—6.11.1856 Михайло Васильович Степанов, губернатор
9.12.1852–13.06.1854 Андрій Миколайович Вяземський, губернатор
1852—1862 Іларіон Іларіонович Васильчиков (−1863), військовий губернатор
29.11.1849— 9.12.1852 Володимир Єгорович Анненков, губернатор
14.11.1846—22.11.1849 Василь Семенович Сотников, губернатор
3.05.1842–14.11.1846 Афанасій Олександрович Радищев (1796—1881), губернатор
13.11.1840—30.11.1841 Карл Якович Фліге, губернатор
27.01.1839–13.11.1840 Павло Іванович Петров, губернатор
12.1837— .08.1852 Дмитро Гаврилович Бібіков (18.03.1791—22.02.1870), військовий губернатор
1835—1837 Олександр Дмитрович Гур'єв (31.05.1786–16.12.1865), військовий губернатор
17.10.1835—27.01.1839 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор
15.12.1834–17.10.1835 Павло Петрович Турчанінов, губернатор
15.10.1833—25.07.1834 Григорій Сергійович Лошкарьов, губернатор
01.1832–1835 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), генерал—губернатор
02.1831—.01.1832 Василь Васильович Левашов (10.10.1783—23.09.1848), тимчасовий генерал-губернатор
11.1830— 1.02.1831 Яків Олексійович Потьомкін (16.10.1781—1.02.1831), тимчасовий генерал—губернатор
22.02.1831–14.05.1833 Федір Петрович Луб'яновський (9.08.1777—2.02.1869), губернатор
31.12.1823—22.02.1831 Миколай Мартинович Грохольський, губернатор
1816—1822 Станіслав Іванович Павловський, губернатор
08.1814— .08.1825 Олексій Миколайович Бахметьєв (1774–15.09.1841), військовий губернатор
1811—1816 Франц Карлович Сен-Прі, губернатор
1808—1811 Петро Максимович Литвинов, губернатор
1808—1808 Петро Іванович фон Берг, губернатор
1801—1808 Володимир Іванович Чевкін (1754—1831), губернатор
17.04.1800— 1801 Карл Іванович Тензен, губернатор
10.07.1798–17.04.1800 Олексій Євстахійович Юзефович, губернатор
1798—1799 Іван Васильович Гудович (11.11.1732—22.01.1820), генерал-губернатор
26.04.1797–1798 Петро Миколайович Янов, губернатор
4.12.1796—.03.1798 Олександр Андрійович Беклешов (1.03.1745—24.07.1808), генерал-губернатор
1795—1797 Микола Олексійович Вердеревський, губернатор
1795—1796 Тимофій Іванович Тутолмін (3.01.1740—1.10.1809), генерал-губернатор

(джерело^[6])

Подільська губернія в 1917—1920 роках

У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений Микола Стаховський. З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був Григорій Степура; 11 березня 1918 року його змінив В.Дудич. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив Сергія Кісєльова. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бессарабської губернії: Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський повіти.

У листопаді — грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до Директорії УНР. Губернатором Поділля знову став Григорій Степура. В березні — квітні 1919 р. війська РСФСР в результаті свого наступу і боїв з військами УНР захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію ЗУНР і Бессарабії, що була вже під владою Румунії. 17 квітня 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. Кам'янець-Подільський.

Але наприкінці травня — на початку червня 1919 р. війська УНР, які на той час опинились під загрозою цілковитого знищення з боку військ Польщі і Радянської Росії, перейшли в рішучий контрнаступ з Кременецького повіту Волині і східних районів ЗУНР. Протягом червня — початку липня 1919 р. західні повіти Поділля були звільнені українськими військами від червоних росіян. В Кам'янець-Подільський з території ЗУНР переїхав уряд і Директорія УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні — липні 1919 р. губернатором Поділля від УНР був М. Куриленко. Однак у липні 1919 ситуація на фронті різко загострилася, війська РСФСР перейшли в наступ на контрольовану УНР територію. Становище було врятоване тим, що 16-17 липня через р.Збруч в Кам'янець-Подільський повіт губернії відступили зі своєї власної території Галичини війська (УГА) і уряд ЗУНР під тиском військ Польщі. А оскільки УНР і ЗУНР були союзниками і формально навіть об'єдналися 22 січня 1919 р. в одну державу, то сили незалежної України подвоїлися. Наприкінці липня 1919 р. об'єднані війська УНР і ЗУНР перейшли в рішучий наступ проти РСЧА. На кінець серпня — початок вересня 1919 практично вся територія Подільської губернії була визволена від російських більшовиків.

Але вже у вересні 1919 нависла інша загроза — з боку Добровольчої армії генерала Денікіна, що наступали з півдня і сходу проти Червоної армії. Керівництво УНР намагалось домовитися з Денікіним, оскільки в обох був спільний ворог — більшовики. УНР просила країни Антанти — Францію, В.Британію, США та інших вплинути на російських білогвардійців, щоб вони не воювали проти українців. Та все було марно. Жодна з великих держав не стала на захист української держави. Наприкінці вересня 1919 р. Добровольча армія за наказом Денікіна розпочала активні воєнні дії проти армії УНР і УГА. Під час жорстоких і героїчних боїв у вересні — жовтні — листопаді 1919 війська УНР і ЗУНР зазнали поразки від білогвардійців. Армія УНР відійшла в район міст Старокостянтинова і Любара на півдні Волині, а УГА уклала в умовах епідемії тифу сепаратне перемир'я з Денікіним. Західні райони губернії з містом Кам'янцем уряд УНР добровільно віддав під окупацію військами Польщі, щоб вони не дістались росіянам.

В січні — лютому 1920 р. війська РСФСР, які розгромили денікінців, знову захопили більшу частину Подільської губернії. УГА перейшла на бік більшовиків, знову ж таки бажаючи у такий спосіб фізично вціліти. На заході губернії встановився фронт між військами Польщі і Радянської Росії на захід від Вінниці, Жмеринки, Могилева-Подільського. На виконання умов Варшавського договору між С. Петлюрою і Польщею 25 квітня 1920 р. війська Польщі і 2 дивізії УНР перейшли у наступ проти військ РСФСР. У цей час вже більша частина губернії опинилась під контролем військ Польщі і УНР. Але у червні 1920 р. набагато чисельніша РСЧА перейшла в контрнаступ. В липні війська Польщі і УНР були відкинуті більшовиками за р. Збруч.

У вересні 1920 р. під час контрнаступу війська УНР і Польщі звільнили від більшовиків західні повіти Поділля, в Кам'янець знову переїхав уряд УНР. Але Польща більше не хотіла і не могла воювати з Росією і жертвувати життям своїх людей, тому уклала перемир'я з РСФСР. Російські більшовики скористались цим і протягом 10-21 листопада розбили війська УНР і вийшли на новий кордон з Польщею по р. Збруч.

Подільська губернія у складі Української СРР (1920—1925)

Карта Подільської губернії, 1921
Карта Подільської губернії, 1921
Карта Подільської губернії, 1922
Карта Подільської губернії, 1923
Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925
Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 березня 1927

Карти Подольской губернии [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]

Керівники губернії в 1919—1925 роках

Населення

Рідна мова населення (перепис 1897 року^[7]) :

українська — 2 442 819 — 80,93 %
єврейська — 369 306 — 12,24 %
російська — 98 984 — 3,28 %
польська — 69 156 — 2,29 %
молдовська — 26 764 — 0,89 %
німецька — 4069 — 0,13 %
татарська — 2296 — 0,08 %
башкирська — 1113 — 0,04 %
чеська — 886 — 0,03 %
інші — 2906 — 0,1 %
всього — 3 018 299

Густота населення, за даними перепису 1897 року, становила 82,1 жит. на кв. версту. За густотою населення Подільська губернія посідала друге після Московської губернії місце в Європейській Росії (не рахуючи губерній Царства Польського). Найнаселенішим був Кам'янецький повіт — 105 жит. на кв.в., найменше Балтський — 52,5 на 1 кв. в.

Кількість поселень в губернії — 7207, зокрема 17 міст і 120 містечок. У 1872 р. всього населення було 1 954 627 жителів, а за переписом 1897 року — 3 031 513 (1 516 760 чоловік і 1 514 753 жінок.), що становило близько 2 % щорічного приросту.

У 17 містах за переписом 1897 р. проживало 221 870 осіб, або 7,4 % населення губернії

У 1666 селах, 150 крупніших селищах та хуторах у 1897 р. мешкало 2 796 429 жителів, або 92,6 % населення губернії.

За суспільними станами населення у 1895 р. розподілялося так:

дворяни — 26 208
духовного звання — 468
міщани 511 273
спадкові почесні громадяни — 4384
особисті почесні громадяни — 5329
купці — 5590
селяни — 2 037 754
євреї-землевласники — 13 951
відставні нижні чини і їх сімейства — 176 709
іноземці і ін. — 9986


Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року)
Місто	Українська	Російська	Єврейська	Польська	Німецька	Інша
Кам'янець-Подільський	27,1%	20,6%	44,8%	6,0%	0,3%	1,5%
Балта	17,7%	23,0%	56,3%	1,3%	0,1%	1,6%
Брацлав	33,2%	22,7%	41,7%	1,5%	0,3%	0,6%
Вінниця	35,5%	17,0%	37,5%	7,1%	0,4%	2,5%
Гайсин	42,1%	9,4%	46,1%	1,8%	0,1%	0,5%
Летичів	23,7%	9,0%	56,6%	10,2%		0,5%
Літин	32,3%	22,6%	40,6%	3,8%		0,7%
Сальниця	74,6%	0,4%	24,3%	0,5%	0,1%	0,1%
Хмільник	46,1%	1,3%	51,3%	1,3%
Могилів-Подільський	29,2%	12,0%	54,6%	3,1%	0,3%	0,8%
Бар	33,4%	4,9%	57,7%	3,8%		0,2%
Ольгопіль	59,5%	7,7%	30,3%	0,8%		1,7%
Проскурів	19,4%	15,2%	49,7%	12,4%	0,3%	3,0%
Нова Ушиця	28,8%	33,3%	34,8%	2,8%	0,2%	0,1%
Стара Ушиця	59,6%	1,1%	37,9%	1,4%
Вербовець	55,5%	1,6%	28,6%	14,1%		0,2%
Ямпіль	49,7%	4,2%	42,7%	2,5%	0,3%	0,6%

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Подільської губернії становила 80,88 %, євреїв — 12,35 %, поляків — 5,36 %, молдован (румунів) - 0,6%, росіян — 0,44 %, мазурів - 0,25%, німців — 0,05 %, чехів - 0,04%^[8].

Релігія

Релігійний склад населення (перепис 1897 року^[9]) :

православні — 2 358 497 (78,14 %)
юдеї — 370 612 (12,28 %)
римо-католики — 262 738 (8,7 %)
старообрядці — 18 849 (0,62 %)
протестанти — 3876 (0,13 %)
мусульмани — 3460 (0,11 %)
інші — 267 (0,01 %)
Православних церков — 1645, 7 чоловічих і 4 жіночих монастиря
Синагог — 89, єврейських молитовних будинків — 431
Римсько-католицьких костьолів і каплиць — 202
Лютеранських церков — 4
Мечеть — 1

Найбільші громади юдеїв (за переписом 1897 р.):


Населений пункт	Повіт	Всього	Юдеї	%
Кам'янець-Подільський	Кам'янецький	35 934	16 221	45,14
Балта	Балтський	23 363	13 235	56,65
Могилів-Подільський	Могилівський	22 315	12 344	55,32
Вінниця	Вінницький	30 563	11 689	38,25
Проскурів	Проскурівський	22 855	11 411	49,93
Тульчин	Брацлавський	16 245	10 055	61,90
Бершадь	Ольгопільський	8885	6608	74,37
Меджибіж	Летичівський	8164	6040	73,98
Хмільник	Літинський	11 657	5977	51,27
Богопіль	Балтський	7226	5909	81,77
Бар	Могилівський	9982	5773	57,83
Криве Озеро	Балтський	7836	5478	69,91
Немирів	Брацлавський	8920	5287	59,27
Дунаївці	Ушицький	7849	5198	66,22

Найбільшою чисельність римо-католиків була в таких населених пунктах (за переписом 1897):


Населений пункт	Повіт	Всього	Римо-католики	В%
Городок	Кам'янецький	8848	4288	48,46
Кам'янець-Подільський	Кам'янецький	35 934	4211	11,72
Чернівці	Ямпільський	8994	3305	36,75
Проскурів	Проскурівський	22 855	3201	14,01
Вінниця	Вінницький	30 563	2629	8,60
Гречани	Проскурівський	2185	2151	98,44
Жмеринка	Вінницький	13 944	1638	11,75
Шаровечка	Проскурівський	1381	1368	99,06
Бар	Могилівський	9982	1332	13,34
Шостаківка тепер (Шаргород)	Могилівський	1348	1233	91,47
Мацьківці	Проскурівський	1168	1161	99,40
Оринин	Кам'янецький	5727	1061	18,53
Маниківці	Летичівський	1167	1007	86,29

Розселення старообрядців в Подільській губернії (за переписом 1897 року):


Населений пункт	Повіт	Всього	Старообрядці	У %
Балта	Балтський	23 363	1804	7,72
Брацлав	Брацлавський	7863	1144	14,55
Перепеличчя	Брацлавський	953	129	13,54
Шура Копіївська	Брацлавський	2315	964	41,64
Борсків	Вінницький	1934	1927	99,64
Вінниця	Вінницький	30 563	562	1,84
Жуківці	Вінницький	1764	1014	57,48
Курники з Атаками	Вінницький	700	401	57,29
Людавка	Вінницький	1600	819	51,19
Гайсин	Гайсинський	9374	264	2,82
Женишківці	Летичівський	2504	238	9,50
Петраші	Летичівський	2534	1282	50,59
Літин	Літинський	9420	534	5,67
Слобода-Чернятинська	Літинський	713	706	99,02
Бар	Могилівський	9982	233	2,33
Куренівка	Ольгопільський	1375	322	23,42
Пилипонівка	Ольгопільський	1466	1332	90,86
Пилипи-Хребтіївські	Ушицький	1122	784	69,88
Ставчани	Ушицький	950	168	17,68
Бушинка	Ямпільський	1104	340	30,80
Краснянка	Ямпільський	616	143	23,21
Пилипи-Борівські	Ямпільський	1011	961	95,05
Юхимівка	Ямпільський	1435	166	11,57

Господарство

Головне заняття жителів — сільське господарство. Ремеслами в 1895 році займалося 69 399 людей. За даними 1886, кустарними промислами займалося більше 6 тис. чоловік. У Проскурівському, Ольгопольському і Балтському повітах селяни деяких сіл займалися шиттям кожухів і кожушків, виробом овчин і шкіри і шиттям чобіт. У Вінницькому, Летичівському і Ольгопольському повітах існувало гончарне виробництво, в останньому — також вироблялися дерев'яні вироби; у Ямпольському — тесання каменів. Всіх фабрик і заводів в 1896 р. було 5 171, з 28 501 робітниками.

У губернії на межі з Австрією були 2 митниці — Гусятинська та Ісаковецька, Гуківська застава і Сатановський перехідний пункт.

Залізниць було 565 км, поштових доріг — близько 12 тис.км, поштових станцій — 50, з 715 кіньми. Ґрунтових доріг — 3 307 км.

Землевласники розводили головно яблука, груші і сливи, місцями і «волоські горіхи»; вишні і черешні стояли на другому плані; нерідкі персики і абрикоси; айва зустрічалися переважно в Балтському повіті. У селян переважали сливи і вишні. З ягід землевласники розводили полуницю, малину, смородину, аґрус. Кизил росте в дикому вигляді на південних кам'янистих схилах і стрімчастих берегах річок і струмків басейну Дністра. Дико ростуть також барбарис і терен. Виноград розводився головно в прибережній смузі Дністра. Виноробство існувало в Ольгопільському, Балтському, Ямпільському і Новоушицькому повітах.

Див. також

Примітки

↑ https://www.webcitation.org/686EeOZmh?url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=32
↑ Генеральная карта Подольской губерніи Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проѣзжихъ дорогъ, станціи и разстоянія между оными верстъ — Сочинена 1820 года въ С^т. Петербургѣ
↑ Олена Кримська. Фонди Хмельницького обласного державного архіву — важливе джерело для вивчення землеволодінь міст і містечок Подільської губернії кінця XVIII — початку XX ст. [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.]
↑ Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. Наявне населення в губерніях, повітах, містах Російської Імперії (без Фінляндії). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 10 грудня 2016.
↑ Постанова ВУЦВК № 90 від 31 січня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
↑ Всесвітній історичний проект. Архів оригіналу за 9 березня 2007. Процитовано 17 серпня 2007.
↑ Сергій Чорний. Національний склад населення України в XX сторіччі. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 29 липня 2009.
↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 146. (рос. дореф.)
↑ [1]

Джерела

Маркова О. Є. Подільська губернія [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 303. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Подільська губернія [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Генеральная карта Подольской губернии, 1820 (1827)
Военно-статистическое обозрение Российской империи / изд. по Высочайшему повелению при 1-м отд-нии Департамента Ген. Штаба. — Санкт-Петербург: В тип. Департамента Ген. Штаба, 1848–1858. Т. 10, ч. 2: Подольская губерния / [сост. кап. Тверитинов]. — 1849. — [4], 159, 96 с., [17] л. табл.
рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи на 1859 годъ. - Каменецъ-Подольскъ: В Типографіи Губернскаго Правленія, 1859. — X + 180 с.
Список населенным местностям городов Подольской губернии: составлен в 1859 году. — 1360 с. // book-olds.ru
Городские поселения в Российской империи. — Т. 4: Подольская губерния, Полтавская губерния, <…> Таврическая губерния и Керчь-Еникольское градоначальство. — СПб, 1864. — 792 с.
рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Адресъ-календарь и статистическо-справочныя свѣдѣнія. - Каменецъ-Подольскъ: В Типографіи Губернскаго Правленія, 1885. - XLIII + 77 + 116 с.
Справочная книжка Подольской губерніи / Составилъ В. К. Гульдманъ. — Каменецъ-Подольскій : Типографія губернскаго правленія, 1888. — VIII + 654 + XVI с.(рос. дореф.)

Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — II + IV + 636 с.(рос. дореф.)

Подольскій адресъ-календарь / Составилъ В. К. Гульдманъ. — Каменецъ-Подольскій : Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета, 1895. — VIII + 452 + IX с.(рос. дореф.)

рос. дореф. Подольский адрес-календар / В. К. Гульдман; Изд. Подол. губ. стат. комитета. — Каменец-Подольский: Тип. Подол. губ. правл., 1900. — 359 с.
рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Изданіе губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскъ: Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1904. - XVI + 296 + 218 + 66 с.
Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — VIII + 563 с.(рос. дореф.)

рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Изданіе губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскъ: Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1909. - VIII + 416 + VIII с.
рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Изданіе губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскъ: Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1911. - XVI + 296 + 218 + 66 с.
Календар – Справочна книжка на 1919 рік / Оціночно-статистичний відділ Подільської губернської народної управи. — Кам'янець на Поділлі : Друк. Когена і Дунаєвецького, 1919. — 120 с.

Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. : в 89 т. (119 вып.) / [ЦСК МВД]; Под ред. Н. А. Тройницкого. — С.-Пб. : [Типография С.-Пб. акц. общества печатного и писчебумажного дела в России «Слово»], 1904. — Т. XXXII : Подольская губерния. — [4], XI, [1], 285 с. — 4000 екз.(рос. дореф.)

Список (поуездный) сельских населенных пунктов. Каменец-Подольск, 1914:

Список сельских населённых пунктов Балтского уезда Подольской губернии. — Каменец-Подольский: 1914 г. — 39 с.
Список сельских населенных пунктов Проскуровского уезда (по данным страхового отд. Подольск. Губ. Земск. Упр.) / Изд. Оцен.-Статист. Отд. Подольск. Губ. Земск. Управы. — Каменец-Подольск, 1914. — 28 с.
Список сельских населённых пунктов Ямпольского уезда Подольской губернии. — Каменец-Подольский: 1914 г. — 27 с.

Список населених місць по повітам (округам) та районам (волостям) Поділля. — Вінниця : Адм.-Тер. Комісія при Подільському Губвиконкомі, 1923.
М.П. Олійник Здійснення адміністративно-територіальної реформи 1923 року на Поділлі
Населені місця Поділля / Подільське губерське статистичне бюро. — Вінниця : Держдрукарня ім. т. Леніна, 1925. — 512 с.