Херсонська губернія

Херсонська губернія
Герб
Дата створення / заснування	15 (27) травня 1803
Офіційна назва	рос. Херсонская губерния (15 травня 1803)[1]
Країна	Російська імперія і  Українська Радянська Соціалістична Республіка
Столиця	Херсон[1] і Миколаїв
Адміністративна одиниця	Російська імперія Російська республіка РСФРР УНР Українська Держава УНР Українська СРР Південь Росії Українська СРР
Кількість населення	3 215 700 осіб
Адміністративно-територіально поділяється на	Олександрійський повіт, Ананьївський повіт, Єлисаветградський повіт, Одеський повіт, Тираспольський повіт, Херсонський повіт, Бобринецький повіт (6 грудня 1828), Ольвіопольський повіт (1803)
Наступник	Одеська губернія
Замінений на	Одеська губернія
На заміну	Новоросійська губернія
Час/дата припинення існування	21 жовтня 1922
Херсонська губернія у Вікісховищі

46°38′00″ пн. ш. 32°36′00″ сх. д.

Херсонська губернія — губернія на півдні європейської частини Російської імперії від 1802 до 1921 року (до 1802 року Миколаївська) на території сучасних України і Молдови. Адміністративний центр — місто Херсон.

Губернія простягалася зі сходу на захід на 367 верст та із півночі на південь на 271 версту, між 46.077° пн. ш. 29.025° сх. д. / 46.077; 29.025 та 49.103° пн. ш. 34.176° сх. д. / 49.103; 34.176

Межувала на півночі з Полтавською, Київською і Подільською губерніями, на півдні губернія омивалась водами Чорного моря, та Дніпра та межувала з Таврійською губернією, на сході — з Таврійською і Катеринославською губерніями, на заході її кордон пролягав річкою Дністер з Бессарабською губернією. За площею займала 16-те місце серед інших губерній імперії — близько 63 209 кв. в.

Найбільші міста: Одеса (Одеське градоначальництво), Херсон, Миколаїв (Миколаївське градоначальництво).

Населення

Населення Херсонської губернії згідно з переписом 1897 р.

Частка українськомовного населення в повітах Херсонської губернії за даними перепису населення 1897 року

Губернія мала населення близько 245 000 осіб в 1812 році; 893 000 осіб в 1851 році; 1 330 000 осіб в 1863 році; 2 027 000 осіб в 1885 році; 2 733 612 осіб в 1897 році; 3 215 700 осіб в 1905 році і 3 744 600 осіб в 1914 році.

В 1850 населення складалося з: українців (68-75 %), румунів (8-11 %), росіян (3-7 %), євреїв (6 %), німців (4 %), болгар (2 %), а також поляків, греків і циган.

Населення губернії на початку ХХ ст. сягало понад 3 млн чоловік. Більшість населення становили українці, жили також росіяни, євреї (в містах), молдовани, німці, поляки, болгари і представники інших національностей.

Мовний склад населення повітів Херсонської губернії за даними перепису 1897 року^[2]

Повіт	Населення	українська	російська	єврейська	румунська	німецька	польська	болгарська	білоруська	грецька	татарська	вірменська	циганська
Херсонський повіт	587 804	323 627	144 623	69 674	4 953	20 290	5 152	3 575	12 558	295	1 057	141	235
Олександрійський повіт	416 576	354 456	39 072	15 322	2 721	1 356	966	6	2 354	26	69	4	120
Ананьївський повіт	265 762	164 887	29 160	22 129	35 833	10 177	1 782	405	221	187	9	22	453
Єлисаветградський повіт	613 283	405 546	93 381	57 581	36 819	5 445	2 620	4 608	5 842	148	363	23	433
Одеський повіт	610 042	133 474	228 436	134 020	7 138	62 658	18 467	8 290	1 631	7 535	1 516	1 405	169
Тираспольський повіт	240 145	80 049	40 703	23 811	59 754	23 527	1 907	8 801	352	106	138	475	261
Загалом	2 733 612	1 462 039	575 375	322 537	147 218	123 453	30 894	25 685	22 958	8 297	3 152	2 070	1 671
Загалом, %	100,0 %	53,5 %	21,0 %	11,8 %	5,4 %	4,5 %	1,1 %	0,9 %	0,8 %	0,3 %	0,1 %	0,1 %	0,1 %

Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року)

Місто	Українська	Російська	Їдиш	Польська	Молдовська	Інша
Херсон	19.6 %	47.2 %	29.1 %	1.7 %	0.1 %	2.3 %
Берислав	72.9 %	4.3 %	21.7 %	0.3 %		0.8 %
Миколаїв	8.5 %	66.3 %	19.5 %	2.8 %	0.1 %	2.8 %
Олександрія	54.7 %	16.9 %	26.3 %	1.2 %	0.1 %	0.8 %
Новогеоргіївськ	29.1 %	57.2 %	12.3 %	0.7 %		0.7 %
Ананьїв	43.2 %	8.6 %	21.1 %	1.5 %	25.0 %	0.6 %
Єлисаветград	23.6 %	34.6 %	37.8 %	1.9 %		2.1 %
Бобринець	66.7 %	5.9 %	24.4 %	0.3 %	2.4 %	0.3 %
Вознесенськ	35.8 %	16.4 %	37.3 %	0.9 %	7.9 %	1.7 %
Новомиргород	6.1 %	75.0 %	17.3 %	1.1 %	0.1 %	0.4 %
Ольвіополь	73.0 %	3.9 %	21.5 %	0.4 %	0.1 %	1.1 %
Одеса	9.4 %	49.1 %	30.8 %	4.3 %	0.1 %	6.3 %
Маяки	20.6 %	62.6 %	14.1 %	0.8 %	0.3 %	1.6 %
Овідіополь	53.7 %	38.5 %	7.5 %	0.1 %	0.1 %	0.1 %
Очаків	48.2 %	32.5 %	13.3 %	4.0 %	0.1 %	1.9 %
Тирасполь	11.7 %	44.3 %	27.1 %	3.2 %	11.4 %	2.3 %
Григоріополь	9.3 %	24.1 %	10.9 %	0.3 %	49.2 %	6.2 %
Дубоссари	23.5 %	3.3 %	44.1 %	0.4 %	28.0 %	0.7 %
По губернії	17.2 %	45.0 %	28.4 %	3.1 %	2.2 %	4.1 %

Природа

Рельєф

Поверхня — рівна, степова, з невеликими горбами, що продовжують так зване Авратинське нагір'я, розділяється р. Буг, у південно-східному напрямку, на дві неоднакові частини: східну, велику, і західну, меншу. Обидві частини мали нахил до р. Буг та, крім того, із півночі на південь. Найвищий пункт губернії був біля села Гидерим (Ананьївського повіту, 890 фт. над рівнем моря), південна частина губернії спускалася до моря.

Корисні копалини

З мінеральних багатств зустрічалися: граніти, жорновий пісковик, раковисті вапняки, вогнетривкі і фарбувальні глини, аспідний і точильний сланець, графіт, марганець, мідна руда, торф і особливо багато залізної руди в районі Кривого Рогу, а також сіль в південних частини губернії, іноді попадався бурштин.

Ґрунти

Корінними породами в північній частині губернії були граніти, що оголювались з-під делювіального шару на берегах річок і кам'янистому їх дні (кам'янки, каменоватки, ташлики); у південній частині — вапняки міоценового ярусу третинної формації.

Підґрунтям був лес і червоно- і жовто-бура намивна глина. Ґрунт — чорнозем. На берегах річок чорнозем бурішого кольору; біля берегів Чорного моря попадалися солонці і піски.

Води

Чорне море омивало губернію впродовж 117 верст. Озера губернії: прісноводі, такі, що залишалися після розливу річок, і солоні, або лимани. Перші, в долинах річок, створюючих болотисті плавні другі — біля берегів Чорного моря, що походять від наносів під час повені і що характеризуються пересипами, що відокремлюють їх від моря.

Територію губернії перетинали річки: Дніпро, Дністер, Південний Буг і ін.

Лимани: Дніпровський, Дністровський, Тілігульський, Хаджібейський.

Клімат

Клімат помірно континентальний з нерівномірними опадами.

Економіка

Будинок, де розміщувалась Херсонська народна губерніальна управа. 1918 р. (нині — вул. Гоголя, 1)

Більшість населення займалось землеробством. Вирощували пшеницю, овес, кукурудзу, займались садівництвом, вирощуванням бахчевих культур та тютюну, розведенням худоби (великої рогатої худоби, коней, овець, свиней).

Фабрики і заводи переважно борошномельні, чавуноливарні і механічні, бурякоцукрові. Найбільші були розташовані в Миколаєві та Одесі.

Рибальство було розвинене в Дніпровському лимані (білуга, осетер, севрюга, камбала і ін.) і в Дніпрі (тараня, чехоня, лящ).

Торгівля була зосереджена головним чином в Одесі.

Санітарна організація

Одразу після введення в 1864 р. в Російській імперії земства як своєрідної форми місцевого самоврядування в Херсонській губернії почала створюватись унікальна система медичної допомоги сільському населенню. Виникла перша в Україні Херсонська земська організація. Протягом більше ніж півстоліття існування в губернії земської медицини вона займала гідне місце в громадській медицині держави, була ініціатором і провідником багатьох передових форм і напрямків у медичній справі. Найвидатнішим здобутком херсонської земської медицини було утворення санітарної організації. Взявши з самого початку напрямок на максимальне розширення лікарської допомоги, Херсонське земство вже у 1866 р. вийшло на перше місце в імперії за забезпеченням лікарями: всі 6 повітів мали земських лікарів (15 чол.). Поряд з цим уже на ранньому етапі діяльності земської медичної організації місцеві лікарі дійшли висновку про недостатність тільки лікувальної допомоги і зрозуміли необхідність доповнення земської медицини санітарною частиною. Херсонська губернія раніше від інших зробила спробу започаткувати її. Наприкінці 60-х років Херсонське губернське земство з метою запобігання епідеміям постановило звернутися до повітових зборів і управ з проханням розглянути питання устрою санітарної справи в губернії та виробити в подальшому єдиний для всіх повітів санітарний кодекс. У 1871 р. губернське земство планувало запросити спеціального лікаря для ведення медико-статистичної роботи і організації протиепідемічних заходів.

Після наполегливих зусиль земських лікарів Херсонське земське зібрання у 1885 р. знову розглянуло питання про санітарну справу, визнало недостатність неорганізованої боротьби з епідеміями і, нарешті, остаточно висловило бажання дати земській медицині санітарно-протиепідемічний напрямок. Для цього вирішено було ввести у кожному повіті посади санітарного лікаря, зобов'язавши його проводити збір і опрацювання медико-статистичних і медико-топографічних відомостей, розробку протиепідемічних заходів.

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Херсонської губернії

Волості Херсонської губернії 1890 р.

Спочатку губернія була розділена на чотири повіти: Єлисаветградський, Тираспольський, Ольвіопольський і Херсонський, з липня 1806 року на 5: Олександрійський, Єлисаветградський, Ольвіопольський, Тираспольський і Херсонський. У 1825 році з частин Херсонського і Тираспольського повітів було створено Одеський повіт. У 1828 році Ольвіопольський і Єлисаветградський повіти були скасовані і на їх основі створено Бобринецький повіт. У 1834 році Тираспольський повіт був розділений на дві частини і створений новий Ананьївський повіт. У 1865 році управління Бобринецького повіту перенесено до Єлисаветграда та повіт перейменовано в Єлисаветградський.

Станом на 1894 рік губернія поділялась на шість повітів. Площа губернії без урахування Одеського градоначальництва та Миколаївського військового губернаторства складала 61490 десятин² (69976 км²). За площею серед європейських губерній Російської імперії посідала шістнадцяте місце (між Волинською та Тамбовською губерніями). Площа була співставна площі таких країн, як: Греція, Сербія, Швейцарія, Данія, Нідерланди та Бельгія^[3].

Всього у губернії було 202 волості та 5493 населених пункти: 16 міст з 24 передмістями, 9 посад, 50 містечок, 395 сіл, 1632 присілки, 229 селищ, 131 німецька колонія, 21 єврейська колонія, 2377 хуторів, 580 економій, 3 монастирі, 34 залізничних станції, 16 поштових станцій^[3].

Карта Херсонської губернії (1897)

Поділ губернії у 1894 році^[3]

№	Назва повіту	Площа, в²	Волостей	Міст	Посад	М‑чок	Сіл	Пр‑ків	Колонії		Х‑рів	Економій	Станцій			Монастирів
									нім.	євр.			залізн.	конно- поштових	поштових
1	Олександрійський	8 503	31	2	1	9	86	311	1		352	140	6			1
2	Ананьївський	7 958	27	1		10	52	256	13		359	38	6
3	Єлисаветградський	13 783	49	5	2	9	99	511	4	3	633	216	7	1	2
4	Одеський	8 304	34	3		6	37	158	44		270	27	4	4	1
5	Тираспольський	6 293	23	3		7	50	206	21		238	7	8
6	Херсонський	16 649	38	2	6	9	71	190	48	18	525	152	3	6	2	2
Всього		61 490	202	16	9	50	395	1632	131	21	2377	580	34	11	5	3

Основні населені пункти

Згідно перепису 1897 року найбільшими населеними пунктами губернії були:

№	Назва міста	Повіт	Всього осіб	Українці		Росіяни		Євреї		Молдавани
				осіб	у %	осіб	у %	осіб	у %	осіб	у %
1	Одеса	Одеський	403 815	37 925	9.39	198 233	49.09	12 4511	30.83	488	0.12
2	Миколаїв	Херсонський	92 012	7 780	8.46	61 023	66.33	17 949	19.51	82	0.09
3	Єлисаветград	Єлисаветградський	61 488	14 523	23.62	21 301	34.64	23 256	37.82	21	0.03
4	Херсон	Херсонський	59 076	11 591	19.62	27 902	47.21	17 162	29.04	85	0.14
5	Тирасполь	Тираспольський	31 616	3 708	11.73	14 013	44.32	8 568	27.1	3 611	11.42
6	Ананьїв	Анан'ївський	16 684	7205	43.2	1 434	8.6	3 514	21.07	4 174	25.0
7	Вознесенськ	Єлисаветградський	15 748	5 644	35.84	2 583	16.4	5 879	37.33	1 243	7.89
8	Бобринець	Єлисаветградський	14 281	9 529	66.73	837	5.86	3 464	24.26	346	2.42
9	Олександрія	Олександрійський	14 007	7 658	54.67	2 364	16.88	3 687	26.32	13	0.09
10	Берислав	Херсонський	12 149	8 852	72.86	524	4.31	2 639	21.72	3	0.02
11	Дубоссари	Тираспольський	12 089	2 841	23.5	395	3.27	5 326	44.06	3 383	27.98
12	Новогеоргіївськ	Олександрійський	11 594	3 372	29.08	6 631	57.19	1 424	12.28	1	0.0
13	Очаків	Одеський	10 786	5 204	48.25	3 508	32.52	1 430	13.26	9	0.08
14	Новомиргород	Єлисаветградський	9 364	5 72	6.11	7 025	75.02	1 617	17.27	5	0.05
15	Григоріополь	Тираспольський	7 605	707	9.3	1 832	24.09	832	10.94	3 740	49.18
16	Ольвіополь	Єлисаветградський	6 884	5 022	72.95	271	3.94	1 480	21.5	10	0.15
17	Овідіополь	Одеський	5 187	2 785	53.69	1 997	38.5	387	7.46	6	0.12
18	Маяки	Одеський	4 575	944	20.63	2 865	62.62	644	14.08	15	0.33

Керівництво губернії

Губернатори (1803—1917)

Список осіб, що обіймали посаду херсонського губернатора в 1803—1917 роках^[4]

Ім'я	Роки перебування на посаді
Олексій Окулов(інші мови)	1803—1805
Кирило Гладкий	1805—1808
Петро Мещерський(інші мови)	1808—1809
Григорій Рахманов(інші мови)	1809—1816
Карл Сен-Прі(інші мови)	1816—1821
Август Комстадіус(інші мови)	1821—1828
Павло Могилевський	1828—1830
Яків Ганскау(інші мови)	1831—1837
Віктор Рославець	1837—1839
Володимир Пестель	1839—1845
Віктор Рославець (вдруге)	1845—1848
Кирило Оленич-Гнененко(інші мови)	1848—1851
Михайло Ільїнський(інші мови)	1851—1854
Теофіл Панкратьєв(інші мови)	1854—1859
Олександр Башмаков	1859—1861
Павло Клушин(інші мови)	1861—1868
Сократ Старинкевич	1868—1871
Микола Абаза	1871—1874
Олександр Ерделі(інші мови)	1874—1890
Сергій Олів(інші мови)	1890—1893
Михайло Веселкін	1893—1897
Іван Оболенський	1897—1902
Володимир Левашов(інші мови)	1902—1905
Михайло Малаєв	1905—1908
Федір Бантиш(інші мови)	1908—1911
Микола Гревеніц	1911—1915
Віталій Ветчинин(інші мови)	1915—1917

Предводителі дворянства

• Акацатов Микола Юрійович (1803—1806)
• Козлов Федір Федорович (1806—1809)
• Шкляревич Ілля Опанасович (1809—1811)
• Чорба Петро Федорович (1811—1814)
• Томас Кобле (?—?)^[5]

Херсонщина у 1917—1920 роках

Воєнно-політичні події

Після Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії царська влада на місцях була повалена. Почався різноманітний демократичний рух. Українці становили більшість населення губернії, але національна свідомість їх, як у всій підросійській Україні була низькою. Почалось відродження українських шкіл, просвіт, українських партій, заборонених владою Росії з початком 1-ї світової війни. Також значне єврейське, російське, німецьке, молдавське та інше населення мало свої культурні та політичні інтереси і свої організації. В Одесі виникла Українська рада на чолі з Іваном Луценком, яка займалась зокрема створенням українських військових частин.

Згідно з III Універсалом УЦР губернія увійшла до складу УНР. Губернським комісаром був Г. В. Няньчур. Але в січні — лютому 1918 р. більша частина її була захоплена російськими більшовиками. Так 17(30) січня після боів з українськими військами була захоплена Одеса, 18 (31) січня — Херсон, 23 січня (5 лютого н.ст.) — Миколаїв, 29 січня (11 лютого н.ст.) — Єлисаветград. У березні — квітні 1918 р. об'єднані війська УНР Німеччини і Австро-Угорщини вигнали більшовиків і відновили владу УНР. У березні-травні 1918 р. краєвим комісаром Херсонщини Таврії і Катеринослащини від УНР був Семен Коморний. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 р. на зміну УНР прийшла УД.

Губернія мала бути складеною з 9 повітів: вже існуючі 6 повітів з планованими долучити 3 повітів з Бесарабської губернії: Бендерський повіт, Аккерманський повіт, Ізмаїльський повіт.

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави

   Херсонська губернія

Губернським старостою (губернатором) Херсонщини за Скоропадського був Семен Пищевич. Після повалення влади Скоропадського за Директорії УНР губернським комісаром(губернатором) був у грудні 1918 — березні 1919 Іван Луценко. В цей час у північній частині Херсонщини великий вплив здобув отаман Григор'єв, який спочатку був у складі військ УНР, але на початку лютого 1919 р. перейшов на бік Радянської Росії. Саме його частини відіграли основну роль у захопленні більшовиками території губернії у лютому-квітні 1919 р.

У травні 1919 р. північну і східну частини губернії охопило Григор'ївське повстання що супроводжувалось жорстокими єврейськими погромами і було придушене військами Радянської Росії. У травні влада РСФСР розділила Херсонщину на дві губернії — Одеську і Херсонську. Але у серпні 1919 під час наступу військ російських білогвардійців Денікіна губернія перейшла під їх владу і була відновлена в старих межах. Лише деякі північно-західні райони на початку вересня 1919 були зайняті військами УНР (м.Бірзула). Військову адміністрацію білогвардійців на Херсонщині очолював губернатор Володимир Вейль.

Розподіл Херсонської губернії був підтверджений спеціальною постановою ВсеУкрРевКому від 28 січня 1920 р. Центром Херсонської губернії був Миколаїв. 16 квітня 1920 року була утворена нова Херсонська губернія з частини Херсонської губернії.

В січні-лютому 1920 р. війська РСФСР розбили денікінців і зайняли територію губернії.

6 січня 1921 року Херсонську губернію перейменували на Миколаївську^[6].

21 жовтня 1922 року Миколаївська губернія ввійшла до Одеської губернії.

Керівники губернії в 1917—1920 роках

Голови губернського революційного комітету і губернського виконавчого комітету

• Мельниченко П. (1917—1917)
• Кириченко Степан Дмитрович (.12.1917—1918)
• Скляр Йосип Самсонович (.02.1918—.03.1918)
• Любецький П.М. (.04.1919—1919)
• Соколов Пилип Львович (1.02.1920—28.02.1920)
• Залуцький Петро Антонович (28.02.1920—.04.1920)

Голови губернського комітету КП(б)У

• Генкін Яків Михайлович (.03.1919—.04.1919)
• Костюков М. (.04.1919—1919)
• Борисов (.01.1920—9.02.1920)
• Крижановський Станіслав Станіславович (10.02.1920—.04.1920)

Персоналії

• Алмазов Олекса, генерал-хорунжий Армії УНР.
• Верещагін Леонід Федорович, фізик (СРСР), академік АН СРСР (1966; член-кореспондент 1960).
• Гавриленко Володимир Никифорович, український письменник.
• Дараган Юрій Юрійович, сотник Армії УНР, український поет та літератор.
• Єфим Голишев, письменник та композитор.
• Кедровський Володимир Іванович, державний і політичний діяч, публіцист, полковник Армії УНР.
• Кравець Йосип Наумович, український філософ.
• Мірча Іонеску-Квінтус, румунський політик, Міністр юстиції
• Мишаків Михайло Васильович, полковник Армії УНР.
• Моше Шарет, прем'єр-міністр Ізраїлю (1953—5). Депутат Кнесету (1949—1965).
• Назаренко Павло, хорунжий Армії УНР.
• Лавреньов Борис Андрійович, російський письменник.
• Перехрестів Микола Пилипович, старшина Дієвої армії УНР.
• Пономаренко Євген Порфирович, український актор.
• Сталь Герман Фердинандович, генерал-хорунжий Армії УНР.
• Сухоцький Іван Іванович, підполковник Армії УНР.
• Трилицький Павло Сілаунович, полковник Армії УНР.
• Тараненко Микола Іванович, курінний Українське козацтво.

Див. також

• Пам'ятні книжки Херсонської губернії
• Генеральная карта Херсонской губерніи Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проъзжихъ дорогъ, станцій и разстоянія между оными верстъ — Ст. Петербургъ, 1829

Примітки

1. http://kherson.archives.gov.ua/images/stories/kh2.jpg
2. Перепис 1897 року: Херсонська губернія. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 7 травня 2013.
3. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896.
4. З історії Херсонської губернії. 1803-1920 рр.: Збірник документів / Упоряд.: О. І. Стукалова ; Відп. за вип. В. О. Лебідь, Т. І. Лебідь. — Херсон : Держархів Херсонської області, 2013. — С. 66—67.
5. Генерал Фома Кобле, джентльмен, подаривший югу Украины Коблево (рос.)
6. Постанова ВУЦВК № 4 від 6 січня 1921 «Про переміну назви Херсонської губернії на Миколаївську»

Джерела та література

• Лазанська Т. І. Херсонська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 378. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Военно-статистическое обозрение Российской империи / изд. по Высочайшему повелению при 1-м отд-нии Департамента Ген. Штаба. — Санкт-Петербург: В тип. Департамента Ген. Штаба, 1848—1858. Т. 11, ч. 1: Херсонская губерния / [сост.: кап. Рогалев, штабс-кап. фон-Витте и Пестов]. — 1849. — [4], 229, 85 с., [17] л. табл.
• Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. — Санкт-Петербург: [б. и.], 1859—1868. Т. 24: Херсонская губерния: [в 2 ч.] / сост. А. Шмидт. — Санкт-Петербург: В Воен. Тип. — 1863. Ч. 1. — 1863. — [2], XII, 601 с., [4] л. табл., карт.
• Городские поселения в Российской империи. — Т. 5., Ч. 2: Херсонская губерния, Черниговская губерния, <…> . — СПб, 1865. — 615 с.
• Списки населенных мест Российской Империи. — Т. XLVII: Херсонская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года / Ред. Л. Майков. Издан Центральным статистическим комитетом МВД. — СПб, 1868. — 281 с.
• Список населенных мест Херсонской губернии: по сведениям 1887 года / издание Херсонского губ. стат. комитета — Херсон: Тип. Херсонского губернского правления, 1888. — 33, 25, 47, 27, 24, 31 c.
• Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении / Херсонский губернский статистический комитет. — Херсон: Типография губернского правления, 1896. — 544 c.
• Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. : в 89 т. (119 вып.) / [ЦСК МВД]; Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : [Типография князя В. П. Мещерского], 1904. — Т. XLVII [Вып. 2] : Херсонская губерния. — [5], XV, [1], 319 с.(рос. дореф.)

• Херсонская губерния. Свод цифровых данных. Вып. 1. Население и сельское хозяйство. — Херсон, 1910
• Обзор Херсонской губернии … [по годам. — Херсон, 1872—1911]
• Список населенных мест Херсонской губернии: (по данным Всероссийской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрия : Тип. Ф. Х. Райхельсона, 1917. — 377 с.(рос.)
• Списки населенных мест // kraeved.od.ua
• З історії Херсонської губернії. 1803-1920 рр.: Збірник документів / Упоряд.: О. І. Стукалова; Відп. за вип. В. О. Лебідь, Т. І. Лебідь. — Херсон: Держархів Херсонської області, 2013. — 104 с.: іл. — (Бібліотечка архіву. Вип. 17)