Назва Дубоссари виникла від татарського слова «Тембосари» або «Дембосари», що означає «Жовті пагорби»[6].
За іншою версією, назва міста відбулася від назви човнів — «дубасів», виготовлених з дуба[7]
Історія
Пам'ятник Леніну
У районі міста виявлені пам'ятники кам'яної доби, скіфські кургани (у тому числі поховання проводирів скіфських племен VI—IV вв. до н. е.), пам'ятники Трипільської і Черняхівської культур, пам'ятники раннього середньовіччя й залишки слов'яно-молдавського поселення.
Перші письмові згадки про тодішнє поселення Дубоссари датуються 1523 роком, як ярмарок, де проживали молдавські селяни. Також тим роком засвідчується, що в ті часи поселення належало Річі Посполитій, але під управлінням молдавських князів. З 1774 року, під час російсько-турецької війни, у Дубоссарах розміщувалася російські війська і адміністрація. Від російської адміністрації поселення отримало статус першого повітового міста, до складу якого увійшло 13 поселень Очаківської землі. Тут розміщувалися військові табори і шпиталь, для російського флоту будували невеликі судна, галери, дубаси. У 1780 році було закладено соборну церкву Успіння Пресвятої Богородиці[8]. У 1791 році за Ясською угодою між Російською та Османською імперіями Дубоссари відійшли до складу Російської імперії. Місто отримало назву Нові Дубоссари і виконував функції прикордонного і повітового міста одночасно. 27 січня1795 року Дубоссари увійшли до складу до Тираспольського повіту Вознесенського намісництва, а з 1806 р до Тираспольського повіту Херсонської губернії, як заштатне місто. У 1812 р, після звільнення Бессарабії від османів, Дубоссари втратило значення прикордонного міста і, зберігаючи статус заштатного, перетворився в глухе містечко[9].
У 1859 році у заштатному місті мешкало 4823 особи (3113 осіб чоловічої статі та 2795 — жіночої), налічувалось 681 дворове господарство, існували 2 православні церкви, православна каплиця, єврейська синагога та 3 молитовні школи, лікарня, поштова станція, фонтан, 10 фабрик та заводів, 21 млин, відбувалось ярмарки 3 рази на рік та базари з рази на тиждень[10]. Населення займалося переважно вирощуванням овочів, фруктів, тютюну (особливо славився «Дубоссарський» тютюн), риболовлею (навіть за кордон вивозилася осетрова ікра), лісосплавом. Діяли салотоплений, свічковий, шкіряний заводи, млини. Але населення жило в суцільний бідності через низку непосильних податків. Часто спалахували епідемії холери, чуми, тифу. Спостерігалася висока смертність (з 178 народжених — 100 вмирали у віці до 1 року)[9].
Герб міста
За переписом населення 1910 року Дубоссари являли собою
заштатне містечко Тираспольського повіту Херсонської губернії, у господарському відношенні — торговельний пункт. У місті 1427 будов, з них 1037 кам'яним і напівкам'яним, критим залізом — 175, черепицею — 100, соломою — 617, шинцелью — 535. Одна будова припадає на 8 жителів. Вулиць і провулків — 80, на одній вулиці є тротуари, є дві площі не мощені…У місті 10 постоялих дворів, 2 трактири, 7 пивних і винних ларьків, 8 візників. Лікарень — 2 на 37 ліжок, аптек — 10 і 3 аптечних магазини, 3 лікаря (чоловіків), 5 фельдшерів, 2 дантиста, 2 оспопрививателя, 4 акушерки й сповитухи. На одне лікарняне місце припадає 308 жителів, на одну аптеку — 1139 жителів, на один лікаря — 3793 жителя. У місті 5 церков, 5 початкових шкіл, 15 учителів, з них жінок — 5, учнів — 652, бібліотека, друкарня. Фабрик і заводів немає. При виборах міського самоврядування — 447 жителів мають право голосу (1 з 13). Суспільних будинків у місті 6, загальною вартістю 207 000 рублів. Середній за три роки бюджет міста: по дохідній частині — 31 700 і по видатковій частині теж 31 700. У тиждень улаштовується два базари, продається худоба, коні, хліб. Є в місті суспільство взаємного кредиту, 2 ощадкаси, 4 страх агента, нотаріальна контора
.
Площа Перемоги
В 1912 році заснований пункт по сушінню й тюканню тютюну, перетворений пізніше в тютюново-ферментаційний завод[9].
Станом на 1 січня 1938 року в місті діяли 4 заводи, 7 промартілей, олійниця, млин, електростанція, у самому районі діяли 2 радгоспи, 35 колгоспів, 2 ферми ВРХ. 20 жовтня 1938 р. віднесено до категорії смт.
З 2 серпня 1940 р. — районний центр Молдавської РСР[9].
З 27 липня1941 по 12 квітня1944 року в роки Другої світової війни знаходився під німецько-румунським контролем у складі губернаторства Трансістрія. При звільненні Дубосарського району загинуло 4589 бійців червоної армії. На фронтах німецько-радянської війни з Дубосарського р-ну загинуло 2732 призовники 1944 року[9]. З кінця липня 1941 року каральний румунський загін приступив до зачистки Бессарабії, Придністров'я і півдня України від євреїв. Жінок, старих і дітей зганяли в Дубоссари. У місті було створено гетто на тютюновій фабриці. Потім гітлерівці приступили до безпосередньої ліквідації ромів та ін. національностей. З 12 вересня по 28 вересня було розстріляно, за різними оцінками, від 6 до 18,5 тис. осіб[11].
Дубоссарська ГЕС
У 1951-1954 рр. будувалася перша на Дністрі електростанція — Дубоссарська ГЕС. Керівником будівництва ГЕС був Шутиков, ім'ям якого названа вулиця в місті. В 1954 році ГЕС запрацював потужністю 48 Мвт. У 50-70-х рр. з'являються нові житлові мікрорайони і вулиці, нові промислові підприємства, дитячі сади і школи, лікувальні заклади, установи культури і спортивні бази[9].
У 80-ті роки місто стає одним з кращих курортних міст МРСР. У 1987 р місту Дубоссари було присвоєно статус міста республіканського значення Молдавської РСР. Населення становило 32 тис. Чоловік. Станом на 1 січня 1989 року в місті діяли: НВО «Молдптахопром», швейна фабрика, молочний, тютюновий, консервний, комбікормовий, пиво-безалкогольний, а також механічний завод[9].
2 вересня 1990 року місто увійшло до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки[9].
Економіка
У місті перебувають мехзавод, швейна фабрика, завод ЗБВ, ферментаційний тютюнокомбінат, винзавод «Букет Молдавії». На околицях Дубоссар діють шахти з видобутку котельця. У місті працює 5 шкіл і 2 ПТУ. В радянський час околиці міста представляли розвинену зону відпочинку республіканського значення. Значні збитки економіка міста зазнала в період придністровсько-молдовського конфлікту 1992 року.
Відомі дубоссарці
Арн (Арон) Бродський (1877, Дубоссари — 28 серпня1925, Буенос-Айрес; в Аргентині — з 1904 року) — аргентинський єврейський (їдиш) літератор, журналіст; брав участь у збірнику «Аф Ди Брегн Фун Плата» (На берегах Ла-Плати, 1919) і ін.
Микола Васильович Скліфософський — український хірург і організатор охорони здоров'я, який зробив значний внесок у розвиток медицини тодішньої Російської імперії, народився на хуторі біля Дубоссар[12][13].