Повіт створено царським указом 1834 року. В 1887 році в повіті крім міста Ананьєва було 515 населених пунктів. Повіт займав 7958 квадратних верств, де проживало 216 995 жителів, в тому числі 109 398 чоловіків, 107 597 жінок. В повіті налічувалося 1 місто, 10 містечок, 52 села, 256 поселень, 13 німецьких колоній, 14 селищ, 359 хуторів, 38 економій, 6 станцій залізниці.
Головне заняття мешканців — рільництво. Промисловість була незначною.
В лютому 1921 року III Одеським губернським з'їздом Рад скасований Ананьївський повіт.
8 червня 1921 року ВУЦВК затвердив ліквідацію Ананьївського повіту Одеської губернії.[1]
Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) — письменниця, нар. 1861 р., село Карлівка Ананьївського повіту (зараз — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) — пом. 1927 р., м. Київ.
Чикаленко Євген Харлампійович — меценат, громадський діяч часів Центральної Ради — нар. 1861 року в селі Перешори Ананьївського повіту
Вілінський Микола Миколайович — відомий український композитор і педагог, професор (2.05.1888, с. Голта — 7.09.1956), навчався в Ананьївській гімназії.
Липа Іван Левкович — лікар і письменник, організатор і автор програми «Братства тарасівців» — першої таємної організації, що проголосила своєю метою виборення самостійності України, згодом комісар Одеси від Центральної Ради, член Українського революційного керівничого комітету міста (1917), лікарський інспектор Одеси, учасник Трудового Конгресу, член Директорії УНР, міністр УНР.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
,_Ananiv.jpg)
