47°06′00″ пн. ш. 39°25′00″ сх. д. / 47.1° пн. ш. 39.41666667° сх. д. / 47.1; 39.41666667
Азовська губернія на мапі Московського царства, 1708 Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті . Адміністративний центр: Азов (1708–1711), Тамбов (1711–1715), а пізніше — Воронеж .
Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 в числі перших восьми губерній Росії . До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони , Області Війська Донського і частково, Слобідська Україна .
Губернія охоплювала території сучасних Луганської , Донецької , більшу частину Харківської областей України , Ростовської , Воронезької , Тамбовської областей Російської Федерації .
В 1711 у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж .
У 1719 губернію поділено на провінції:
Також до її складу входили міста Ізюм , Чугуїв , Зміїв , Балаклія , Печеніги (нині селище міського типу ), Тор (нині Слов'янськ ), Валуйки , Острогозьк , Коротояк , Бахмут та інші.
В 1725 Азовську губернію перейменовано на Воронізьку .
1775
Після російсько-турецької війни 1768—1774 років у 1775 року зі східної частини Новоросійської губернії відроджено Азовську губернію з центром у фортеці Української лінії Білевськ й поділом на Азовську й Бахмутську провінції . До Бахмутської провінції з Новоросійської губернії увійшли Бахмутський повіт й Слов'яносербія . До Азовської провінції увійшла раніше самостійна Земля війська Донського та решта східних територій Новоросійської губернії.[ 2]
До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-на-Дону , РФ ), Таганріг , Нова Дніпровська лінія , міста Керч , Єнікале , Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії ).
Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін .
У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії . Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції.
На кінець 1776 року Азовська губернія складалася:
Катерининська провінція (центр — Білевська фортеця , заснована 1731 року),Бахмутська провінція (центр Бахмут),Торський повіт ,Протовчанський повіт (колишня Протовчанська паланка ),Личківський повіт (колишня Орільська паланка ; центр Личкове ),Самарський повіт (центр Новоселиця ) — створений з Самарської паланки ,Кінсьководського повіт — запорозькі землі вздовж річки Кінські Води ,Кальміуський повіт (колишня Кальміуська паланка ; центр — колишня Домаха ),Барвиностенський повіт (колишня паланка Запорозької Січі),Нова Дніпровська лінія (центр Олександрівська фортеця ),міста Керч й Єнікале ,
Ростовський повіт (центр фортеця святого Димитрія Ростовського),Таганрізький повіт ,Азовський повіт (центр Азов ),Військо Дінське .З Азовської, Новоросійської , Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним .
Від 1778 року губернія поділялася на 9 повітів:
Катеринославський (центр — заснований 1776 року Катеринослав (Кільченський) ),Олександрівський — землі Нової Дніпровської лінії (центр — Олександрівська фортеця заснована 1775 року),Павлівський повіт — на узбережжі Озівського моря (територія колишньої Кальміуської паланки ),Марієнпольський повіт , — початково називався Вовководський повіт (за річкою Вовчі Води ), із проектованим повітовим містом Вовковод -Марієнполь ,Таганрізький ,Бахмутський ,Торський (центр — місто Тор ),Наталківський повіт , — колишня Катерининська провінція без Донецького полку (центр у Білевський фортеці ),Царичанський , землі колишньої Протовчанської паланки і Донецького пікінерного полку (центр — Царичанка, — колишннє сотинне містечко Полтавского полку ),Військо Дінське. В 1779 року після виселення кримських греків у Надазов'я
приморське місто Павлоград перейменовано на Маріуполь , а також Павлоградський повіт став Маріупольським повітом;
місто Марієнполь перейменували на Павлоград й відповідно Вовководський, або Марієнпольський повіт у міжріччі Вовчої та Самари перейменовано на Павлоградський повіт; 1782 году Натальїнський повіт знову перейменовано на Катерининську провінцію, а з 1783 року, після перейменування повітового центру на Костянтиноград , став Костянтиноградським повітом .
У 1779 році губернія перетворена на Азовське намісництво.
Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією ) ввійшла до складу Катеринославського намісництва .
У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва .
У 1796 році Азовське намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію .
↑ а б https://bigenc.ru/geography/text/1803836
↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса . Москва: Наука. с. 69—70.
АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine .] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУМалий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій . — К . : Либідь , 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5 .Панашенко В. В. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1974–1985.Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775—1783: Архивные материалы. — Александровск, 1910Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. — М., 1959Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719—1858 гг.). — М., 1976
.svg)
