Нью-Йорк (Україна)

селище Нью-Йорк
Герб Нью-Йорка (Україна)
Центр селища Центр селища
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Бахмутський район
Тер. громада	Торецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA14020110050044480
Облікова картка	смт Нью-Йорк
Основні дані
Засновано	1892 (132 роки)
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 1940 (14.04.2024)[1]
Поштовий індекс	85297
Телефонний код	+380 6247
Географічні координати	48°18′56″ пн. ш. 37°51′2″ сх. д.
Висота над рівнем моря	106 м
Водойма	р. Кривий Торець
Відстань
Найближча залізнична станція:	Фенольна
До райцентру:
- фізична:	7,9 км
- автошляхами:	10 км
До обл. центру:
- фізична:	37,9 км
- автошляхами:	39,6 км
Селищна влада
Адреса	вул. Маяковського, 24-А, м. Торецьк, Бахмутський р-н, Донецька обл., 85200
Голова селищної ради	Ленко Микола Миколайович[2]
Карта
Нью-Йорк
Нью-Йорк
Нью-Йорк у Вікісховищі

Нью-Йорк — селище в Україні, у Торецькій міській територіальній громаді Бахмутського району Донецької області. Розташоване на річці Кривий Торець за 10 км від Торецька та за 38 км від Донецька.

Назва

До 1830 року селище мало назву Олександрівське, однак у 1860 році у документах використовували вже назву Нью-Йорк. Достеменно невідомо, коли та за яких обставин містечко отримало іншу назву.^[3]

На мапі Шуберта 1863 року містечко позначене як Новий Юрк.

У 1951 році назву з політичних міркувань було змінено на Новгоро́дське, однак у 2021 році історичну назву повернули.^[4][5]

Історія

Первинне поселення

Селище виникло в другій половині XVIII ст, під назвою Олександрівське. Поблизу від сучасного селища, у Залізній балці на Кривому Торці, існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового.^[6]

Достеменно невідомо, коли та за яких обставин Нью-Йорк отримав свою назву, однак відомо, що містечко вже мало таку назву станом на 1860 рік, ще до прибуття німецьких поселенців, а на мапах 1863 року воно позначене як Новий Юрк.^[3]

А у списку населених місць Катеринославської губернії 1859 року згадувалося поселення Нью Іорк, яке мало всього лише 13 дворів^[7]

Німецька колонія Нью-Йорк

Німецьку колонію у Нью-Йорку заснували 1892 (або 1889 року на правому березі річки Кривий Торець німецькі поселенці-меноніти з хортицьких колоній. За легендою, вони придбали у російського графа Олексія Ігнатьєва у Бахмутському уїзді 13,019 десятин (або приблизно 32 тис. акрів), на яких і були побудовані 7 меніонітських селищ (серед них був і Нью-Йорк). У колонії частина населення були лютеранами, частина — менонітами. Колоністам належали 3 138 десятин землі. У колонії були млини Унгера, Діка (згорів у травні 2022 року внаслідок ворожого обстрілу), Ремпеля.^[8]

1905 — побудовано цегельний завод Унгера, відкрито книжковий магазин братів Гам, банківську контору П. Діка і П. Унгера, Центральне училище.

1912 року в колонії відкрито жіночу прогімназію.

1926 року в селі була школа для бідних, кооперативна лавка, семирічна школа, сільрада.^[9]

Машинобудівний завод

1894 року засновано машинобудівний завод. Тоді німецький інженер Яків Нібур, власник заводу сільськогосподарських машин у колонії Ольго-Фельд Таврійської губернії (нині місто Нікополь), побудував другу фабрику для виготовлення землеробських машин в колонії Нью-Йорк Катеринославської губернії (нині селище Донецької області). З моменту заснування і до більшовицького перевороту на заводі були побудовані такі цехи: ковальський, ливарний, токарний, столярний, слюсарний, складальний, фарбувальний. У той час завод випускав машини для сільського господарства і маслобійних заводів: рядові сівалки, віялки, борони, бункери, кінні приводи та ін.

У 1916 році завод був проданий інженеру-капіталісту Перцеву. В цей період часу, крім сільгоспмашин, завод виконував замовлення з виготовлення чотиридюймових стаканів до снарядів для морських глибин. Після революції 1917 року завод був націоналізований. Післявоєнна продукція заводу — це продукція для нафтової промисловості. З 1945 року завод перепрофільований на вугільне машинобудування. Одночасно підприємство випускало товари народного споживання. Завод мав свою шахту і відділ робітничого постачання.

За період часу з 1959 по 1973 роки на заводі були побудовані лінійний цех, цех гідравліки, цех металоконструкцій та термічну ділянку. У той період підприємство випускало насосні станції, гідроапаратуру для гірних машин, пневномотори та пневнотурбіни для нафтовиків.

З 1962 по 2004 роки завод називався на честь Петровського.

З 1966 по 1972 роки машинобудівний завод перебував у власності Міністерства тяжкого енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.

З 1973 по 1992 роки машинобудівний завод перебував у підпорядкуванні Міністерства вугільної промисловості СРСР.

У проміжок часу з 1976 по 1983 роки здається в експлуатацію ряд промислових об'єктів: нова компресорна станція, котельна, очисні будівлі.

З набуттям Україною незалежності, машинобудівний завод з 1992 року по 1 листопада 1994 року належав до складу Державної вугільної промисловості України (Держвуглпром України).

У березні 1993 року в Мадриді колектив заводу був нагороджений «Великою міжнародною Європейською Золотою Аркою» за високу якість випускаємої продукції.

З 2 листопада 1994 форма власності стала колективною, утворилося акціонерне товариство «Новгородський машинобудівний завод» Міністерства вугільної промисловості України.

Протягом наступних років виробництво власної продукції значно значно зменшилося.

З 1994 по 2000 роки машинобудівний завод підпорядковувався Міністерству вугільної промисловості України, а з 2001 по 2003 роки належав Міністерству палива та енергетики України.

В 2006 році почалась ліквідація підприємства. На заводі була проведена робота по упорядкуванню документів з подальшою передачею по особистому складу працівників на державне зберігання в архівний відділ Торецької міської ради.

^[10]

Новгородський цегляний завод

Цегляний завод у Нью-Йорку був заснований у 1905 році приватним підприємцем Пітером Діком. На той момент завод випускав червону будівельну глиняну цеглу та кровільну черепицю ручного виробництва. Глина для цегли добувалася вручну, її розмокання та перемішування вироблялися у бучильних ямах вручну або за допомогою коней. Формування цегли та черепиці було ручним у примітивних формах. Обжигалася продукція у тимчасових напільних печах.

Механізація ручних процесів на підприємстві відбувалася поступово протягом декількох десятиліть. За роки радянської влади завод значно розширився: побудовані цехи пластичного формування та напівсухого пресування цегли. В цей період часу у виробництво цегли застосувалися стрічкові преси, природні сушила, природні кільцеві печі, стрічкові транспортери. Тоді ж завод почав називатися як «Комуніст».

Напочатку Другої світової війни завод разом з працівниками та приладдям евакуювалися у Челябінську область, де виготовляли цеглу для майбутніх відновлювальних робіт.

Після звільнення Донеччини від німецьких окупантів у 1943 році завод почав відновлювати свою роботу. Найпершим був відновлений цех пластичного виготовлення цегли. На відновленні заводу та на побудові нового цеху працювали полонені німці, угорці тощо.

У 1948 році при заводі була організована школа фабрично-заводського навчання, де проходила свою практику молодь з Житомирщини та Полтавщини. Дякуючи їм, був побудований цех зі штучним циклом виробництва цегли.

Так завод став складатися з трьох окремих технологічних цехів з середньою потужністю випуску 56,9 млн цегли на рік та приблизною чисельністю робітників до 800 осіб.

За повоєнні роки процеси на підприємстві були значно механізовані та автоматизовані: ручна різка цегли-сирцю замінена різательними напіватоматами; замість ручної укладки сирої цегли були застосовані автомати-укладчики; ручне транспортування цегли на вагонетках і тачках викорінене електровозами та акумуляторними відвантажувачами тощо. Рівень механізації на підприємстві був доведений до 38%, що призвело до істотного покращення умов праці для робітників.

У той же час були введені в експлуатацію два цехи по виробництву цегли з використанням відходів вугілля.

У відповідності з наказами від 1 та 4 жовтня 1957 року керамічний завод «Пролетарій» був включений до складу цегляного заводу «Комуніст» та став четвертим відділенням об'єднаного підприємства.

У 1975 році завод «Комуніст» був перейменований у «Новгородський цегляний завод».

У 1991 році «Новгородський цегляний завод» став орендним підприємством.

Донецьким арбітражним судом від 8 травня 2001 року Новгородський цегляний завод був визнаний банкротом. Ініціатором банкрутства підприємства стала Державна податкова інспекція міста Торецьк.

У 2003 році документи по особистому складу робітників підприємства були передані у державне зберігання в архівний відділ Торецької міської ради.^[11]

Період радянсько-української війни 1917—1921

9 квітня 1917 року Рада робітничих і селянських депутатів зажадала введення рівної оплати праці для чоловіків і жінок^[12].

2 червня 1917 року Рада робітничих депутатів Нью-Йорка доручила двом членам ради зайнятися організацією бойової дружини на місцевих заводах^[13]. 8 жовтня 1917 року в селищі відбулися збори робітників фенольних та інших місцевих заводів. Його учасники вимагали організувати в селищі і на заводі партійну організацію РСДРП, звільнити політичних ув'язнених, передати всю владу радам^[14]. 30 жовтня 1917 року в селищі встановлено радянську владу^{[джерело?]}.

УРСР

15 листопада 1938 року селищу Нью-Йорк надано статус селища міського типу^[15].

У боях Другої світової війни брали участь 1860 мешканців селища Нью-Йорк, 410 з них загинули, 1212 були нагороджені орденами і медалями^[16]. Полеглим у боях новгородці спорудили кілька пам'ятників в період 1950-1960 років.

19 жовтня 1951 Указом Президії Верховної ради УРСР селище Нью-Йорк Дзержинського району Сталінської області було перейменоване на Новгородське, а селищна рада депутатів трудящих на Новгородську^[4].

Новітня історія

21 липня 2014-го року бійці 34-го батальйону увійшли в Нью-Йорк та протягом дня встановили повний контроль над селищем. Рейдами блокували будь-яке пересування російських найманців.

Під час несення служби на блокпосту № 1 помер 11 березня 2015 року від пневмонії у Новгородському солдат батальйону «Волинь» Юрій Данилюк. 30 липня 2015 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу смт Новгородське солдат 43-го батальйону Володимир Гриценко: зазнав кульових поранень у ногу, що спричинило артеріальну кровотечу.

2016 року виникла ідея про відновлення історичної назви селища міського типу. 6 грудня 2016 року на сайті Верховної Ради України було зареєстровано проєкт Постанови № 5517^[17] про перейменування смт Новгородське в смт Нью-Йорк^[18][19].

3 лютого 2021 року парламентський Комітет з питань організації державної влади підтримав проєкт постанови^[20] про перейменування смт Новгородське у смт Нью-Йорк^[21][22]. 1 липня 2021 року Верховна Рада України IX скликання ухвалила рішення щодо повернення селищу назви Нью-Йорк.^[23]

20 серпня 2024 міноборони Росії заявило про захоплення Нью-Йорка. Генштаб ЗСУ не коментує, а медіа заявляють, що в селищі досі є позиції бійців ЗСУ ^[24].

6 вересня 2024 стало відомо, що до боїв за Торецьк та Нью-Йорк додали 12-ту бригаду спецпризначення НГУ «Азов». Бійці «Азову» повернули під контроль частину Нью-Йорка на Донеччині та деблокувати українських військових, які були в оточенні на Фенольному заводі ^[25].

Населення

Рік	Кількість жителів
1859	85[26][7]
1908	1 493[27]
1911	926
1939	4 737[28]
1959	5 285[29]
1970	13 223
1979	13 064
1987	13 400
1989	13 195
1992	13 200
1998	12 100
2001	11 927
2009	11 040
2010	11 019
2011	10 948
2012	10 892
2013	10 850
2014	10 788
2024	1 940

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[30]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	7767	65.74%
українська	4011	33.95%
білоруська	14	0.12%
вірменська	3	0.03%
польська	2	0.01%
німецька	2	0.01%
румунська	1	0.01%
інші/не вказали	15	0.13%
Усього	11815	100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 11815 осіб, із них 33,95 % зазначили рідною мову українську, 65,74 % — російську, 0,12 % — білоруську, 0,03 % — вірменську, 0,02 % — німецьку та польську, 0,01 % — румунську^[31].

Промисловість

1894 року в колонії Нью-Йорк почали діяти чавуноливарний та механічний заводи з виготовлення бункерів, плугів, жнивних машин та бричок. У слюсарному, ковальському, колісному, модельному, малярному та ливарному виробництвах працював 41 працівник. Діяла парова машина потужністю 8 кінських сил. На місці цього підприємства за роки радянської влади виріс Машинобудівний завод імені Г. І. Петровського, який випускав гірничовидобувну техніку. Наприкінці 19 століття почав діяти Неліпівський рудник.

Підприємства

• Дзержинський фенольний завод (ТОВ науково-виробниче об'єднання «Інкор і Ко» КХП «Фенольний завод»)
• Новгородський машинобудівний завод імені Петровського (станом на 2022 рік ліквідовано)
• Донецька дослідна станція — з 2012 року — Донецький відділ родючості ґрунтів Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»^[32]
• ТОВ «Бета-агро-інвест»
• ТОВ «Новгородський гідромеханічний завод» (на базі машинобудівного заводу)
• ТОВ Агропромислова компанія «Алькон-Агро» (мельничний комплекс)
• ТОВ «Рекар»
• ТОВ «Новгородський комунальний комбінат»
• ТОВ «Ремтехсервіс» (на базі машинобудівного заводу)
• ТОВ «Нью-Йорк Агро-Інвест»
• ВАТ «Новгородське СРП» (станом на 2022 рік в стані припинення)

Транспорт

У Нью-Йорку розташована станція Фенольна Донецької залізниці, яка сполучає смт та місто Торецьк із містами Донецьк, Слов'янськ, Ясинувата, Краматорськ, Костянтинівка, Лиман, Маріуполь, Харків^[33].

Культура

2-3 жовтня 2021 року в Нью-Йорку вперше відбувся Нью-Йоркський літературний фестиваль (НЛФ), який заснувала письменниця Вікторія Амеліна.^[34][35][36], в якому взяли участь Сергій Жадан, Галина Крук, Олена Стяжкіна, Тамара Горіха Зерня, Руслан Горовий, Лінія Маннергейма. Брехт & Джаз / Жадан & Токар та інші^[37][38].

7 листопада 2021 року, в день старту знаменитого Нью-Йоркського марафону, в українському селищі Нью-Йорк було влаштовано забіг під назвою «Марафон, який ніхто не хоче бігти»^[39]. Метою заходу стало привернення уваги міжнародної спільноти до російської агресії на сході України^[40]. За перші чотири дні на участь у марафоні було подано понад 24 тисячі заявок, а вже за десять днів кількість учасників склала 35,5 тисяч, що перевищило кількість бігунів, зареєстрованих в оригінальному нью-йоркському марафоні. Заявки на участь надійшли окрім України, також з Німеччини, Нової Зеландії, Великої Британії, Туреччини, Перу та з американського Нью-Йорка^[41]. У забігу взяли участь низка відомих українських політиків, журналістів, військовослужбовців та інших.

Особистості

• Брусиловський Єфрем Мойсейович — ревматолог, бальнео- і фізіотерапевт, лиманознавець.
• Гужва Микола Якович — Герой Радянського Союзу.
• Дік Адольф Якович — один з конструкторів танку Т-34.
• Зосимович Володимир Юрійович — науковець-стратиграф, палеонтолог, доктор геолого-мінералогічних наук.
• Іринарх (Тимчук) — єпископ УПЦ (МП).
• Гайовий Антон Іванович — політичний діяч.
• Куштевська Тетяна Василівна^[42] — письменниця та поетеса.
• Льонко Євген Олександрович — композитор, музичний редактор, член НСКУ.
• Черноусенко Володимир Михайлович — фізик-ядерник.
• Шкуропат Василь Андрійович — Герой Соціалістичної Праці.

Пам'ятники

• 
  Пам’ятник на братській могилі радянських воїнів.
• 
  Меморіальний комплекс біля станції Фенольна.

В культурі

Під назвою Нью-Йорк селище згадане в драмі Віктора Некрасова «У рідному місті»^[43].

Цікавий факт

У місті Дружківка є вулиця Нью-Йорська, що названа на честь селища.

Примітки

1. Близько 1940 людей залишаються жити у селищі Нью-Йорк, що на Донеччині
2. Новгородська селищна (сільська) рада.
3. Німці-меноніти, гранти та фенол. Чим живе прифронтовий Нью-Йорк. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
4. Указ Президії Верховної ради Української РСР «Про перейменування селища міського типу Нью-Йорк і Нью-Йоркської селищної ради депутатів трудящих Дзержинського району Сталінської області» від 19 жовтня 1951 року // Olexiy Haran, 19 січня 2015
5. Постанова Верховної Ради України від 1 липня 2021 року № 1610-IX «Про перейменування селища міського типу Новгородське Бахмутського району Донецької області»
6. Саенко Р. И. — Из истории основания города Мариуполя. — С. 5.
7. Списки населенных мест Российской империи, т. 13: Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством: по сведениям 1859 года. — СПб.: Тип-я Карла Вульфа, 1863.
8. https://www.donmining.info/2015/08/blog-post.html?m=1 | Фенольнянское месторождение аргиллитов и суглинков
9. http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.pdf
10. Приезжий. Из истории Новгородского машиностроительного завода (По страницам архивных фондов) - Дзержинск - город шахтеров. www.dzerghinsk.org. Процитовано 11 червня 2017.
11. https://www.dzerghinsk.org/news/po_stranicam_arkhivnykh_fondov_iz_istorii_novgorodskogo_kirpichnogo_zavoda/2013-03-29-4296 | По страницам архивных фондов: из истории Новгородского кирпичного завода
12. Д. А. Першак Название: Хроника великих дней Издательство: Донецк: Изд-во «Донбас», 1977 г., стр. 41
13. Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас», 1977 г., стр. 63
14. Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас», 1977 г., стр. 161
15. смт Новгородське Донецька область, м. Торецьк^{[недоступне посилання з липня 2019]}
16. История Городов и Сел — Том Донецкая область, стр. 308—309
17. Проєкт Постанови про перейменування селища міського типу Новгородське Донецької області (укр.). Верховна Рада України. 09 грудня 2016. Процитовано 17 березня 2021.
18. Микола Бердник (12.02.2021). Нью-Йорк на Донбасі: навіщо прифронтовому селищу американська назва?. dw.com (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 17 березня 2021.
19. Як живеться Нью-Йорку в степу донецькому?. ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. Процитовано 17 березня 2021.
20. Проект Постанови про перейменування селища міського типу Новгородське Бахмутського району Донецької області
21. Україні повернуть Нью-Йорк. Це підтримав комітет Ради
22. Комітет Ради підтримав перейменування селища на Донбасі в Нью-Йорк // Слово і Діло, 2021-02-03
23. В Україні з'явиться свій Нью-Йорк: Рада схвалила постанову. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 липня 2021.
24. Міноборони Росії заявило про захоплення Нью-Йорка, Генштаб ЗСУ не коментує.
25. Бійці "Азову" повернули під контроль частину Нью-Йорка на Донеччині ВАЖЛИВО.
26. в том числе население Железное — 3 283, Нью-Йорка — 85
27. в том числе население Железное — 5 757, Нью-Йорк — 1 493
28. в том числе Новгородское (бывший Нью-Йорк) — 4 737, Железное — 8 314
29. в том числе Новгородское — 5 285, Железное — 7 628
30. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
31. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
32. Донецька дослідна станція. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
33. Розклад по станції Фенольна на офіційному сайті Донецької залізниці. Архів оригіналу за 10 серпня 2007. Процитовано 8 грудня 2010.
34. Zaxid.net. «Як можуть дорослі боятися бути там, де щодня ходять до школи діти?». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 листопада 2021.
35. На рубежі з війною: в українському Нью-Йорку відбувся перший літературний фестиваль. 24 Канал (укр.). Процитовано 4 листопада 2021.
36. Справжні історії: як пройшов перший літературний фестиваль в українському Нью-Йорку. chytomo.com (укр.). 22 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
37. Нью-йоркський літературний фестиваль Справжні імена. Справжні історії.
38. Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Facebook.
39. За кілометр від лінії фронту: у Нью-Йорку запустили «Марафон, який ніхто не хоче бігти». «Новинарня». Процитовано 21 листопада 2021.
40. Офіційний сайт проєкту «Марафон, який ніхто не хоче бігти». Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
41. У марафоні на підтримку України беруть участь десятки тисяч людей з усього світу. «Рост info». Процитовано 21 листопада 2021.
42. Дорогие мои земляки
43. Некрасов В. В родном городе // Авт. сб. «Написано карандашом». — К. : Дніпро, 1990. (рос.)

Джерела

• Нью-Йорк читає українською// Урядовий кур'єр, 20.10.2021

Література

• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. — Донецьк : Український культурологічний центр, Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь», 1995. — 64 с.
• Василь Пірко. Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• В. О. Пірко. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) // Український культурологічний центр. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. — Львів : Слово, 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
• М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія. — Донецьк : Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка, 2008. — 192 c.
• М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 рр: Монографія. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Нью-Йорк (селище міського типу) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нью-Йорк_(селище_міського_типу)