Зайцеве (село, Бахмутський район)

село Зайцеве
Герб Прапор
Стела на в'їзді до села Стела на в'їзді до села
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Бахмутський район
Тер. громада	Бахмутська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14020010080032808
Облікова картка	Зайцеве
Основні дані
Засноване	1842
Населення	1 162
Поштовий індекс	84570
Телефонний код	+380 +380 6274
Географічні дані
Географічні координати	48°31′36″ пн. ш. 38°4′1″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	191 м
Водойми	р. Бахмутка
Відстань до обласного центру	48,8 км
Місцева влада
Адреса ради	84570, с. Зайцеве, вул. Шкільна, 12
Карта
Зайцеве
Зайцеве
Мапа
Зайцеве у Вікісховищі

За́йцеве — село Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області, Україна.

Код КОАТУУ — 1420983001. Населення за переписом 2001 року становить 1 162 людини. Поштовий індекс — 84570. Телефонний код — 6274.
У Зайцевому переважає одноповерхова забудова, у центрі села зустрічаються двоповерхові будівлі, зайняті об'єктами соціальної інфраструктури.
У селі функціонують бібліотека, відділення Укрпошти, фельдшерський пункт, дитячий садок, загальноосвітня школа, православна церква Московського патріархату, будинок культури.

Історія

Перші спогади про село датуються 1842 роком. За однією з версій, село виникло з поселення кріпаків, які втікали від своїх панів, звідси і назва «Зайцеве» (люди, як зайці втікали і ховались у кущах). Жителі цього села від самого початку не були кріпосними, тому після 1861 року кількість населення значно збільшилася за рахунок притоку розкріпачених селян з навколишніх хуторів. Тутешні мешканці займалися переважно землеробством.

За даними на 1859 рік, на казенних Зайцевських хуторах Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 888 осіб (430 чоловічої статі та 343 — жіночої), налічувалось 156 дворових господарств^[1].

Станом на 1886 рік у колишньому державному Зайцівському хутірі Бахмутської волості мешкало 1093 особи, налічувалось 183 дворових господарства^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1373 осіб (677 чоловічої статі та 696 — жіночої), з яких 1372 — православної віри^[3].

У період більшовицького перевороту у селі був організований партизанський загін. Одним з активних його учасників був Йосип Петрович Мальцев. У 1917 році у селі було ліквідовано старі органи управління і встановлено радянську владу. Червоні партизани були основними організаторами колективного господарства.

З 1929 року почалась колективізація. Перший колгосп було засновано у 1929 році, першим головою був Лука Аврамович Подченко, а секретарем партійного осередку — Микола Дмитрович Гурко. Активістами в селі були: Олександр Максимович Бурдаченко, Хавронья Пилипівна Аврамова, Мусій Іванович Лисенко. У 1932 році були засновані колгоспи: «Червоний орач», «Наука і техніка» та «ім. Шевченка». У 1936 році дрібні господарства колгоспів було укрупнено і на території села організували два колгоспи, а в 1950 році всі господарства звели до одного — «ім. Карла Маркса» Він об'єднував обидва колгоспи та колективні господарства хуторів «Авангард» та Червона Вершина, що мали площу ораної землі — 4тис.га.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 109 людей^[4].

Нацистсько-радянська війна перервала розвиток благоустрою села. На фронтах війни воювали 276 мешканців, з яких загинуло 246. У центрі села встановлено пам'ятник загиблим воїнам та Невідомому солдату.

У 1950 році організовано Зайцівську лісозахисну станцію, яку пізніше реорганізовано у машинно-тракторну, ремонтно-тракторану станцію, Артемівську Райагротехніку.

Станом на 2018 рік жодне з перелічених вище підприємств не працює.

У 1954 році село було електрифіковане, у 1957 — радіофіковане, а у 1991 р — газифіковане.

1978 року колгосп імені Карла Маркса був приєднаний до радгоспу «Першого травня». У 1992 — перейменований у колгосп «Донбас», а у 1999 — реорганізований у приватне сільськогосподарське підприємство «Світлана».

У 1901—1903 роках у селі вперше була відкрита школа для навчання дітей грамоті, функціонувала вона у приміщенні звичайної селянської хати. Вчитель викладав трирічний курс навчання. Але незабаром вона зруйнувалася. У 1908 році в селі Зайцеве була побудована церква, а через два роки — й будівля для школи. Після Жовтневої революції із церковно-приходської школа стала 4-х річною світською початковою, потім у 1929 році — семирічною школою. Сучасна кам'яна споруда була збудована у 1930 році, потім добудовано майстерні та 2-х поверховий корпус і спортзал.

За медичною допомогою у дореволюційний час мешканці села зверталися до м. Бахмут, оскільки вперше фельдшерсько-акушерський пункт у селі було відкрито за радянської влади тільки у 1965 році.

Сільський будинок культури був збудований ще у 1929 році. Протягом багатьох років тут постійно діють творчі колективи самодіяльності, на свята мешканцям села організовуються концерти. У 1968 році у селі Зайцеве було відкрито дошкільний заклад на 70 місць. У дитячому садку «Івушка» функціонує одна різновікова група та перший клас школи.

• 
  Стела, що стояла на в'їзді до села до 2018 р.
• 
  Вхід до Зайцівської школи.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1065	91.65%
російська	96	8.26%
інші/не вказали	2	0.09%
Усього	1162	100%

Примітки

1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 892) (рос. дореф.)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
4. Мартиролог. Донецька область, ст. 457—459 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

• Зайцеве на сайті Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (укр.)
• Зайцеве в Історії міст і сіл України [Архівовано 1 січня 2011 у Wayback Machine.]