На території селища досліджено курганні поховання доби міді–бронзи та 2 сарматських поховання, знайдено залізний кинджал, сагайдак із стрілами та мідний казан з написом[3]
За даними протоколу засідання президії Петровського райвиконкому, 1929 році в селищі були виселені 15 селян (10 так званих кулаків і 5 середняків), а їхнє майно передали свинотресту.[3] В 1930 році в селищі створено радгосп імені 1 Травня[4], що мав 5,8 тис. га сільскогосподарських угідь та займався свинарством (в 1957 році напрям змінено на овочево-молочний)[3].
На початку 1970-х років у Новолуганському діяли центральна садиба радгоспу імені 1 Травня, восьмирічна школа, будинок культури на 300 місць, бібліотека, дитячі ясла[4].
З 1974 року по 1996 працював радгосп-комбінат «Вуглегірський» з відгодівлі свиней потужністю 108 тис. голів на рік. Його засновник і незміним директором був В. Кафтанов, який відзначився як новатор сільскогосподарського виробництва.[3]
З 1991 року до радгоспу-комбінату «Вуглегірський» приєднано радгосп ім. 1-го Травня.[3]
В 1997 році створено АТ «Бахмутський аграрний союз», що спочатку утримувало 300 голів, в 2000 році – 15 тис., в 2003 році – 34 тис., в 2007 році – 62 тис. голів свиней. Відтоді ж почало вирощування зернових культур і розведення великої рогатої худоби сільскогосподарським підприємством «Первомайське» (пізніше – «Востокагро»)[3]
Вночі з 17 на 18 січня 2017 року ДРГ сепаратистів намагалася прорватися в Новолуганське, бійці 46-го окремого батальйону спецпризначення «Донбас Україна» відбили атаку[8]. 18 грудня 2017 року збройні формування сапроголошеної ДНР обстріляли Новолуганське з «Градів», поранень зазнали 8 осіб[9].
У серпні 2019 року поблизу селища було відремонтовано пошкоджену ділянку газопроводу. Роботи проведено за сприяння української сторони Спільного центру з контролю та координації та Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ[11].
14 лютого 2021 року в результаті підриву на п'яти мін поблизу новолуганського загибли, Войтенко Олександр Володимирович, Олексієнко В'ячеслав Сергійович, Мироненко Дмитро Олегович.
Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
