Офіційно назва села значиться як Серебрянка, але багато авторитетних видань стверджують, що село має називатися Сріблянка. Єдиної версії щодо походження назви немає. Головна версія запевняє, що в 40-х роках 17 століття тут був організований видобуток срібла якимось білгородським купцем. За місцевими переказами поблизу Білої гори німцями-колоністами були знайдені поклади срібла.
Єдиної версії щодо походження назви немає. Головна версія запевняє, що в 40-х роках 17 століття тут був організований видобуток срібла якимось білгородським купцем. За місцевими переказами поблизу Білої гори німцями-колоністами були знайдені поклади срібла.
Символіка
Центральним елементом герба є алхімічний символ срібла (герб є промовистим). За аналогією з гербом Бахмута та Часів-Яра. Зображають цей символ по-різному, але саме такий зустрічається найчастіше. Символ срібла срібного кольору.
Щит поділено навпіл на лазурове і чорне поле. Буквально може символізувати ріку Сіверський Донець на півночі і самі землі села на півдні. Символічно може відсилати до козацтва, печатки яких зараз зображають на лазурових щитах та багатства надр і зв'язку поколінь, яке приписують чорному кольору. Також чорний колір може означати силу і прагнення до перемоги, терпіння, твердість, мудрість та честь.[2]
Історія
За різними джерелами на місці теперішньої Серебрянки на початку XVIII століття було засноване поселення козаків, які сплавляли ліс по Дінцю. Від запоріжців залишилась срібна назва.
Весною 1753 року за наказом імператриці Єлизавети Петрівни була створена охоронна смуга на південному напрямку. З метою підтримання належного порядку до військових поселень запрошуються сербські війська. Село Серебрянка було перейменовано в Серебрянський шанець або Першу роту. Ця назва протрималась до 1800 року.
У 1744 році з Петербурга був спрямований учений, який оглянув шурф на Мар'їній горі навпроти хутора Сухарева і місця біля Ямполя, в гирлі річки Бахмут. У той час село отримало свою назву — Серебрянка[6]
Низка авторитетних джерел, серед яких Енциклопедія українознавства (Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989), щоденники Микити Шаповала початку XX ст. (Шаповал Микита. Схема життєпису (автобіографічний шкіц) (упорядкував С. Зеркаль). Нью-Йорк 1956), сучасна наукова література тощо вживає назву «Сріблянка».
У той же час, на сьогодні адміністративно чинною є назва «Серебрянка», як така, що закріпилася за радянських часів.