Населення Афганістану. Чисельність населення країни 2015 року становила 32,564 млн осіб (41-ше місце у світі)[1]. Чисельність афганців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,57 ‰ (11-те місце у світі), смертність — 13,89 ‰ (9-те місце у світі), природний приріст — 2,32 % (34-те місце у світі) .
Народжуваність в Афганістані, станом на 2015 рік, дорівнює 38,57 ‰ (11-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,33 дитини на одну жінку (10-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 21,2 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,1 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність в Афганістані 2015 року становила 13,89 ‰ (9-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,32 % (34-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Афганістану становить 18,6 року (209-те місце у світі): для чоловіків — 18,5, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 50,87 року (222-ге місце у світі), для чоловіків — 49,52 року, для жінок — 52,29 року[1].
Афганістан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 26,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,96 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Кабул (столиця) — 4,635 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,51 ‰ (156-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 257,5 тис. біженців з Пакистану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,174 млн внутрішньо переміщених осіб через політичну нестабільність і посухи останніх років (переважно пуштуни з півдня й заходу).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 99,7 % (сунізм — 84,7-89,7 %, шиїзм — 10-15 %), інші — 0,3 % (станом на 2009 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 38,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 52 % — серед чоловіків, 24,2 % — серед жінок[1].
Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,3 % ВВП країни (46-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 115,08 ‰ (1-ше місце у світі); хлопчиків — 122,64 ‰, дівчаток — 107,15 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 396 випадків на 100 тис. народжень (22-ге місце у світі)[1].
2014 року було зареєстровано 6,7 тис. хворих на СНІД (105-те місце в світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (122-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 300 осіб (97-ме місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,4 % (182-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 78,2 % населення в містах і 47 % в сільській місцевості[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 45,1 %, в сільській місцевості — 27 %, загалом по країні — 31,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,01 км³ на рік, або 97,67 тонни на одного мешканця на рік: з яких 63 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 15 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 87 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 82,3 %; частка осіб похилого віку — 4,6 %, або 21,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 36 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2012 рік, в країні 18,99 млн осіб не має доступу до електромереж; 43 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 83 %, у сільській місцевості — 32 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,69 млн унікальних інтернет-користувачів (100-те місце у світі), що становило 8,3 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2013 року становили 7,983 млн осіб (60-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 78,6 %; промисловість і будівництво — 5,7 %; сфера послуг — 15,7 % (станом на кінець 2009 року)[1]. 2,082 млн дітей у віці від 5 до 14 років (25,3 % загальної кількості, за даними ЮНІСЕФ ця частка більше 30 %) 2015 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 35 % працездатного населення, 2006 року — 40 % (192-ге місце у світі);
Світовий лідер з виробництва опіуму; загальна площа посівів опійного маку 2014 року дорівнювала 211 тис. га, що на 7 % більше ніж 2013 року — 198 тис. га[1]. На вирощування значний вплив мають посухи. 2007 року виробництво опіатів дорівнювало 6,3 тис. тонн. Талібан та інші антиурядові групи беруть участь в отриманні прибутку від торгівлі опіатами, що є основним джерелом доходу всередині Афганістану; корупція і нестабільність перешкоджають боротьбі з обігом наркотиків. Значна частина героїну, що споживається в Європі і Євразії, має афганське походження. У країні поширене вирощування марихуани, виготовлення гашишу. Афганістан уразливий для відмивання грошей[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Афганистан // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
