Така система створювалась та розвивалась протягом майже 50 років та містить понад 14 тисяч різних видів правових актів і майже 9 тисяч рішеньСуду. Це сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС. Доробок постійно змінюється і узагальнюється. Він охоплює:
зміст, принципи та політичні цілі угод;
закони, ухвалені на виконання угод, та рішення Суду ЄС;
міжнародні угоди, укладені Спільнотою, а також державами-членами між собою у сфері діяльності Союзу.
Отже, доробок Спільноти розуміє не лише закони Спільноти у вузькому розумінні, але й усі акти, прийняті в рамках другого і третього «стовпів» Європейського Союзу, і визначені в договорах спільні цілі.
Перш ніж вступити до Європейського Союзу, держави-заявниці повинні прийняти доробок Спільноти. Винятки можливі лише за особливих обставин, і їхня сфера обмежена. Союз сповнений рішучості зберігати доробок Спільноти у його цілісності та розвивати його далі.
Право ЄС звернене передусім до держав — членів ЄС. Вони повинні неухильно дотримуватися правових настанов директив, регламентів, рішень та інших актів ЄС, оскільки в момент вступу до цього об'єднання добровільно віддали йому частину свого суверенітету.
Одночасно чимало держав Європи, які на сьогодні не є членами ЄС, висловили своє бажання в майбутньому вступити до цього Союзу. А однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьому під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов'язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов'язковий мінімум отримав назву acquis communautaire, що у перекладі з французької означає доробок (надбання) співдружності. Його було відпрацьовано в середині 90-х років для 10 держав Центральної та Східної Європи, а також Кіпру, з якими ЄС на той час встановив відносини асоційованого членства.
З країнами, які мають європейські угоди, відбувається так звана процедура скринінгу законодавства, коли весь обсяг законодавства країн-кандидатів, який належить до компетенції ЄС, послідовно перевіряється на відповідність законодавству ЄС, на що виділяється відповідна експертна та фінансова підтримка. Таким чином за п'ять — сім років законодавство країни-кандидата повністю приводиться у відповідність до законодавства ЄС, що зробило можливим їх інтеграцію у внутрішній ринок, та насамкінець вступ до ЄС.
Термін acquis був запозичений Апеляційним органом Світової організації торгівлі у справі Японія – податки на алкогольні напої для позначення сукупності Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і законодавства СОТ («acquis gattien»), хоча це використання так і не закріпилося.
Термін acquis використовували для опису досягнень Ради Європи (міжнародної організації, не пов’язаної з Європейським Союзом):[1]
«Acquis» Ради Європи у сфері встановлення стандартів у сферах демократії, верховенства права та основних прав і свобод людини слід розглядати як віхи на шляху до європейського політичного проєкту, а Європейський суд з прав людини слід визнати головним судовим стовпом будь-якої майбутньої архітектури.
Іншим питанням, яке обговорювалося, було те, як держави-партнерки та інші могли б імплементувати acquis ОБСЄ, іншими словами, її принципи, норми та зобов’язання на добровільній основі.
Договір про Європейську Унію, зі змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року, Ніццьким договором 2001 року, Лісабонським договором 2009 року, а також договорами про приєднання;
спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як це визначено статтею 13 Договору про Європейський Союз;
спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
рамкове рішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
спільна позиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
.svg){kind=small}
