Округи Європейського парламенту являють собою територіальні одиниці, що мають певне представництво в Європарламенті. Прямі загальні вибори до Європейського парламенту проходять у всіх країнах-членах Європейського союзу. Оскільки кожна з країн має свою квоту депутатів, яка обчислюється виходячи з чисельності її населення, територія Євросоюзу ділиться на виборчі округи, кожен з яких може займати територію лише однієї держави — члена. Однак у кожній з держав депутати обираються за національними правилами, тому й квота членів Європарламенту може різним чином розподілятися всередині країни, в тому числі ділитися на кілька виборчих округів. В даний час шість з двадцяти восьми країн мають на своїй території більше одного виборчого округу: Бельгія, Велика Британія, Ірландія, Італія, Польща і Франція. У іншій двадцять одній державі державні кордони збігаються з межами єдиного округу.
Вибори 2009 року проводились в рамках Ніццького договору, що встановлює кількість депутатів Європарламенту на рівні 736 делегатів (згідно ст. 190 EG-Договору); Лісабонський договір встановлює кількість парламентаріїв на рівні 751 людини, включно з головою, який не має голосу, і змінює розподіл кількості представників за країною, проте дані зміни набудуть чинності лише в 2014 році.
Більшість округів багатомандатні, і в них застосовуються різні варіанти пропорційної виборчої системи. Виняток становить округ німецькомовної громади Бельгії, що має одного представника в Європейському парламенті. У цьому зв'язку депутатський мандат дістається кандидату, який набрав більшість голосів. Кількість місць, що припадають на один округ, в країнах з внутрішнім розподілом коливається від одного до двадцяти трьох, а серед всіх округів найбільше представництво має Німеччина, яка делегує 99 депутатів.
Повний список
У цьому списку спочатку подано всі виборчі округи за країнами, що мають по кілька округів на виборах до Європарламенту, а потім всі єдині виборчі округи в порядку зменшення кількості депутатів.