Голова Європейської ради

Голова Європейської Ради англ. President of the European Council
Емблема
Посаду обіймає Антоніу Кошта з 1 грудня 2024 року
Очолює	Європейська рада
Офіційна резиденція	Брюссель, Бельгія
Кандидатуру призначає	Європейська Рада кваліфікованою більшістю голосів
Термін	2 роки і 6 місяців з можливістю бути переобраним на 2 термін
Зарплата	€298 495,44 на рік
Сайт	President of the European Council

Голова Європейської ради (також: Президент Європейської ради) — головний представник Європейського Союзу на світовій арені, а також очільник Європейської ради.^[1] Посада Голови Європейської ради — одна з інституцій ЄС, яка забезпечує політичне керівництво Європейським Союзом (ЄС). Нинішній президент — колишній прем'єр-міністр Португалії Антоніу Кошта, який змінив на цій посаді колишнього прем'єр-міністра Бельгії Шарля Мішеля.

Відповідно до Лісабонської угоди, статті 15 Маастрихтського договору, термін повноважень голови Європейської ради становить 2 роки і 6 місяців з можливістю продовження на 2-й термін. Призначення, а також зняття з посади голови, вимагає підтримки кваліфікованої більшості Європейської ради.

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Держави-члени (27) Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція Держави-кандидатки Албанія Боснія та Герцеговина Молдова Північна Македонія Сербія Україна Чорногорія Держави, переговори про вступ яких призупинені Грузія Туреччина Держави-заявниці Косово Спеціальні території Бельгійсько-німецькі відносини^[en] Франко-німецькі відносини Нідерландсько-німецькі відносини^[en] ЄС-3 Вихід

Договори та декларації Декларація Шумана (1950) Паризький договір (1951) Європейська декларація^[en] (1951) Звіт Спаака (1956)^[en] Римські договори (1957) Договір про Євроатом (1957) Брюссельський договір (1965) Урочиста декларація (1983) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Берлінська декларація (2007)^[en] Лісабонська угода (2007) Стаття 7^[en] Стаття 50 Право на неучасть Договори про приєднання 1972, 1979, 1985, 1994, 2003, 2005, 2011 Договори про вихід 1984, 2020^[en] Інші угоди Шенгенська угода (1985) Угода про Європейську економічну зону (1992) Розірвані договори та угоди Європейська конституція (2004) Перегляд членства Сполученого Королівства (2015–2016)^[en]

Право Acquis communautaire: Примат^[en] (Справа 6/64) Субсидіарність^[en] Регламент Директива Рішення Рекомендація Висновок Хартія основних прав

Виконавчі інституції Європейська рада Президент: Шарль Мішель (АЛДЄ) Саміти Європейська комісія ІІ Комісія фон дер Ляєн Президентка: Урсула фон дер Ляєн (ЄНП) Віцепрезидент Європейської комісії^[en] Європейський комісар Європейська цивільна служба^[en] Генеральна секретарка^[en]: Ілзе Юхансоне^[en]

Законодавчі інституції Законодавча процедура Головування у Раді Європейського Союзу Угорщина (липень–грудень 2024) Конфігурації РЗП РМЗС РМЕФС Єврогрупа РСГР^[en] РЗСПОЗЗПС^[en] COMPET^[en] РТТЕ^[en] ЕР^[en] РЮВС^[en] РОМКС^[en] Голосування Генеральний секретаріат^[en] Генеральна секретарка^[en]: Тереза Бланшет^[en] Підготовчі органи Ради ЄС Комітет постійних представників Робоча група ради^[en] Європейський парламент (депутати) Президентка: Роберта Мецола Найбільші фракції: ЄНП: Манфред Вебер СіД: Іратхе Ґарсія Депутат Європарламенту (705) Бюро^[en] Віцепрезидент^[en] Квестор^[en] Конференція^[en] Комітети Національні парламенти

Судові інституції Суд Європейського Союзу Суд Справедливості Члени^[en] Генеральний адвокат (Європейський Союз)^[en] Судові рішення^[en] Загальний Суд

Авдиторські інституції Європейський суд авдиторів Інші установи Служба внутрішнього авдиту ЄК^[en] Комітет ЄП з бюджетного контролю^[en] Рада з економічних і фінансових питань Офіс боротьби з шахрайством Прокуратура

Європейський центральний банк Президентка: Крістін Лаґард ЄСЦБ ЕМС Банкноти євро Монети євро

Інші установи Євратом Атомна енергетика^[en] Економічний і монетарний союз Валюти Єврогрупа Єврозона Розширення єврозони ERM Шенгенська зона Шенгенська угода Прюмська конвенція^[en] Шенгенська інформаційна система Візова інформаційна система^[en] Візова політика Розширення Шенгенської зони Європейська економічна зона Спільний комітет ЄЕЗ^[en] Європейське посвідчення особи Мікродержави та Європейський Союз Група Європейського інвестиційного банку Інвестиційний банк Інвестиційний фонд Інституції ЄІБ Європейський стабілізаційний механізм^[en] Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму^[en] Європейський університетський інститут Європейський університетський інститут Єдиний патентний суд^[en] Унітарний патент^[en] Агентства Децентралізовані агентства ЄС Агентства єдиного ринку Агентства СЗБП Агентства ЗСБС^[en] Агентства ЄСФН^[en] Органи ЄМВ^[en] Виконавчі органи ЄС Агентства Євроатома Децентралізовані незалежні органи ЄС Європейський інститут інновацій і технологій^[en] Прокуратура Організації ЄС Європейська рада із захисту даних^[en] Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів Спільні підприємства ЄС та Євроатома Інші незалежні установи Європейський інспектор із захисту даних Європейський омбудсмен Дорадчі органи^[en] Комітет регіонів Соціально-економічний комітет Комітет з питань політики та безпеки Військовий комітет Європейського Союзу^[en] Космічна рада ЄС/ЄКА^[en] Міжвідомчі установи Офіс публікацій Європейського Союзу^[en] Служба зовнішніх справ Європейський офіс відбору персоналу^[en] Офіс боротьби з шахрайством Європейська школа управління

Внутрішня політика Бюджет Митний союз Угоди про вільну торгівлю^[en] Внутрішній ринок Зона свободи, безпеки та справедливості^[en] Політики: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Паспорти Пан'європейська ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Європейський банківський союз Європейський банківський нагляд^[en] Єдиний механізм вирішення^[en] Союз ринків капіталу^[en] Європейська система фінансового нагляду^[en] Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Посилене співробітництво Право на неучасть Вихід

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня та безпекова політика Спільна політика безпеки та оборони Розширення Подальше розширення Угода про асоціацію з Європейським Союзом Єдиний міграційний простір

Вибори Парламентські виборчі округи Фракції Виборчі округи Фракції Spitzenkandidat Розподіл^[en] Політична фундація^[en] Референдуми Європейські вибори Результати виборів 1979 1979^[en], 1984^[en], 1989^[en], 1994, 1999^[en], 2004^[en] 2009^[en], 2014, 2019, 2024, 2029 (наступні) Політичні партії ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні

Недіючі організації Європейські Спільноти (ЄС) Європейська спільнота з вугілля та сталі Європейська економічна спільнота Західноєвропейський союз Європейський Конвент п о р

19 листопада 2009 року Європейська Рада вирішила, що її першим президентом в рамках Лісабонського договору стане Герман Ван Ромпей, експрем'єр-міністр Бельгії. Ван Ромпей вступив на посаду після набуття чинності Лісабонського договору.^[2] 30 серпня 2014 року Головою Європейської ради був обраний Дональд Туск^[3], який вступив на посаду 1 грудня 2014.

Історія

Перше засідання глав країн та урядів держав ЄС було проведене 1961 року як неформальний саміт, а 1974 року захід став офіційним, отримавши назву «Європейська рада». Автором назви став тодішній президент Франції Жискар д'Естен Валері. Головування в Європейській раді відбувалось за принципом головування у раді Європейського Союзу зі зміною керівної держави що шість місяців. Оскільки Європейська рада складається з національних лідерів, Рада працює під головуванням глави держави або уряду керівної держави^[4][5][6]

Стала посада

Конституція ЄС та Конвенція про майбутнє Європи визначали посаду Президента Європейської ради як довгострокову і впливову посаду на довгий період головування.^[7] Оскільки Конституція була відхилена Референдуми, пов'язані з Європейським Союзом#Європейська Конституція в 2 державах-членах ЄС, запропонована посада так і не була створена. На заміну непідтриманій Конституції (а одночасно з Конституцією була відхилена і Конвенція про майбутнє ЄС) прийшов Лісабонський договір, який набув чинності 1 грудня 2009 року.

Перший президент, як очікувалось, мав встановити принцип діяльності для майбутніх голів^[8], однак не було чіткого уявлення про функціональні обов'язки Президента. Одним варіантом було те, що президент буде виконувати адміністративну роль, як зазначено в Договорі, головуватиме на засіданнях і забезпечувати нормальне функціонування зовнішньої політики ЄС.^[9] Однак інший варіант передбачає більш активну роль президента в рамках Європейського Союзу і можливість здійснення ним зовнішньої політики. Ця посада мала бути, де-факто, посадою «Президента Європи», і, на відміну від першої моделі, особа, яка обійматиме цю посаду, мала представляти ЄС на міжнародній арені.

Лісабонський договір не визначає процесу висунення кандидатів на посаду Президента ради, унаслідок чого були запропоновані кілька офіційних і неофіційних кандидатів. На заключному засіданні Європейської ради за Лісабонським договором 19 листопада 2007 року президент Франції Ніколя Саркозі, попереджуючи можливі громадські спекуляції на тему кандидатів, назвав Тоні Блера, Феліпе Гонсалеса і Жана-Клода Юнкера гідними кандидатами^[10]. Однак внутрішньоєвропейські конфлікти (наприклад, ставлення до Війни в Іраку), стали причиною того, що усі названі кандидати відмовились від цієї посади.

Перший голова

19 листопада 2009 року Герман Ван Ромпей, тоді — прем'єр-міністр Бельгії, був обраний на посаду першого постійного Голови (Президента) Європейської ради. Формальне рішення про призначення було прийнято після набуття чиності 1 грудня 2009 року Лісабонського договору^[11]. Тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун заявив, що Ван Ромпей отримав одностайну підтримку 27 лідерів ЄС на саміті в Брюсселі увечері 19 листопада 2009 року. Пан Браун також високо оцінив пана Ван Ромпея як

«будівельника» консенсусу, який приніс період політичної стабільності до своєї країни після кількох місяців невизначеності[12].

На пресконференції після свого призначення Ван Ромпей зазначив:

...кожна країна повинна вийти переможцем із переговорів. Переговори, які закінчуються програшем однієї зі сторін, ніколи не будуть плідними. Я буду враховувати інтереси кожного. Навіть якщо наша єдність є нашою силою, наше різноманіття залишається нашим багатством...

сказав він, підкресливши індивідуальність членів ЄС^[13].

Перше засідання Ради Ван Ромпей провів у вигляді неформальної зустрічі у бібліотеці Solvay у Парку Леопольда, що в Брюсселі. Засідання відкрилось дебатами на тему довгострокових структурних економічних проблем, що стоять перед Європою.^[14]

Ван Ромпей також запропонував проводити засідання Європейської ради щомісяця, що перетворює його на урядовий кабінет.

Він формалізував свої відносини з Європейським парламентом. Хоча Ван Ромпей формально не підзвітний депутатам Європарламенту, він звітує перед парламентом після кожного засідання Європейської ради, регулярно зустрічається з політичними лідерами фракцій і щомісяця — з головою Європарламенту. Крім того, він погодився відповідати на письмові запитання європарламентарів.^[14]

Обов'язки та повноваження

До 2009 року

Роль Голови Європейської ради без успіху виконували почергово голови держав-членів ЄС. Ці президентства змінюються кожні шість місяців, тобто новий президент Європейської ради обирався двічі на рік. Керівній країні також було дозволено мати додаткові переговори^[5][15][16].

Фактично президент був «першим серед рівних», керуючи діяльністю глав європейських держав і урядів в Раді. Бувши в першу чергу відповідальним за підготовку та головування на засіданнях Європейської ради, голова Європейської ради не мав виконавчих повноважень.^[15][16]

Після 2009 року

Президент Європейської ради Герман ван Ромпей під час візиту до Паранальської обсерваторії.^[17]

Після набуття чинности Лісабонських угод обов'язки голови Європейської ради стали наступними: підготовка роботи Європейської ради, організація та головування на її засіданнях, допомога у пошуках консенсусу між її членами та звітність у Європейському парламенті після кожного засідання. Президент також забезпечує зовнішнє представництво Союзу з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, при цьому не беручи на себе повноважень Верховного представника Європейського Союзу з закордонних справ і безпеки^[18]. Деяке дублювання між ролями президента Європейської ради, голова Європейської Комісії та Верховних представників досі залишається невирішеним.^[19]

При реорганізації керівних постів ЄС у рамках Лісабонського договору прозвучала деяка критика нечіткості визначення обов'язків кожного з них. Так, посол України в ЄС Андрій Веселовський оцінив рамки діяльності нових керівників Європейського Союзу:

Президент Європейської комісії буде, керувати урядом ЄС, тоді як Президент Європейської Ради буде стратегом європейської політики. Верховний представник спеціалізуватиметься на міжнародних відносинах, а Європейський комісар з питань розширення та європейської політики сусідства керуватиме технічними питаннями при здійсненні зовнішньої політики та підписанні угод. Президент Європейського парламенту тим часом артикулює значення ЄС.[20]

Голова Європейської ради також розширив свій вплив у фінансовій політиці.^[21] Багато змін у діяльності ЄС, які стали можливими після набуття чинності Лісабонського договору, безрезультатно намагались скасувати. Іспанія під час свого головування (I півріччя 2010 року) без успіху намагалась скасувати пост голови Європейської ради.^[22] Однак, під час головування Бельгії (II півріччя 2010 року) спроби скасувати цю посаду припинились, не в останню чергу через те, що Герман ван Ромпей — колишній прем'єр-міністр Бельгії.^[23]

Привілеї Голови Європейської ради

Офіційні переговори про заробітну платню та привілеї виборного президента почалося у квітні 2008 року у рамках проєкту бюджету ЄС на 2009 рік. За результатами переговорів було вирішено, що президент повинен мати ті ж самі умови, що і Голова Європейської комісії, з основною зарплатою 138 % від найвищої Європейської цивільної зарплати, що становитиме €24874.62 на місяць.^[24][25][26]

Президент отримує службовий автомобіль із водієм та штат у приблизно 20 співробітників. Йому також виділяється житло (а не офіційна резиденція, яку вважають «занадто символічною»). Крім того, ідея приватного літака також була відхилена за «надмірну символічність», і як зазначив дипломат, розбіжність у привілеях між Радою Європи та Європейською комісією можуть тільки підживити суперництво між ними.^[27]

Можливість виділення більших пільг для голови Європейської ради, ніж для президента Єврокомісії, спонукало Європарламент погрожувати відмовою від прийняття бюджету на 2009 рік. Європарламентарі сприйняли велику заробітну платню і додаткові пільги як символічний сигнал, що пост Голови Європейської ради є важливішим і впливовішим, аніж пост Президента Єврокомісії.^[28]

Адміністрація голови Європейської ради

Хоча Європейська рада є, відповідно до положень Лісабонської угоди, окремою установою ЄС, вона не має власної адміністрації. Адміністративна підтримка Європейської ради та її президента забезпечується Генеральним секретаріатом Ради Європейського Союзу. При цьому голова Європейської ради має власних радників.

Список голів

При почерговому головуванні

Рік	Період	Посадова особа	Європейська сторона	Держава
1975	Січень-червень	Ліам Косґрейв	Європейська народна партія	Ірландія
	Липень-грудень	Альдо Моро	Європейська народна партія	Італія
1976	Січень-червень	Гастон Торн	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Люксембург
	Липень-грудень	Йооп ден Ойл	Партія європейських соціалістів	Нідерланди
1977	Січень-червень	Джеймс Каллаган	Партія європейських соціалістів	Велика Британія
	Липень-грудень	Джек Лінч	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Ірландія
1978	Січень-червень	Анкер Йоргенсен	Партія європейських соціалістів	Данія
	Липень-грудень	Гельмут Шмідт	Партія європейських соціалістів	Західна Німеччина
1979	Січень-червень	Валері Жискар д'Естен	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Франція
	Липень-грудень	Джек Лінч	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Ірландія
1980	Січень-червень	Франческо Коссіґа	Європейська народна партія	Італія
	Липень-грудень	П'єр Вернер	Європейська народна партія	Люксембург
1981	Січень-червень	Дріс ван Агт	Європейська народна партія	Нідерланди
	Липень-грудень	Маргарет Тетчер	Позапартійний	Велика Британія
1982	Січень-червень	Вілфрід Мартенс	Європейська народна партія	Бельгія
	Липень-грудень	Поуль Шлютер	Європейська народна партія	Данія
1983	Січень-червень	Гельмут Коль	Європейська народна партія	Західна Німеччина
	Липень-грудень	Андреас Папандреу	Партія європейських соціалістів	Греція
1984	Січень-червень	Франсуа Міттеран	Партія європейських соціалістів	Франція
	Липень-грудень	Гаррет Фіцджеральд	Європейська народна партія	Ірландія
1985	Січень-червень	Беттіно Краксі	Партія європейських соціалістів	Італія
	Липень-грудень	Жак Сантер	Європейська народна партія	Люксембург
1986	Січень-червень	Рууд Любберс	Європейська народна партія	Нідерланди
	Липень-грудень	Маргарет Тетчер	Позапартійний	Велика Британія
1987	Січень-червень	Вілфрід Мартенс	Європейська народна партія	Бельгія
	Липень-грудень	Поуль Шлютер	Європейська народна партія	Данія
1988	Січень-червень	Гельмут Коль	Європейська народна партія	Західна Німеччина
	Липень-грудень	Андреас Папандреу	Партія європейських соціалістів	Греція
1989	Січень-червень	Феліпе Гонсалес	Партія європейських соціалістів	Іспанія
	Липень-грудень	Франсуа Міттеран	Партія європейських соціалістів	Франція
1990	Січень-червень	Чарльз Хогі	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Ірландія
	Липень-грудень	Джуліо Андреотті	Європейська народна партія	Італія
1991	Січень-червень	Жак Сантер	Європейська народна партія	Люксембург
	Липень-грудень	Рууд Любберс	Європейська народна партія	Нідерланди
1992	Січень-червень	Анібал Каваку Сілва	Європейська народна партія	Португалія
	Липень-грудень	Джон Мейджор	Позапартійний	Велика Британія
1993	Січень-червень	Поуль Нюруп Расмуссен	Партія європейських соціалістів	Данія
	Липень-грудень	Жан-Люк Дегане	Європейська народна партія	Бельгія
1994	Січень-червень	Андреас Папандреу	Партія європейських соціалістів	Греція
	Липень-грудень	Гельмут Коль	Європейська народна партія	Німеччина
1995	Січень-червень	Жак Ширак	Позапартійний	Франція
	Липень-грудень	Феліпе Гонсалес	Партія європейських соціалістів	Іспанія
1996	Січень-червень	Романо Проді	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Італія
	Липень-грудень	Джон Братон	Європейська народна партія	Ірландія
1997	Січень-червень	Вім Кок	Партія європейських соціалістів	Нідерланди
	Липень-грудень	Жан-Клод Юнкер	Європейська народна партія	Люксембург
1998	Січень-червень	Тоні Блер	Партія європейських соціалістів	Велика Британія
	Липень-грудень	Віктор Кліма	Партія європейських соціалістів	Австрія
1999	Січень-червень	Гергард Шредер	Партія європейських соціалістів	Німеччина
	Липень-грудень	Пааво Ліппонен	Партія європейських соціалістів	Фінляндія
2000	Січень-червень	Антоніу Гутерреш	Партія європейських соціалістів	Португалія
	Липень-грудень	Жак Ширак	Європейська народна партія	Франція
2001	Січень-червень	Йоран Перссон	Партія європейських соціалістів	Швеція
	Липень-грудень	Гі Верхофстадт	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Бельгія
2002	Січень-червень	Хосе Марія Аснар	Європейська народна партія	Іспанія
	Липень-грудень	Андерс Фог Расмуссен	Європейська ліберально-демократична і реформістська партія	Данія
2003	Січень-червень	Костас Симітіс	Партія європейських соціалістів	Греція
	Липень-грудень	Сільвіо Берлусконі	Європейська народна партія	Італія
2004	Січень-червень	Берті Ахерн	Європейський альянс лібералів і демократів	Ірландія
	Липень-грудень	Ян Петер Балкененде	Європейська народна партія	Нідерланди
2005	Січень-червень	Жан-Клод Юнкер	Європейська народна партія	Нідерланди
	Липень-грудень	Тоні Блер	Партія європейських соціалістів	Велика Британія
2006	Січень-червень	Вольфганг Шюссель	Європейська народна партія	Австрія
	Липень-грудень	Матті Ванганен	Європейський альянс лібералів і демократів	Фінляндія
2007	Січень-червень	Ангела Меркель	Європейська народна партія	Німеччина
	Липень-грудень	Жозе Сократеш	Партія європейських соціалістів	Португалія
2008	Січень-червень	Янез Янша	Європейська народна партія	Словенія
	Липень-грудень	Ніколя Саркозі	Європейська народна партія	Франція
2009	Січень-травень	Мірек Тополанек	Альянс Європейських консерваторів та реформістів	Чехія
	Травень-червень	Ян Фішер	Позапартійний
	Липень-грудень	Фредрік Райнфельдт	Європейська народна партія	Швеція

Виборний голова

Країна	Портрет	Голова	Європейська партія	Національна партія	Вступ на посаду	Закінчення повноважень
Бельгія		Герман ван Ромпей	Європейська народна партія	Християнські демократи і фламандці	1 грудня 2009	30 листопада 2014[29]
Польща		Дональд Туск	Європейська народна партія	Громадянська платформа	1 грудня 2014	30 листопада 2019[30]
Бельгія		Шарль Мішель	Альянс лібералів і демократів за Європу	Реформаторський рух	1 грудня 2019	1 грудня 2024

Див. також

• Голова Європейського парламенту
• Голова Європейської комісії
• Європейська рада

Примітки

1. Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський союз та Договір про заснування Європейського співтовариства [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Артикль 9 B
2. http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/111607.pdf [Архівовано 22 вересня 2014 у Wayback Machine.] Офіційна заява Європейської ради про виконання Лісабонського договору
3. Туск обраний президентом Ради ЄС. 24tv.ua. 24 TV. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014. (укр.)
4. Stark, Christine. Evolution of the European Council: The implications of a permanent chair (PDF). Dragoman.org. Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2007. Процитовано 12 липня 2007.
5. van Grinsven, Peter (September 2003). The European Council under Construction (PDF). Netherlands Institution for international Relations. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2007. Процитовано 16 серпня 2007.
6. Європа (вебпортал). Consolidated EU Treaties (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2007. Процитовано 27 червня 2007.
7. SCADPlus: The Institutions of the Union: European Council. Європа (вебпортал). Архів оригіналу за 21 грудня 2009. Процитовано 27 червня 2007.
8. Goldirova, Renata (22 жовтня 2007). First names floated for top new EU jobs. EU Observer. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 22 жовтня 2007.
9. Iey Berry, Peter Sain (16 листопада 2007). [Comment] The new EU president" standard bearer or shaker?. EU Observer. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2007.
10. CONFERENCE DE PRESSE DU PRESIDENT DE LA REPUBLIQUE, M. NICOLAS SARKOZY. France diplomatie. 19 жовтня 2007. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 18 лютого 2008.
11. New leadership team for Europe. Рада Європейського Союзу. Архів оригіналу за 23 листопада 2009. Процитовано 24 November 2009. The formal decisions on these appointments will be taken once the Treaty of Lisbon has entered into force, on 1 December 2009.
12. Belgian PM Van Rompuy is named as new EU president. Daily Telegraph. 19 November 2009. Архів оригіналу за 20 листопада 2009. Процитовано 20 листопада 2009.
13. Henry Chu: European Union settles on a Belgian and a Briton for top posts. Los Angeles Times. [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] Retrieved 19 November 2009.
14. Андрей Дюфф (23 February 2010) Who is Herman Van Rompuy? [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
15. How does the EU work. Європа (вебпортал). Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 12 липня 2007.
16. European Council. Європа (вебпортал). Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 12 липня 2007.
17. European High-level Delegations visit Paranal. ESO Press Release. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
18. President of the European Council (PDF). General Secretariat of the Council of the EU. 24 November 2009. Архів оригіналу (pdf) за 15 лютого 2010. Процитовано 24 November 2009.
19. Mahony, Honor (28 листопада 2007). Unclear EU treaty provisions causing 'nervousness'. EU Observer. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 листопада 2007.
20. Rettman, Andrew (15 March 2010) Ukraine gives positive appraisal of new-model EU [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.], EU Observer
21. http://euobserver.com/9/30236
22. EU-Observer: Spain ends invisible Presidency. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 27 жовтня 2013.
23. EU-Observer: Belgian presidency sets parliament in its sight. Архів оригіналу за 30 січня 2011. Процитовано 27 жовтня 2013.
24. COUNCIL DECISION of 1 December 2009 laying down the conditions of employment of the President of the European Council. EurLex. European Commission. Архів оригіналу (pdf) за 7 лютого 2012. Процитовано 20 червня 2010. The basic monthly salary of the President of the European Council shall be equal to the amount resulting from application of 138% to the basic salary of an official of the European Union at grade 16 third step.
25. Table: officials, Article 66 (PDF). European Commission Civil Service. 1 липня 2009. Архів European Commission: Officials' salaries оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 20 червня 2010.
26. Regulation No 422/67/EEC, 5/67/Euratom of the Council. EurLex. European Commission. 25 липня 1967. Архів оригіналу (pdf) за 11 червня 2019. Процитовано 20 червня 2010.
27. Mahony, Honor (14 квітня 2008). Member states consider perks and staff for new EU president. EU Observer. Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 15 квітня 2008.
28. Mahony, Honor (22 квітня 2008). MEPs to use budget power over EU president perks. EU Observer. Архів оригіналу за 27 квітня 2008. Процитовано 22 квітня 2008.
29. Herman Van Rompuy re-elected president (PDF). Рада Європейського союзу. 1 березня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 5 травня 2013.
30. David M. Herszenhorn (9 березня 2017). EU leaders defy Warsaw to reappoint Donald Tusk. Politico. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 1 січня 2020.

Джерела

• President of the Офіційний вебсайт
• Сюжет BBC News [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]