Гельмут Коль

Гельмут Коль нім. Helmut Josef Michael Kohl
нім. Helmut Josef Michael Kohl
Гельмут Коль нім. Helmut Josef Michael Kohl
Канцлер Німеччини
1 жовтня 1982 — 27 жовтня 1998
Попередник	Гельмут Шмідт
Наступник	Герхард Шредер
Народився	3 квітня 1930(1930-04-03) Людвігсгафен-на-Рейні, Німецька держава
Помер	16 червня 2017(2017-06-16) (87 років) Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина
Похований	Old Cemetery^d
Відомий як	політик, історик, політолог, канцлер Німеччини
Громадянство	Німеччина
Національність	німець
Alma mater	Франкфуртський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Політична партія	Християнсько-Демократичний союз (Німеччина)
Батько	Hans Kohl^d
Мати	Cäcilie Kohl^d
У шлюбі з	Ханнелоре Коль
Діти	Вальтер Коль^d і Peter Kohl^d
Релігія	католицька церква
Нагороди	премія Лео Бека^d (1997) премія імені Джавахарлала Неру^d (1990) Почесний громадянин Берліна^d премія Еріка Варбурга^d (1996) Європейська реміснича премія^d (1992) премія Ганса-Мартіна Шлеєра^d (2009) медаль Робера Шумана^d (1986) honorary citizen of Frankfurt am Main^d honorary citizen of Europe^d (12 грудня 1998) почесний доктор Левенського католицького університету^d почесний доктор Кембриджського університету^d doctor honoris causa of Keiō University^d Pipe Smoker of the Year^d (1975) почесний доктор Люблінського католицького університету^d honorary doctorate of CEU San Pablo University^d орден Карла Валентина^d (1984) Почесний доктор КНУ ім. Т. Г. Шевченка^d Point Alpha Prize^d (2005) Осґар^d (2005) Осґар^d (2009) Franz Josef Strauss Award^d (2005) Людина року (Financial Times) (1990) почесний громадянин Гданська^d Q126325594? (2002)
Підпис
helmut-kohl.de
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ге́льмут Коль (нім. Helmut Kohl; 3 квітня 1930, Людвігсгафен-на-Рейні, Веймарська республіка — 16 червня 2017, Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина) — німецький політик, канцлер ФРН.

Життєпис

Народився 3 квітня 1930 року в Людвіґсхафені-на-Рейні у католицькій сім'ї. Син митного чиновника.

Наприкінці Другої світової війни був покликаний у ряди вермахту, але участі в бойових діях не брав.

У 1950 році почав вивчати право у Франкфурті-на-Майні.

У 1951 році перевівся в Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла, де й закінчив навчання в 1956 році.

У 1958 році здобув ступінь доктора філософії в Гейдельберзькому університеті Рупрехта-Карла. Став членом законодавчого органу землі Райнланд-Пфальц.

У 1966 році — голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) землі Райнланд-Пфальц, у 1969 — міністр-президент (голова виконавчої влади) землі Райнланд-Пфальц і член бундесрату (верхньої палати парламенту).

З 1973 році — голова ХДС. У 1975 році переобраний на посаді голови виконавчої влади; в 1976 році, після загальнонаціональних виборів, пішов з цієї посади, щоб очолити фракцію ХДС у бундестагу. У 1976 році ХДС була близька до перемоги над коаліцією на чолі з Гельмутом Шмідтом.

Канцлер

У жовтні 1982 року Гельмуту Шмідту не вдалося зберегти коаліцію в бундестазі, і Коль як лідер ХДС став канцлером у коаліційному уряді ХДС/ХСС — Вільна Демократична партія (ВДП). У 1983 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП здобула перемогу на виборах.

У 1983 році вибухнула криза, пов'язана з розміщенням на території Західної Німеччини ядерної зброї, у 1984 році пройшов семитижневий страйк у машинобудівній та металургійній промисловості.

У 1987 році на загальнонаціональних виборах коаліція ХДС — ХСС — ВДП знову здобула переважну більшість голосів.

Після того, як СРСР у 1989–1990 роках вимушений був піти зі Східної Європи, Коль виступив з ініціативою про возз'єднання Німеччини, яке відбулося в жовтні 1990 року.

Очолювана ним коаліція в грудні 1990 року на перших після 1933 року загальнімецьких виборах була обрана в парламент, здобувши значну перевагу. Перед урядом Коля постали проблеми масового безробіття в Східній Німеччині, відродження діяльності ультраправих і неонацистських угруповань, які виступали проти присутності в країні іноземних робітників та іммігрантів. Коль підтримував розширення ЄС, у грудні 1991 року беззастережно підтримав Маастрихтський договір.

У 1994 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП перемогла на загальнонаціональних виборах з незначною перевагою.

31 жовтня 1996 року минуло 5 145 днів після його першого обрання канцлером, Коль побив рекорд Конрада Аденауера за тривалістю перебування на цій посаді.

На виборах у вересні 1998 року коаліція ХДС/ХСС — ВДП програла Соціал-демократичній партії, і посаду канцлера зайняв лідер соціал-демократів Ґерхард Шредер.

Наприкінці 1999 року — на початку 2000 року Коля звинуватили у використанні незаконних джерел для фінансування своєї партії, і він змушений був піти з посади почесного голови ХДС.

Смерть та поховання

Помер 16 червня 2017 році у власному будинку в місті Людвігсгафен-на-Рейні^[1].

Прощальна церемонія відбулася 1 липня 2017 року в Страсбурзі в приміщенні Європейського парламенту^[2],^[3].

1 липня 2017 року Президент України взяв участь у прощальній церемонії в Стразбурзі^[4].

Похований 1 липня 2017 року в місті Шпаєрі^[5].

Офіційні співчуття

Президент України Петро Порошенко висловив офіційні співчуття з приводу смерті Г. Коля^[6].

Офіційні співчуття висловив Президент Німеччини В. Штайнмаєр^[7].

Нагороди та звання

• 1970: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»

  

  Троянда, названа на честь Гельмута Коля

• 1973: Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (Великий хрест II ступеню — зі срібною зіркою)
• 1973: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Великий хрест з зіркою)
• 1977: Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (Великий хрест II ступеню — зі срібною зіркою)
• 1988: Міжнародна премія імені Карла Великого — за заслуги у сприянні французько-німецької дружби та майбутнього Європи, разом з Франсуа Міттераном
• 1989: Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (Командорський хрест I ступеню — золотий знак)
• 1992: Європейська реміснича нагорода
• 1993: Німецька нагорода засобів масової інформації в Баден-Бадені
• 1996: Орден за гуманітарні заслуги світової єврейської організації Бней-Бріт
• 1996: Почесний доктор Київського університету
• 1997: Нагорода «Європейська візія» фонду ім. Едмонда Ізраеля
• 1998: Великий хрест Ордену інфанта Енріке
• 26 жовтня 1998: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Великий хрест особливого ступеня), друга особа після Конрада Аденауера, яка отримала цю нагороду^[8]
• 1998: Почесний громадянин Європи, нагороджений Європейською радою, до того часу титул отримав тільки Жан Моне
• 1999: Президентська медаль Свободи
• 1999: Медаль ім. св. Ліборія за єдність і мир, Архиєпархія Падербона
• 1999: Орден Білого лева 1 ступеня Чехії
• 2000: Міжнародна нагорода Вестфальського миру — за заслуги у сприянні об'єднання Німеччини та подолання роз'єднання в Європі
• 2004: Міжнародна нагорода ім. Адальберта, нагороджений польським президентном у Варшаві
• 2005: Нагорода «Point-Alpha» за заслуги з у сприянні об'єднання Німеччини та Європи у мирі та свободі, разом з Джорджем Гербертом Вокером Бушем та Михайлом Горбачовим
• 2005: Нагорода ім. Франца Йозефа Штрауса. Вітальна промава була оголошена Теодором Вайґелем.
• 2005: Премія «Квадрига»^[9][10] — за заслуги у сприянні об'єднання Німеччини та зусилля у об'єднанні Європи. Вітальна промова була проголошена Михайлом Горбачовим.
• 2006: Особлива нагорода ім. Конрада Аденауера
• 2006: Європейська нагорода ім. Карла V. від Європейської академії в Юсте, у вітальній промові Феліпе Гонсалес описав Коля як «великого архітектора» єдиної Європи
• 2007: Золота медаль фонду ім. Жана Моне, нагороджений швейцарським президентом Мішлін Кальмі-Рей у Лозанні
• 2007: Нагорода за розуміння і толерантність Єврейського музею Берліна
• 2009: Нагорода ім. Ганнса Мартіна Шляєра у Штутгарті
• 2009: Бамбі, вітальна промава була оголошена Теодором Вайґелем
• 2010: Нагорода за людські права ім. Роланда Берґера. Вітальна промова — Владислав Бартошевський — колишній міністр закордонних справ Польщі.^[11] З одного мільйона євро, які Коль отримав у нагороду, у червні 2010 року він пожертвував 700 тисяч євро Гайдельберзькому університету та 300 тисяч євро на будівництво лікарні у Шрі-Ланці.^[12]
• 2011: Нагорода ім. Герні Кіссинджера, нагороджений колишнім президентом США Біллом Клінтоном^[13]
• 2012: Комеморативна марка (випущена 11 жовтня 2012). Спеціальна поштова марка номінальною вартістю 55 центів зображує портрет колишнього канцлера зі словами «Гельмут Коль — канцлер єдності — почесний громадянин Європи». Таким чином, Гельмут Коль належить до кількох осіб, які ще при життю були зображені на марках Німеччини.
• Гельмут Коль був почесним громадянином міст: Дайдесгайм, Франкфурт-на-Майні, Берлін, Людвігсгафен-на-Рейні та Санкт-Гільген, де він проводи відпустки в Австрії.
• Коль був почесним доктором багатьох університетів Німеччини та за кордоном.
• З 1990 року Коль був кожного року номінований на Нобелівську премію миру,^[14] у 2007 році Михайлом Горбачовим. У тому ж році президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу також запропонував Коля на цю нагороду.^[15][16]
• На честь Гельмута Коля було названо вулиці та площі у багатьох містах Німеччини.^[17]

Примітки

1. Помер екс-канцлер ФРН Гельмут Коль /Українські національні новини, 16.06.2017/. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
2. Церемония прощания с Гельмутом Колем пройдет 1 июля /DW, 21.06.2017/. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
3. Церемонія прощання з Г.Колем пройде 1 липня /Українські національні новини, 21.06.2017/. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
4. Участь Президента у церемонії вшанування пам'яті Гельмута Коля /Сайт Президента України, 1.07.201/. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 1 липня 2017.
5. У Шпаєрі поховали канцлера німецької єдності Гельмута Коля /DW, 1.07.2017/
6. Укрінформ, 16.06.2017
7. Сайт Президента ФРН. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
8. Helmut Kohl - Orden und Ehrenzeichen. web.archive.org. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 22 липня 2019.
9. Award winners 2005. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
10. Quadriga-Preis für Kohl und Aga Khan. Der Tagesspiegel. 30 вересня 2005. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2008.
11. Gottschild, Karen (27.04.2010). Roland Berger Preis für Menschenwürde in Berlin verliehen : „Helmut Kohl ist und bleibt ein Denkmal“. bild.de (нім.). Bild. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
12. Altkanzler Kohl spendet eine Million Euro Preisgeld. www.abendblatt.de (de-DE) . Hamburger Abendblatt. 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
13. Auszeichnung: Helmut Kohl erhält Henry-Kissinger-Preis (нім.). ISSN 0174-4909. Процитовано 22 липня 2019.
14. Freiburg, Friederike; Teevs, Christian (8 жовтня 2009). Friedensnobelpreis-Kandidaten: Dissidenten, Philosophen und Silvio Berlusconi. Spiegel Online. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 22 липня 2019.
15. Gorbatschow schlägt Kohl vor. FOCUS Online (нім.). Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
16. Umfrage: Kein Nobelpreis für Kohl. Spiegel Online. 21 квітня 2007. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 22 липня 2019.
17. Speyer: Rheinpromenade wird "Helmut-Kohl-Ufer". www.rnz.de (нім.). Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.

Література

• Р. Кривонос. Коль Гельмут // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Кривонос Р. А. Г. Коль // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 188—189.

Посилання

• Коль (Kohl) Гельмут // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.204
• Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
• Посмертна помста канцлера Гельмута Коля

Портал «Біографії»   Портал «Німеччина»