З 21 жовтня1969 по 16 травня1974 займав пост віце-канцлера і пост міністра закордонних справ у коаліційному уряді СДПН і ВДП (уряд Брандта-Шеєль).
1971 року став першим міністром закордонних справ ФРН і відвідав з офіційним візитом Ізраїль. У тому ж році був нагороджений премією Теодора Гойса.
1972 року відвідав Пекін з метою узгодження питання про встановлення дипломатичних відносин між ФРН та Китаєм.
Шеєль брав участь у підписанні договору1970 між ФРН та СРСР про визнання післявоєнних кордонів у Європі, що поклав початок серії договорів ФРН з східноєвропейськими країнами[2].
Після відходу у відставку 7 травня1974Віллі Брандта, Шеєль тимчасово зайняв пост федерального канцлера. Через 9 днів (16 травня) на цій посаді його змінив Гельмут Шмідт.
15 травня1974 обраний федеральним президентом Німеччини та перебував на цій посаді до 30 червня1979.
У 1975 р. відвідав з державним візитом СРСР, Францію, США, Іспанію.
1976 року він відмовився підписувати «Закон про скасування перевірки відмови від військової служби» з міркувань совісті.
Факти
Вальтер Шеєль є одним з колишніх керівників держав та урядів у сучасному світі, що найдовше живуть .
Вальтеру Шеєлю належить рекорд за тривалості життя серед всіх кайзерів та президентів Німеччини (включаючи НДР).
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
