PROFILBARU.COM

	Лео Тіндеманс; Leonard Clemence Tindemans
	Лео Тіндеманс
Прапор	58-й Прем’єр-міністр Бельгії
25 квітня 1974 — 20 жовтня 1978
Монарх:	Бодуен I
Попередник:	Едмон Лебюртон
Наступник:	Поль ван ден Буйнантс
Народження:	16 квітня 1922; Звейндрехт, Бельгія
Смерть:	26 грудня 2014 (92 роки); Едегем, Бельгія
Причина смерті:	хвороба
Країна:	Бельгія
Освіта:	Левенський католицький університет (1835—1968) (1967), Гентський університет (1946) і Гарвардський університет (1962)
Партія:	Християнські демократи і фламандці
Діти:	Bruno Tindemansd
Нагороди:	Європейська реміснича преміяd (1993) медаль Робера Шуманаd (1986) honorary doctor of Heriot-Watt Universityd (18 листопада 1978) Minister of Stated (16 травня 1992)
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Ле́о Ті́ндеманс (16 квітня 1922(1922-04-16), Звейндрехт (Бельгія), Антверпен — 26 грудня 2014(2014-12-26), Едегем, Фламандський регіон) (нід. Leonard Clemence Tindemans) — прем'єр-міністр Бельгії з 25 квітня 1974 до 20 жовтня 1978 року. Член партії Християнські демократи і фламандці. Депутат Європарламенту 1979–1981 та 1989–1999 років.

Політична діяльність

Упродовж своєї тривалої політичної кар'єри Тіндеманс зберігав відданість консервативній Християнській народній партії (наприкінці XX століття партія почала називатись «Християнські демократи і фламандці»), популярній у північно-західній частині країни. Першим значним успіхом Тіндеманса стало його обрання на посаду мера міста Едегем, цю посаду він обіймав у 1965–1976 роках. У кількох кабінетах, сформованих його однопартійцями, обіймав міністерські посади:

1968–1972 — міністр у справах місцевого самоврядування;
1972–1973 — міністр у справах середнього і малого бізнесу, вільних професій та сільського господарства;
1973–1974 — віце-прем'єр та міністр фінансів, відповідальний за проведення інституційних реформ;
1981–1989 — міністр закордонних справ

Після виходу у відставку з посади голови уряду успішно балотувався до Європарламенту, здобувши 983 тисячі голосів.

Лео Тіндеманс брав активну участь у процесах європейської інтеграції. За свою діяльність 1976 року був нагороджений Міжнародною премією Карла Великого.

Група Тіндеманса

У 1994–1995 роках сформувалась група з 48 політиків та громадських діячів Європейського Союзу, яка обговорювала перспективи інтеграції в ЄС держав Центральної та Східної Європи. Найвидатнішим учасником і формальним лідером цієї групи був Лео Тіндеманс. Група дискутувала з Міжурядовою конференцією (IGC), наполягаючи на необхідності отримати згоду жителів ЄС під час включення нових держав-учасниць. Маніфестом групи Тіндеманса став звіт «Європа: ваш вибір» («Europe: Your choice»)^[2], де було показано п'ять сценаріїв майбутнього розвитку Євросоюзу. На цьому діяльність групи було припинено.

Бібліографія

L'Union européenne: rapport (1976)
Open brief aan Gaston Eyskens: over economie in Vlaanderen (1979) ISBN 90-209-0756-5
L'échec d'Euratom (1980)
Atlantisch Europa: Frans van Cauwelaert en de Europese eenmaking (1980) ISBN 90-6152-315-X
Hoe winnen wij de vrede? (1984) ISBN 90-6152-375-3
Pour une Communauté politique européenne: travaux préparatoires (1952–1954) (1984) ISBN 2-8027-0320-X
Europa zonder kompas (1987)
De buitenlandse politiek van België, 1982–1987 : standpunten van Leo Tindemans (1988)
Oost-Europa vanuit Brussel (1988)
Duel met de minister: een divertimento over de politieke verantwoordelijkheid van bewindvoerders in het koninkrijk België (1991) ISBN 90-289-1675-X
European unification in 1951 and in 1993 (1993) ISBN 90-5278-087-0
De toekomst van een idee (1993) ISBN 90-289-1922-8
European unification in 1951 and in 1993 (1993) ISBN 90-5278-087-0
Europa in goede handen (1994)
Kaïn in de Balkan. De dagen na het bloedbad (1996)
Leo Tindemans: l' Européen = the European = der Europäer = de Europeaan (2002) ISBN 90-441-1260-0
De mémoires. Gedreven door een overtuiging (2002) ISBN 90-209-4994-2
Herman Wauters: glazenier (2004) ISBN 90-5325-247-9
Albert Coppé (2006)
Een politiek testament. Mijn plaats in de tijd. Dagboek van een minister (2009) ISBN 978-90-209-7377-8