Колесникова Марія Олександрівна

Колесникова Марія Олександрівна
біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Ім'я при народженні	біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Народилася	24 квітня 1982(1982-04-24)[1] (42 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1]
Країна	Білорусь
Діяльність	політична діячка
Alma mater	Білоруська державна академія музики[1] і Штутгартська вища школа музики і театру
Знання мов	російська, білоруська, німецька і англійська
Членство	Координаційна рада (Білорусь) і Second convocation of the Coordination Council^d
Партія	Together^d
Конфесія	православ'я
Брати, сестри	Tatsiana Khomich^d
Нагороди	премія Сахарова за свободу думки (2020) Lev Kopelev Prize^d (2021) Найхоробріша жінка світу (2021) премія Вацлава Гавела (2021) Премія Інституту дослідження тоталітарних режимів за свободу, демократію і права людини^d (2021) Stig Dagerman Prize^d (2022)
IMDb	ID 5752834
Медіафайли у Вікісховищі

Марія Олександрівна Колесникова^[2][3] (24 квітня 1982(1982-04-24), Мінськ) — білоруська політична діячка і флейтистка, координаторка штабу Віктора Бабарика, політична ув'язнена і в'язень сумління. Соратниця кандидатки в президенти Білорусі Світлани Тихановської, член Координаційної ради білоруської опозиції. Одна з найвідоміших учасниць протестів у Білорусі 2020 року.

Життєпис

Закінчила Білоруську академію музики за фахом флейтист і диригент.

У Білорусі впродовж восьми років викладала гру на флейті в гімназіях, грала в оперному театрі, Національному академічному концертному оркестрі та Президентському оркестрі Білорусі^[4]. З 2007 року навчалася у Вищій школі музики Штутґарта на факультетах старовинної та сучасної музики. Працювала в Німеччині, брала участь у концертах, організовувала міжнародні культурні проєкти в Німеччині, наприклад, творче об'єднання «Artemp»^[5].

Під час виборчої кампанії перед президентськими виборами в Білорусі 2020 року приєдналась до штабу опозиційного кандидата Віктора Бабарика, а після його арешту сама очолила штаб. У липні 2020 штаби трьох основних опозиційних кандитатів об'єднали свої зусилля задля підтримки кандидатури Світлани Тихановської.

Брала участь у протестах в Мінську, під час яких озвучувала вимоги протесту. Разом із Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало нині є найпопулярнішими опозиційними політиками і умовними лідерами протесту.

7 вересня 2020 року о 10:05 невідомі викрали Колесникову в центрі Мінська^[6][7][8]. Уранці 8 серпня прикордонний комітет Білорусі заявив, що Колесникова виїхала з країни, перетнувши кордон з Україною на пункті пропуску «Олександрівка» о 4 ранку. Згодом ЗМІ, а пізніше ще й адвокат Колесникової повідомили, що Марію намагалися насильно депортувати в Україну, вона порвала свій паспорт, після чого її заарештували і перевезли в СІЗО. Її підозрювали у справі щодо можливого захоплення влади^[9].

10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою^[10][11]. 9 вересня року шефство над політичною ув'язненою взяла Клаудія Рот, віцепрезидент Бундестагу^[12][13]. 11 вересня «Amnesty International» визнала Колесникову ув'язненою сумління^[14].

16 вересня Колесниковій офіційно пред'явили звинувачення у закликах до заподіяння шкоди нацбезпеці Білорусі з використанням ЗМІ та інтернету^[15]. 18 вересня Марії було продовжено термін утримання під вартою щонайменше до 8 листопада^[16].

25 вересня адвокатку Колеснікової Людмилу Казак відпустили з мінського СІЗО після суду за її справою. Суддя Олександр Руденко присудив їй штраф у розмірі 675 білоруських рублів^[17].

6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями Кримінального Кодексу РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним)^[18]. Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого^[19].

Реакція

19 листопада 2020 р. Джим Гілмор, посол США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, виступив із заявою зі закликом до негайного звільнення Колесникової як «важливого кроку до національного діалогу»^[20].

Нагороди

• Премія імені Сахарова (2020)^[21]
• Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)^[22]
• Премія фонду Герхарда і Ренати Баум в галузі прав людини (2021)^[23]
• Премія імені Льва Копелева^[de] за мир і права людини (2021)^[24]
• Штутгартська премія миру^[de] (2021)^[25]
• Найхоробріша жінка світу (2021)^[26]
• Премія імені Фрітца Цзокліча^[pl] (2021)^[27]
• Премія Вацлава Гавела (2021)^[13]

Примітки

1. https://bigbookname.com/user/maria-kalesnikava-6175066
2. У Менску затрымалі і хутка адпусьцілі Марыю Калесьнікаву (біл.). Радіо Свобода. 8 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
3. Адар'я Гуштын (8 серпня 2020). «Мария всегда повторяла: что бы ни случилось, я буду в Беларуси». Отец Колесниковой прокомментировал слова Лукашенко (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
4. Семенова, Інна (7 вересня 2020). Музикантка в опозиції. Що відомо про Марію Колесникову, яку викрали в Мінську. НВ. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
5. Музыкант и серфингист. Кто такая Мария Колесникова — представитель штаба Виктора Бабарико [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.] — tut.by
6. Толкачёва, Елена (7 вересня 2020). Марию Колесникову в центре Минска задержали и увезли неизвестные (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
7. Жаровський, Євген (7 вересня 2020). Міліція заперечує затримання. Що відомо про викрадення Марії Колесникової - останні новини. НВ. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
8. У Мінську викрали соратницю Тіхановської. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
9. Колесникову підозрюють у захопленні влади в Білорусі. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 9 вересня 2020.
10. Патрабуем неадкладнага вызвалення Марыі Калеснікавай, Максіма Знака і Іллі Салея (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 10 вересня 2021. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
11. Калеснікава, Знак і Салей прызнаныя палітвязнямі (біл.). Радіо «Рація». 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
12. Claudia Roth, Vice President of the German Bundestag, takes over the prisoner’s godparenthood for Maria Kolesnikova (англ.). Libereco – Partnership for Human Rights. 9 вересня 2020. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
13. Мороз, Янина (27 вересня 2021). Премия Совета Европы Колесниковой - награда белорусам и тревожный сигнал (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
14. Заявление. Беларусь: «Похищают лучших из нас». Произвольные аресты и принудительные высылки из страны ведущих оппозиционеров (рос.). Amnesty International. 11 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
15. У Білорусі офіційно пред'явили звинувачення Колесніковій. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
16. Суд продовжив арешт Колесниковій. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 18 вересня 2020.
17. Адвокатку Колеснікової випустили з мінського СІЗО. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
18. У Мінську опозиціонерів Колеснікову і Знака засудили до 11 і 10 років колонії. Укрінформ (укр.). 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
19. Білоруських опозиціонерів Колеснікову і Знака засудили до 11 і 10 років в'язниці. РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
20. On Human Rights Violations in Belarus (англ.). Посольство США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі^[en]. 19 листопада 2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
21. Премія Європарламенту імені Сахарова присуджена опозиції Білорусі. Європейська правда. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
22. Сястра Калесьнікавай атрымала за Марыю ў Штутгарце нямецкую прэмію ў галіне правоў чалавека (біл.). Радыё Свабода. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
23. Belarus-Aktivistin Maria Kalesnikowa ausgezeichnet (нім.). Südwestrundfunk^[pl]. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
24. Ціханоўскай, Калеснікавай і Цапкале прысудзілі Прэмію імя Льва Копелева за мір і правы чалавека (біл.). Белсат. 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
25. Maria Kolesnikowa: Belarussische Bürgerrechtlerin erhält Stuttgarter Friedenspreis (нім.). Stuttgarter Zeitung^[simple]. 13 липня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |cite web= (довідка)
26. Отец белорусской оппозиционерки Колесниковой получил за нее награду от Госдепартамента США (рос.). Гордон. 26 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
27. Fritz-Csoklich-Preis: Auszeichnung für Frauen-Trio (нім.). Die Presse. 16 липня 2021. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.

Посилання

• Сторінка Маріі Колесникової на сайті Правозахисного центру «Вясна» [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.]