Франк-Вальтер Штайнмаєр

Франк-Вальтер Штайнмаєр
нім. Frank-Walter Steinmeier
Франк-Вальтер Штайнмаєр
Федеральний президент Німеччини
Нині на посаді
На посаді з	19 березня 2017
Прем'єр-міністр	Ангела Меркель Олаф Шольц
Попередник	Йоахім Гаук
Міністр закордонних справ Німеччини
17 грудня 2013 — 27 січня 2017
Президент	Йоахім Гаук
Прем'єр-міністр	Ангела Меркель
Попередник	Гідо Вестервелле
Наступник	Зігмар Габріель
Віцеканцлер Німеччини
21 листопада 2007 — 28 жовтня 2009
Президент	Горст Келер
Прем'єр-міністр	Ангела Меркель
Попередник	Франц Мюнтеферінг
Наступник	Гідо Вестервелле
Міністр закордонних справ Німеччини
22 листопада 2005 — 28 жовтня 2009
Президент	Горст Келер
Прем'єр-міністр	Ангела Меркель
Попередник	Йошка Фішер
Наступник	Гідо Вестервелле
Народився	5 січня 1956(1956-01-05) (68 років) Детмольд  Північний Рейн-Вестфалія
Відомий як	політик
Місце роботи	Гіссенський університет і Державна канцелярія Нижньої Саксонії^d
Громадянство	Німеччина
Національність	німець
Alma mater	Гіссенський університет (1982)[1]
Політична партія	Соціал-демократична партія Німеччини
У шлюбі з	Ельке Бюденбендер^d[2]
Діти	Меріт Штайнмаєр^d
Професія	політик
Релігія	Evangelical Church in Berlin, Brandenburg and Silesian Upper Lusatia^d[3]
Нагороди	почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі^[d] (2015) почесний доктор Афінського університету^d honorary doctor of the University of Paderborn^d (2016) The honorary doctor of Lebanese University^d (2018) Order of Merit of the Ministry of Foreign Affairs^d (2017) Ignatz Bubis Award^d (2016)
Підпис
frank-walter-steinmeier.de
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Франк-Ва́льтер Штайнма́єр (нім. Frank-Walter Steinmeier; нар. 5 січня 1956, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький політик та державний діяч. 12-й Федеральний президент Німеччини (з 2017), міністр закордонних справ (2005—2009, 2013—2017) та віцеканцлер Німеччини (2007—2009).

Обраний на посаду Федерального президента Німеччини 12 лютого 2017 року як кандидат від панівної коаліції (ХДС/ХСС-СДП) після відмови Йоахіма Ґаука балотуватися на другий термін.^[4]

Підозрюється українською владою у тісних зв'язках з Путіним і РФ.^[5]

Біографія

Штайнмаєр народився 5 січня 1956 року в Детмольді^[6] (земля Північний Рейн-Вестфалія) у простій сім'ї (батько — столяр, мати — робітниця фабрики).

Після закінчення гімназії у 1974 році призваний на військову службу в бундесвер. У 1976 році вступив до Університет імені Юстуса Лібіха в Гіссені, де до 1982 року вивчав спочатку юридичні, а потім і політичні науки. З 1983 по 1986 рік проходив передзахисну юридичну практику у Франкфурті-на-Майні і Гіссені. У 1986 році захистив докторську дисертацію на тему «Правове положення бездомних».^[7]

З 1986 по 1991 рік працював науковим співробітником на факультеті суспільного права й політології у Гіссенському університетіті. У 1991 році був юрисконсультом з інформаційного права і політики стосовно ЗМІ в державній канцелярії Нижньої Саксонії.

З 1993 по 1994 рік керував особистим бюро тодішнього прем'єр-міністра Нижньої Саксонії Герхарда Шредера. З цього часу професійна кар'єра Штайнмаєра тісно переплелася з політичною кар'єрою Герхарда Шредера, довіреною особою якого він був всі сім років правління коаліції СДП-«Зелені».

З 1994 по 1996 рік очолив у державній канцелярії відділ політичних директив, міжвідомчої координації і планування. З 1996 по 1998 рік призначений статс-секретарем, главою державної канцелярії Нижньої Саксонії.

Після обрання Герхарда Шредера канцлером Німеччини з листопада 1998 по липень 1999 року Штайнмаєр був державним секретарем федерального уряду, уповноваженим у координації діяльності спецслужб, а з липня 1999 по листопад 2005 року також і є керівником відомства федерального канцлера.

З листопада 2005 року — міністр закордонних справ Німеччини в коаліційному уряді ХДС/ХСС-СДП.

У листопаді 2007 року затверджений віцеканцлером замість Франца Мюнтеферінга. У жовтні 2007 року до державних посад Штайнмаєра додався пост заступника голови СДП, членом якої він є з 1975 року.

Франк-Вальтер Штайнмаєр був висунутий кандидатом на пост канцлера від СДП на парламентських виборах 2009, але програв боротьбу лідерці ХДС Анґелі Меркель, після чого втратив посади в уряді. Після виборів до Бундестагу 2013 знову в рамках коаліції СДП з панівною ХДС/ХСС потрапив до уряду, де йому вдруге дістався портфель міністра закордонних справ.

У січні 2017 року, після того як федеральний президент Йоахім Гаук заявив, що за станом здоров'я не буде продовжувати термін свого президентства, Штайнмаєр залишив посаду міністра і заявив, що має намір балотуватися на місце федерального президента єдиним кандидатом від панівної коаліції.

29 жовтня Соціал-демократична партія висунула Ф.-В. Штайнмаєра кандидатом у президенти. Про це оголосив її очільник Зіґмар Ґабріель. 14 листопада його кандидатуру підтримали Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз, які входять до урядової коаліції. Обраний 16-м Федеральним президентом ФРН 16-м скликанням Федеральних зборів. Із 1260 делегатів (1253 дійсних голоси) отримав 931 голос. 

Родина та особисте життя

Штайнмаєр одружений і має дочку.

Політична позиція

У червні 2016 року, під час російсько-української війни та загострення стосунків між країнами Заходу та Росією, розкритикував навчання НАТО поблизу кордону Росії, закликавши активніше вести діалог з Москвою, через що зазнав критики з боку партії Федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель.

У квітні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення військ Росії до України, посол України в Німеччині Андрій Мельник звинуватив Штайнмаєра в тому, що він поділяє ідею Путіна про нібито «відсутність українського народу».^[8] 12 квітня Штайнмаєр хотів приїхати до Києва, але йому було відмовлено прийняти його владою України^[9].

Див. також

• Формула Штайнмаєра

Примітки

1. Dr. Frank-Walter Steinmeier, SPD — 1996.
   d:Track:Q15948832
2. Mein Umfeld — Frank-Walter Steinmeier.
   d:Track:Q76658
3. STEINMEIER: MEIN GLAUBE DARF NICHT SELBST ZUM GEGENSTAND DER POLITIK WERDEN
4. Штайнмаєр обраний новим президентом Німеччини [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Українська правда
5. Штайнмаєр підтримує тісні зв'язки з Росією і має у своєму розпорядженні «павутину контактів» з Москвою – Мельник. Mind.ua (укр.). Процитовано 13 квітня 2022.
6. Dempsey, Judy (17 жовтня 2005). A promotion to cabinet for Schröder's top aide. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 квітня 2022.
7. Eddy, Melissa (30 вересня 2013). German Politician Faces Plagiarism Accusations. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 квітня 2022.
8. Штайнмаєр поділяє ідею Путіна про "відсутність українського народу", - посол.
9. Штайнмаєр підтвердив відмову України прийняти його в Києві. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 квітня 2022.

Посилання

• https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien18/S/steinmeier_frank_walter-258964 [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]