У 1893—1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896—1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900—1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903—1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.
У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.
18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.
Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.
Гінденбург у Львові перед будівлею Крайового сейму. Серпень, 1916 р.
Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.
Восени 1918 року, передбачаючи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки начальника Генштабу.
3 липня 1919 року вийшов у відставку.
Час у відставці
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та низку нагород. У післявоєнній Німеччині мав статус національного героя.
Під час його президентства Німеччині вдалося вступити в Лігу Націй, домогтися дострокового виведення окупаційних військ із Рейланду і розпочати переговори про долю Саару. Завдяки впливу Гінденбурга «план Дауеса» замінили «планом Юнга», який істотно знижував обсяг репарацій країнам Антанти. Політика рейхспрезидента сприяла відродженню економічного потенціалу й відновленню військової могутності Німеччини. Але ця політика не знаходила розуміння у тих, хто привів його до влади: військових, консерваторів, націоналістів і монархістів. Особливо різко його критикували націонал-соціалісти. Світова економічна криза 1929—1932 років, що боляче вдарила по Німеччині, не лише викликала гіперінфляцію та безробіття, а й підняла популярність НСДАП.
19 листопада 1932 р. бізнесмени й банкіри, що представляли понад 160 найбільших компаній і банків, надіслали Гінденбургу лист, у якому вимагали ліквідувати парламентський режим і встановити нацистську диктатуру[джерело?]. До того ж назрівав великий скандал: Гінденбург був опосередковано замішаний у пов'язаній із земельною власністю корупційній схемі, в якій брав участь його син. Гітлер у ході переговорів з президентом узимку 1932/1933 років заявив, що якщо не отримає посаду канцлера, фракція нацистів у рейхстазі вимагатиме кримінального розслідування цієї справи. Це багато в чому змусило Гінденбурга погодитися з призначенням Адольфа Гітлерарейхсканцлером в січні 1933 року.
28 лютого 1933 року після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.
Проте у квітні 1933 року заперечував проти нацистського проєкту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветераниПершої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 року після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.
Гінденбург залишався на посаді до своєї смерті у віці 86 років, помер він від раку легенів у своєму будинку в Нойдеку, Східна Пруссія, 2 серпня 1934 року. Напередодні Гітлер отримав повідомлення про те, що Гінденбург знаходиться на смертному одрі. Потім він змусив кабінет міністрів прийняти "Закон про вищу державну посаду рейху", який передбачав, що після смерті Гінденбурга посада президента буде скасована, а його повноваження об'єднані з повноваженнями канцлера під титулом фюрера і рейхсканцлера.
Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».
На честь Гінденбурга названі численні вулиці, площі, мости, офіційні установи, дирижабль і гребля.
У 1928—1936 роках Німецька імперська пошта випускала численні марки і листівки з портером Гінденбурга. У вересні 1934 року була випущена серія з шести марок з чорною траурною рамкою.
.svg)
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.gif){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg)
