Королівство Пруссії східні території отримало під час поділів Польщі; під час першого поділу (1772), Пруссія отримала лише Район Нотець, край вздовж річки Нотець (нім.Netze). Пруссія додала деяку частину під час другого поділу в 1793.
Згідно з рішеннями Віденського конгресу, Познань була повернута Пруссії, і ставала Великим Князівством Познанським, номінально автономна провінція під владою Гогенцоллернів з правами «вільного розвитку польської нації, культури і мови», і була у складі Німецького союзу. В цей час місто Познань було адміністративним центром і аудієнцією «Принца Антонія Радзевільського Познанського».
З початку прусського поглинання краю розпочалися дискримінація і репресії проти поляків, у вигляді зменшення їхнього доступу до освіти і судової системи. Прусські посадові особи запроваджували германізацію як прогрес вищої культури над нижчою. В результаті на місцевому рівні розпочата дискримінація поляків. Після 1824 спроба германізації шкільної системи була прискорена й уряд відмовився відкрити польський університет у Познані. Польські політики виступили з протестами проти політики Пруссії і була заснована патріотична секретна організація 'Towarzystwo Kosynieryw' (Спілка Косарів). Патріотична діяльність поляків знайшла відгук у Берліні, де підтримувалися зв'язки поляків з прусських частин Польщі з поляками російського Царства Польського.[1]
Польське повстання 1830—1831у 1830 в межах Царства Польського проти Російської імперії значно підтримувалося поляками Великого князівства, згодом Прусська адміністрація під головуванням оберпрезидента Едварда Генріха фон Флоттвелла ввела систему репресій проти поляків. Він починав виганяти поляків з адміністрації, намагався ослабити польське дворянство, купуючи його землі, і після 1832 р. роль польської мови в освіті була значно зменшена.
Протягом Революції 1848Франкфуртські національні збори зробили спробу, поділити Герцогство на дві частини: Провінцію Познань, яка мала бути надана німцям і анексована недавно створеною Німецькою Імперією, і провінцію Гнєзно, яка була би надана полякам і мала бути за межами Німеччини, але через протест польських парламентарів ці плани зазнали невдачі й цілісність герцогства була збережена.
9 лютого, 1849 після скасування гарантій, Прусська адміністрація перейменувала герцогство у Провінцію Познань. Але Прусські королі аж до Вільгельма II мали титул «Великого герцога Познанського» до 1918.
Край мав площу 28,951 км² і складався з територій історичної провінції Великопольща, охоплював західні частини Варшавського герцогства (департаменти Познанський, Бидгощський, частину Каліського), які були віддані Пруссії за рішенням Віденського конгресу (1815) з міжнародною гарантією самоврядування і вільним розвитком польської нації.
Населення
776,000 (1815)
820,000 (1816)
1,350,000 (1849)
2,100,000 (1910)
Посилання
↑«Lands of Partitioned Poland 1795—1918»Piotr Stefan
Wandycz Washington University Press 1974
Robert Alvis, Religion and the Rise of Nationalism: A Profile of an East-Central European City, Syracuse 2005
Gazeta Wielkiego Księstwa Poznańskiego
Konstanty Kościnski, Przewodnik pod Poznaniu i Wielkim Księstwie Poznańskiem, Poznań 1909
T. Dohnalowa, Z dziejów postępu technicznego w Wielkopolsce w pierwszej połowie XIX wieku, in: S.Kubiak, L.Trzeciakowski (ed.), Rola Wielkopolski w dziejach narodu polskiego
F. Genzen, Z.Grot, F.Paprocki, Zabór pruski w Powstaniu Styczniowym. Materiały i dokumenty, Wrocław-Warszawa-Kraków 1968
B. Grześ, J.Kozłowski, A.Kramarski, Niemcy w Poznańskiem wobec polityki germanizacyjnej 1815—1920, Poznań 1976
Witold Jakóbczyk, Przetrwać nad Wartą 1815—1914. Dzieje narodu i państwa polskiego, vol. III-55, Krajowa Agencja Wydawnicza, Warszawa 1989
Witold Jakóbczyk (ed.), Studia nad dziejami Wielkopolski w XIX w., vol.I-III, Poznań 1951—1967
Witold Jakóbczyk (ed.), Wielkopolanie XIX w., Poznań 1969
Witold Jakóbczyk (ed.), Wielkopolska. Wybór źródeł, t. I 1815—1850, Wrocław 1952
Witold Jakóbczyk (ed.), Wielkopolska. Wybór źródeł, t. II 1851—1914, Wrocław 1954
T. Klanowski, Germanizacja gimnazjów w Wielkim Księstwie Poznańskim i opór młodzieży polskiej w latach 1870—1814, Poznań 1962
Czesław Łuczak, Życie społeczno-gospodarcze w Poznaniu 1815—1918, Poznań 1965
K. Malinowski (ed.), X wieków Poznania, Poznań-Warszawa 1956
Witold Molik, Kształtowanie się inteligencji wielkopolskiej w Wielkim Księstwie Poznańskim 1840—1870, Warszawa-Poznań 1979
F. Paprocki, Wielkie Księstwo Poznańskie w okresie rządów Flottwella (1830—1842), Poznań 1970
L. Plater, Opisanie historyczno-statystyczne Wielkiego Księstwa Poznańskiego, wyd. J. N. Bobrowicz, Lipsk 1846
B. Pleśniarski, Poglądy Wielkopolan na sprawy wychowawcze i oświatowe w świetle prasy Księstwa Poznańskiego 1814—1847,
A. Skałkowski, Bazar Poznański. Zarys stuletnich dziejów (1838—1938), Poznań 1938
L. Słowiński, Nie damy pogrześć mowy. Wizerunki pedagogów poznańskich XIX wieku, Poznań 1982
J. Stoiński, Szkolnictwo średnie w Wielkim Księstwie Poznańskim w I połowie XIX wieku (1815—1850), Poznań 1972
J. Topolski (ed.), Wielkopolska przez wieki, Poznań 1973
S. Truchim, Geneza szkół realnych w Wielkim Księstwie Poznańskim, Warszawa 1936
S. Truchim, Historia szkolnictwa i oświaty polskiej w Wielkim Księstwie Poznańskim 1815—1915, Łódź 1967
.svg)
.svg){kind=small}
