З 2013 до 2018 року Маас обіймав посаду міністра юстиції та захисту прав споживачів Німеччини у третьому уряді Анґели Меркель.[7] З 2012 до 2013 року був міністром-президентом землі Саар, а також міністром економіки, праці, енегргетики та транспорту землі Саар; з 1999 до 2012 року — лідер фракції СДП у регіональному парламенті землі Саар, лідер опозиції в ландтагу землі Саар; з 1998 до 1999 роки — міністр економіки, праці, енегргетики та транспорту землі Саар.
З 2000 до 2018 року Гайко Маас виконував обов'язки голови партії СДП у землі Саар, а з 2001 року є членом федеральної ради партії. Маас вивчав право у Саарландському університеті. Вперше обраний до ландтагу землі Саар 1996 року під наставництвом Оскара Лафонтена.
Походження та навчання (1966—1989)
Гайко Маас народився у католицькій сім'ї середнього класу в Саарлуї. Його батько працював солдатом, а мати — кравчинею. Хлопець отримав католицьке виховання, прислуговував у церкві та був активний у молодіжній католицькій спільноті. З власних слів Мааса, багато цінностей, із якими він познайомився у тих роках, відображаються в його політичному житті.[8] 1987 року Маас склав абітуру в державній реальній гімназії у Фельклінгені.
Після військової служби протягом одного року Маас працював помічником на заводі Ford у Саарлуї.[9] 1989 року він розпочав вивчати право в Саарландському університеті, де 1993 року склав перший державний іспит. Після проходження референдаріату 1996 року Маас склав другий державний іспит. Він є членом німецької металургійної профспілки «IG Metall».
2016 року Маас розлучився зі своєю дружиною Корінною,[10] з якою у нього є двоє дітей. З того часу він перебуває у стосунках із актрисою Наталією Вернер.[11] Маас бере участь у спортивних змаганнях із триатлону, а також є завзятим фаном футбольного клубу «Гамбург».[12]
Нагороди
«Нагорода ім. Ізраеля Якобсона» Союзу прогресивних євреїв Німеччини (2014)[13]
«Пам'ятний знак» Міжнародного комітету Аушвіца (2015)[14]
↑Maas, Heiko (14 грудня 2013). Heiko Maas. Der neue Mann(PDF). web.archive.org(нім.). Архів оригіналу(PDF) за 14 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2019.
