Липень 1984 — листопад 1985 — строкова військова служба в лавах Радянської Армії, у гарнізоні танкових військ під Чернівцями.
Січень 1986 — лютий 1987 — старший товарознавець Берегівського районного споживчого товариства, м. Берегове Закарпатської області,
Лютий 1987 — травень 1987 — заступник директора Косинського об'єднання споживчих товариств (ОПТ), с. Косино Берегівського району Закарпатської області;
Жовтень 1992 — березень 1997 — директор ТОВ «Рей-Промінь», м. Мукачево Закарпатської області;
Квітень 1997 — квітень 1998 та січень 2002 — квітень 2002 — голова правління ТзОВ «Барва», Мукачево
Політика
В 1997 вступив до СДПУ(о). 1998 під час парламентської виборчої кампанії був керівником виборчого штабу партії на Закарпатті, п'яту частину всіх голосів партія тоді отримала в цьому реґіоні.
5 травня 1999 — голова Закарпатської обладміністрації[1].
В 2000 розпочав «департизацію» області і вийшов зі складу СДПУ(о). Ця ініціатива була підтримана тодішніми Президентом Кучмою та прем'єр-міністром Ющенком.
Будучи незгідним із відставкою Прем'єр-міністра Ющенка, Балога подав у відставку, і був 1 червня 2001 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[2].
3 квітня2002 обраний мером Мукачева та одночасно народним депутатом, визначився на користь роботи у Верховній Раді.
З 14 травня2002 по 8 вересня2005 — народний депутат України від виборчого округу № 71[3], входив до фракції «Наша Україна», член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій,[4].
Балога та Ющенко на мітингу перед виборами мера Мукачева (16 квітня 2004)
У травні 2004 був одним з основних кандидатів на виборах мера Мукачева, але програв вибори. Через фальсифікації підсумків виборів, вони були визнані недійсними.
4 лютого 2005 призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації[5].
8 вересня 2005 повноваження народного депутата України Віктора Балоги достроково припинені[6], у зв'язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень.
27 вересня 2005 звільнений з посади голови Закарпатської обласної державної адміністрації[7] та призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи"[8].
4 серпня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[9] і знов призначений на посаду Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.[10]
15 вересня 2006 призначений Главою Секретаріату Президента України[11]. Перебуваючи на посаді Глави Секретаріату Президента України, очолював наглядову раду Національного президентського оркестру[12]
5 жовтня 2006 звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[13]
В 2007 обраний Головою Політради політичної партії Народний Союз «Наша Україна».
15 лютого 2008 заявив про вихід з президентської партії НСНУ. При цьому підкреслив, що «незалежно від обставин» його участь в політиці буде пов'язана з Президентом України Ющенком — «людиною високих принципів і благородних цілей».
У червні 2008 вступив в партію Єдиний центр. З липня 2008 є членом президії цієї партії.
19 травня 2009 звільнився з посади Глави Секретаріату Президента[14]. Причиною відставки назвав незгоду з рішенням Ющенка вдруге балотуватися на посаду президента.[15]. Балога пояснив своє бажання залишити посаду також і тим, що втратив сенс працювати в умовах, коли ініціативи команди Секретаріату Президента грузнуть у апатії Президента.
12 листопада 2010 призначений Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[16].
9 грудня 2010 був звільнений з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи[17] і призначений на посаду Міністра надзвичайних ситуацій України[18].
Віктор Балога є головою Української частини спільних міжурядових комісій з питань співробітництва[19]:
Українсько-чеської змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва;
Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва;
Українсько-словацької змішаної комісії з питань економічного, промислового і науково-технічного співробітництва.
З 2010 був депутатом Закарпатської обласної ради та припинив свої повноваження у зв'язку з обранням народним депутатом 28 жовтня 2012 року.
28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом 7-го скл. за одномандатним мажоритарним округом № 69, набравши 49,42 % голосів виборців[20][21].
25 грудня2012 року обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Верховної Ради України 7-го скликання[22].
26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом 8-го скликання за одномандатним мажоритарним виборчим округом № 69. Самовисуванець, набрав 63,35 % голосів[23].
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[24]
В липні 2019 брав участь у виборах до Верховної ради, переміг на одномандатному окрузі № 69 на Закарпатті, на 800 голосів обійшовши Едгара Токара (Слуга народу). 27 липня на всіх 133 дільницях округу було вирішено провести перерахунок результатів[прояснити: ком.][25].
Відзнаки
вересень 1999 — державний службовець першого рангу
Батько — Іван Павлович Балога, мати — Марія Василівна Балога (одружилися 7 жовтня 1962).
Брати: Балога Іван Іванович (1966) — голова Закарпатської обласної ради (з 23 листопада 2010) і голова Закарпатської обласної організації партії «Єдиний центр» (з літа 2008)[28] і Балога Павло Іванович (1977) — народний депутат України 7 скликання[29], до цього часу — генеральний директор ТОВ «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій», депутат Закарпатської обласної ради[28].
За словами голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, Балога з 2009 року володіє австрійським громадянством, яке отримав завдяки купівлі нерухомості на околиці Відня. Москаль представив копію документа, достовірність якого, за його словами, була перевірена через дипломатичні установи.[31] Балога заперечив звинувачення. Стаття про це була опублікована 1 квітня, на що ніхто не звернув уваги.
