Береза Юрій Миколайович

Народний депутат України
	VIII скликання
	Картка на сайті Верховної Ради України

Береза Юрій Миколайович
Береза Юрій Миколайович;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	8 лютого 1970 (54 роки); Саксагань, СРСР
Alma Mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська (до 2003); МВС України (з 2014)
Формування	Полк «Дніпро-1» Батальйон «Дніпро-1»
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
2014 — н.ч	Командир Полк поліції «Дніпро-1»
Нагороди та відзнаки
	Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
	Береза Юрій Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Береза (прізвище).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Береза Юрій.

Ю́рій Микола́йович Бере́за (нар. 8 лютого 1970, Саксагань, Дніпропетровської області, УРСР) — український військовик, підприємець та політик. Під час проросійських виступів в Україні та бойових дій на Донбасі командував полком спеціального призначення «Дніпро-1», сформованого з добровольців та очолював Штаб національного захисту Дніпропетровської області. Народний депутат України VIII скликання. Почесний президент СК «Дніпро-1».

Біографічні відомості

Народився в селі Саксагань, П'ятихатського району Дніпропетровської області, в сім'ї водія; батьки працювали в колгоспі. З 3-го класу влітку допомагав батькам у колгоспі. В дитинстві страждав від хронічної бронхіальної астми, але подолав хворобу.

В 1987 поступив, а в 1991 році закінчив Дніпропетровське вище зенітно-ракетне командне училище протиповітряної оборони за спеціальністю — інженер по експлуатації радіотехнічних засобів. Служив на Камчатці.

З 1992 року — командир взводу; 3 1993 року — командир колійної роти в залізничних військах Збройних сил України. В 1997 році отримав звання майора.

З 1997 року — заступник командира військової частини в місті Харків. Пізніше — заступник начальника штабу, помічник начальника штабу.

В 2003 році залишив службу в Збройних силах України за власним бажанням в званні майора. Після цього займався сімейним бізнесом — фермерським господарством та різною комерційною діяльністю: спочатку працював виконавчим директором ТОВ «Нерудбудпро» в місті П'ятихатки, П'ятихатськомурайоні Дніпропетровської області, потім головним інженером ТОВ «Метро» в місті Дніпропетровськ, 2005 рік працював заступником директора ТОВ «Січ» в місті Дніпропетровськ.

В 2014 році, після Революції гідності, він бере участь у бойових діях на Донбасі у складі поліцейського спецбатальйону «Дніпро-1», де заслужив неоднозначну оцінку своїх дій. Влітку, він попав у Іловайський котел де, з слів його підопічних, він збігає з поля бою разом з Русланом Хомчаком. Більш детальний опис його дій дав кореспондент Ростислав Шапошніков з «Дорожного контролю», виклавши свій документальний фільм. У генеральній прокуратурі України він від своїх свідчень відмовився. Тим не більш, виконавчої справи проти нього порушено не було.

Громадська та політична діяльність

Під час Помаранчевої революції розпочав політичну діяльність, заснувавши протестне наметове містечко в місті Дніпропетровську; був комендантом Майдану в Дніпропетровську. Деякий час був Головою Дніпропетровської обласної організації (ДОО) Конгресу Українських Націоналістів, співпрацював з великою кількістю громадських об'єднань.^[1]

Під час Революції Гідності брав участь у протестах під Дніпропетровською облдержадміністрацією. Після захоплення будинку облдержадміністрації став спочатку комендантом, а потім — керівником Штабу національного захисту у Дніпропетровській області. Виступив одним із ініціаторів створення полку Національного захисту у Дніпропетровській області, став його командиром ^[2].

На базі Полку національного захисту Дніпропетровської області при підтримці голови обласної адміністрації Ігоря Коломойського та Голови МВС Арсена Авакова в квітні 2014 року сформував добровольчий підрозділ патрульної служби міліції особливого призначення (БПСМОП) — батальйон «Дніпро-1»^[3]. У вересні на базі батальйону «Дніпро-1» було створено полк^[4].

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 10 у списку) від Народного фронту^[5].

Фракція – заступник голови депутатської фракції Політичної партії «НАРОДНИЙ ФРОНТ».

Посада – голова підкомітету з питань воєнної безпеки та оборони Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

Юрій Береза був серед депутатів, що не підтримали законопроєкт про обов'язкове володіння державною мовою посадовими особами^[6], не брав участі у прийнятті Закону про особливий порядок самоврядування на Донбасі^[7], але підтримав проєкт змін до Конституції щодо «децентралізації влади», що передбачає цей особливий порядок^[8]

У червні 2018 разом з іншими депутатами оголосив бойкот телеканалу NewsOne через висловлювання його власника Євгена Мураєва про ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.^[9]

Член Військової Ради політичної партії «Народний Фронт».

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[10].
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу.^[11]