Липень 2000 — вересень 2001 — начальник управління координації діяльності правоохоронних та інших державних органів боротьби з корупцією та організованою злочинністю Генеральної прокуратури України.
Вересень 2001 — липень 2002 — прокурор Київської області.
Липень 2002 — грудень 2003 — заступник прокурора міста Києва.
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 15 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 57 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 57 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — липень 2012). Вийшов з фракції, оскільки його включили в непрохідну частину списку на чергових парламентських виборах[4]. Голова Комітету з питань правової політики (з грудня 2007).
Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від виборчого округу № 98 Київської області, самовисування. «За» 34,33 %, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Голова підкомітету з питань організації та діяльності нотаріату Комітету з питань правової політики (з грудня 2012). У 2013 році був обраний головою партії «Справедливість».
Народний депутат 8 скликання[5]. Обраний у 2014 році за округом № 98 (Київська область) як безпартійний самовисуванець[5]. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Є співзасновником БО «Благодійний фонд Сергія Міщенка»[5].
