Населення Непалу. Чисельність населення країни 2015 року становила 31,551 млн осіб (42-ге місце у світі)[1]. Чисельність непальців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,64 ‰ (80-те місце у світі), смертність — 6,56 ‰ (146-те місце у світі), природний приріст — 1,79 % (64-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Непалі, станом на 2015 рік, дорівнює 20,64 ‰ (80-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,24 дитини на одну жінку (96-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 49,7 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,1 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Непалі 2015 року становила 6,56 ‰ (146-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,79 % (64-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Непалу становить 23,6 року (165-те місце у світі): для чоловіків — 22,4, для жінок — 24,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,52 року (166-те місце у світі), для чоловіків — 66,18 року, для жінок — 68,92 року[1].
Непал низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,18 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Катманду (столиця) — 1,183 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (33-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2016 рік, у країні постійно перебуває 15 тис. біженців з Тибету, 14,0 тис. з Бутану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 40,7 тис. внутрішньо переміщених осіб через десятилітній терор маоїстів (що офіційно закінчився 2006 року), без врахування осіб, що постраждали внаслідок землетрусу 2015 року[1].
ООН працює з непальським урядом над вирішенням питання великого числа осіб без громадянства, серед яких бутанські індуїстські біженці непальського походження, позбавлені бутанського громадянства наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, незареєстровані тибетські біженці[1].
Офіційна мова[5]: непальська — розмовляє 44,6 % населення. Інші поширені мови: майтхілі — 11,7 %, бходжпурі — 6 %, тхару — 5,8 %, таманг — 5,1 %, неварська — 3,2 %, маґар — 3 %, баджика — 3 %, урду — 2,6 %, авадхі — 1,9 %, лімбу — 1,3 %, ґурунґ — 1,2 %, інші мови — 10,6 % (дані на 2011 рік). Згідно з переписом 2011 року в державі зареєстровано 123 мови й діалекти. Більшість бізнесменів і урядовців вільно володіють англійською.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: індуїзм — 81,3 %, буддизм — 9 %, іслам — 4,4 %, кірантизм — 3,1 %, християнство — 1,4 %, інші — 0,5 %, не визначились — 0,2 % (станом на 2011 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 63,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 76,4 % — серед чоловіків, 53,1 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 4,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (87-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5 ліжок на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,8 % ВВП країни (125-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 39,14 ‰ (52-ге місце у світі); хлопчиків — 39,24 ‰, дівчаток — 39,04 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 258 випадків на 100 тис. народжень (60-те місце у світі)[1].
2014 року зареєстровано 39,2 тис. хворих на СНІД (63-тє місце у світі), це 0,2 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (97-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,6 тис. осіб (50-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,9 % (189-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 30,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 90,9 % населення в містах і 91,8 % в сільській місцевості; загалом 91,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 56 %, у сільській місцевості — 43,5 %, загалом по країні — 45,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 9,5 км³ на рік, або 334,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 2 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 98 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 61,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 52,9 %; частка осіб похилого віку — 9 %, або 11,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,2 %, верхній дециль — 29,5 % (станом на 2011 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 6,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 76 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 72 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,547 млн унікальних інтернет-користувачів (80-те місце у світі), що становило 17,6 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 15,2 млн осіб (39-те місце у світі)[1]. Відчувається нестача кваліфікованої робочої сили. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 69 %; промисловість і будівництво — 12 %; сфера послуг — 19 % (станом на 2014 рік)[1]. 2,467 млн дітей у віці від 5 до 14 років (34 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2007 року дорівнювало 46 % працездатного населення, 2004 року — 42 % (200-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 3,5 %, серед юнаків — 4,2 %, серед дівчат — 2,9 %[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
