У 2019 році УІНП додав місто до переліку населених пунктів, які мають бути перейменовані, відповідно Закону України про декомунізацію[4].
Історія
Баштанка заснована на початку XIX століття переселенцями — переважно державними селянами та козаками з Полтавщини та Чернігівщини. Пізніше тут осідало чимало селян, які втекли з кріпацтва. Походження назви населеного пункту пов'язують із першими поселенцями, серед яких більшість була нібито з Полтавщини[джерело?].
Станом на 1886 рік в Баштанці мешкало 2846 осіб, налічувалось 702 подвір'їв, діяв православна церква, село мало земську поштову станцію, 12 лавок. Щороку в селі влаштовувалися два ярмарки, щопонеділка працював базар[5].
У роки Української революції (1917—1921) село Полтавка було центром антиденікінського селянського повстання, коли була проголошена Баштанська республіка. Республіка була сформована з ініціативи лівих українських партій (боротьбистів) у союзі з місцевими більшовиками. Мала постійні військові формування. Проіснувала близько 2 місяців. 12 листопада 1919 року знищена білими військами під командуванням генерала О. Я. Слащова.
У 1963 році Баштанка отримало статус селища міського типу, а 1987 року — статус міста районного значення.
12 червня2020 року, відповідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 719-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області», утворена та затверджено склад Баштанської міської громади.
1 березня 2022 року Територіальна оборона та мешканці міста вступили в бій із російськими окупантами. Внаслідок бою по захисту міста загинуло 6 вояків Територіальної оборони. В ніч з 1 на 2 березня російські війська колоною вирушили на місто Баштанка зі сторони Березнегуватого. Військовослужбовці місцевого батальйону ТрО ухвалили рішення зробити засідку в селі Добре, на переїзді залізничної станції Явкине. Після утворення затору їх було б легко знищити, тому туди відправили трьох військових на трофейній автівці. За твердженням очевидців (працівників Явкинського елеватора), після пострілу гранатометів колона зупинилась і повернула в бік станції Лоцкине. Так звичайними трьома бійцями ТрО було змінено маршрут наступу, що запобігло окупації районного центру. 2 березня 2022 року мешканці Баштанки не дали шансу російським окупантам захопити місто, а також знищили комплекс «Панцир-С»[7]. За 11 днів війни вояки тероборони Баштанки знищили три СЗРГК «Панцир» окупантів[8]
З метою здійснення прориву росіяни постійно проводили бомбардування міста, переважно системами залпового вогню «Град» та «Ураган». Також були поодинокі випадки застосування систем «Смерч» і ракет «Торнадо-С». 13 березня 2022 року, у вихідний день, місто зазнало авіаудару. Знищено чималу кількість будинків та нежитлових приміщень. Були жертви серед місцевих мешканців.
19 квітня 2022 року внаслідок ракетного удару було пошкоджено міську районну лікарню. 5 липня 2022 року російські окупанти завдали по місту 6 ракетних ударів, три з них були збиті ППО, решта пошкодили будинок адміністрації та сирзавод[9].
Загалом після обстрілів міста та громади залишилася дуже велика кількість вибухонебезпечних предметів, які становили велику загрозу для населення міста та району. За словами місцевих мешканців, першим за розмінування взявся місцевий житель Сергій Коряка, який мав досвід із попередньої служби в миротворчому підрозділу з розмінування в ООН.[10]
Баштанка поділяється на 5 мікрорайонів. У місті функціонують: дві середні загальноосвітні школи, гімназія, професійний ліцей (колишнє — ПТУ№ 9), Будинок культури, музична школа та кінотеатр.
Амітов Михайло Семенович (1912—1980) — український і російський радянський театральний актор, режисер.
Бондаренко Іван Антонович — командир 1041-го стрілецького полку 223-ї стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу (1944).
Гладков Андрій Валерійович (1976—2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Довженко Григорій Овксентійович — український художник-монументаліст, бойчукіст і живописець. Заслужений художник УРСР (з 1979 року), член Спілки художників України.
Корольов Геннадій Олександрович (нар. 1983) — український учений, історик, доктор історичних наук, асоційований професор Університету Хоккайдо, працівник Інституту історії України НАНУ[14], дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США)[15].
Примітки
↑Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
↑Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 159—160
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)