Перші 383 переселенці з'явилися тут 1810 року. Більшість з них були вихідцями з Владимирської губернії.
У січні 1822 року Володимирівка отримала статус військового поселення. Тут базувався 5-й ескадрон Бузького уланського полку. Перебуваючи на службі, поселенці попутно займалися хліборобством і тваринництвом.
Станом на 1886 рік в селі, центрі Володимирівської волостіХерсонського повітуХерсонської губернії, мешкало 1656 осіб, налічувалося 275 дворів, існували православна церква, школа, лавки, 4 ярмарки на рік, базар по неділях. В 2½ верстах — камера мирового судді. В 9 верстах — римо-католицький молитовний будинок[3].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Жмакін Дмитро Георгійович (1904—1974) — радянський військовик, контр-адмірал ВМФ СРСР. У 1948—1952 роках начальник Ленінградського вищого військово-морського інженерного училища імені В. І. Леніна[5].
Олексій або Олександр Дми́трович Алма́зів (рідше Алма́зов) (6 січня 1885 — 13 грудня 1936, Луцьк, Волинське воєводство, Польща) — український військовий і громадський діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)