Село Нововітебське знаходиться на березі річки Жовтенька, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Новоподільське. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.
Історія
Село було єврейською землеробською колонією, засноване у двадцятих роках XIX століття євреями із Вітебського регіону[1].
На початок 1941 року у поселенні було 277 євреїв[3]
Після початку Другої світової війни частина євреїв змогла утекти на схід[1]. 18 серпня 1941 року, під час операції «Барбаросса», село окупували німці[1]. Близько 300 євреїв, які не встигли втекти, помістили у невелике гетто на одній вулиці[3]. У квітні 1942 року частину мешканців гетто відправили на примусову працю у табір неподалік, для прокладання дороги між Кривим Рогом та Дніпром[3]. 29 травня 1942 року усіх жителів гетто розстріляли за межами поселення[1]. Більшість євреїв, що були у таборах, розстріляли протягом війни 1942—1943 років[3]. 6 лютого 1944 року німці покинули село[4].
Тут народилася і якийсь час вчителювала Рівка (Бумаґіна) Ґубер — ізраїльська соціальна працівниця, вихователька, активістка, лауреатка Премії Ізраїлю (1976).
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
