Баловне

село Баловне
Герб Баловного Прапор Баловного
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Тер. громада Костянтинівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48060110020074710[1]
Основні дані
Засноване 1679
Населення 2 792
Площа 2,95 км²
Густота населення 946,44 осіб/км²
Поштовий індекс 56664
Телефонний код +380 5167
Географічні дані
Географічні координати 47°03′00″ пн. ш. 31°53′24″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
27 м[2]
Водойми р. Південний Буг
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Баловне
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 56663, Миколаївська обл,., Миколаївський р-н, с. Костянтинівка, вул. Гагаріна, 29а
Карта
Баловне. Карта розташування: Україна
Баловне
Баловне
Баловне. Карта розташування: Миколаївська область
Баловне
Баловне
Мапа
Мапа

CMNS: Баловне у Вікісховищі

Ба́ловне — село в Україні, у Костянтинівській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Розташоване на лівому березі річки Південний Буг, за 17 км на південь від Нової Одеси і за 5 км від залізничної станції Баловне. Населення становить 2 792 осіб.

Історія

Село засноване наприкінці XVII століття запорізьким козаком Баловним, звідки, вважають, і походить його назва. Пізніше сюди прибули переселенці з Чернігівської і Київської губерній.

З XVIII століття належало до Гур'ївської волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Станом на 1886 рік у ньому мешкало 1 598 осіб, налічувалось 316 дворів, існували православна церква, земська поштова станція, три лавки[3].

Після встановлення радянської влади, у 1920 році в селі були створені партійний і комсомольський осередки, комітет незаможних селян, у 19201922 роках організовано сім товариств із спільної обробки землі.

Станом на 1970 рік в селі мешкало 2330 осіб. Тут була розміщена центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 3 594 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури та займалось тваринництвом, видавало багатотиражну газету «Прапор комунізму». За виробництвом вовни колгосп займав перше місце в районі. За трудові успіхи багато колгоспників було відзначено радянськими орденами і медалями, зокрема голова колгоспу Є. І. Карач, пташниця В. Д. Кучеренко і рільник П. І. Яновський — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі працювали середня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека. У 1967 році хоровому колективу будинку культури було присвоєно звання народного.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2607 осіб, з яких 1197 чоловіків та 1410 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2796 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 89,65 %
російська 8,99 %
молдовська 0,72 %
вірменська 0,39 %
білоруська 0,18 %

Археологічні знахідки

Поблизу села в кургані скіфських часів знайдено довгий меч та золотий перстень.

Пам'ятники

У центрі села, на братській могилі 32-х воїнів, що загинули під час відвоювання села в роки німецько-радянської війни, у 1965 році встановлено обеліск.

Символіка

30 липня 2009 року, рішенням № 13 XXII сесії селищної ради для села затверджено офіційну символіку — герб і прапор. Автор обох символів І. Янушкевич[7][8].

Релігія

18 вересня 2011 року в селі освячено та урочисто відкрито Храм Різдва Пресвятої Богородиці[9].

Постаті

Примітки

  1. Порівняльна таблиця об'єктів класифікації Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад та Класифікатора об’єктів адміністративно- територіального устрою України (КОАТУУ). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 грудня 2021.
  2. Погода в селі Баловному. Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 10 липня 2008.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Українська геральдика. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 березня 2013.
  8. Українська геральдика. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 березня 2013.
  9. Регіональний інформаційний портал «Прибужжя»[недоступне посилання з серпня 2019]

Література

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!