Деякі дослідники вказують на знаходження центру Інгульської паланкиПеревізки у Микільському.
Заснування
Засноване у 1783 р. під назвою Репринка переселенцями з Тульської губернії. У 1795 р. чисельність мешканців становила 198 осіб.
Микільська волость
Станом на 1886 рік у селі, центрі Микільської волостіХерсонського повітуХерсонської губернії, мешкало 902 особи, налічувалось 160 дворів, існували православна церква та школа[5]. За 2 версти — рибний завод. За 6 верст — рибний завод. За 8 версти — 2 рибних заводи. За 16 верст — трактир. За 24 версти — рибний завод.
У 1905 р жителі села брали участь у розгромі поміщицьких маєтків Микільської волості.
На території Микільського була розміщена центральна садиба радгоспу ім. Тельмана, за яким було закріплено 7608 га сільськогосподарських угідь, з них 6356 га орної землі, у т. Ч. 861 га — зрошуваної. Господарство мало овоче-молочний напрямок. За доблесну працю 48 передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі Орденом Леніна — комбайнер І. А. Скороход, орденом Жовтневої Революції — тракторист І. Т. Солодких, орденом Трудового Червоного Прапора — трактористи П. А. Дмитрук та Н. І. Ухов. Директору радгоспу ім. Тельмана В. Я. Іванівському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках. Через опір колективізації та геноциду комуністична влада встановлювала вишки та спецохорону полів, відкривала кримінальні справи проти місцевих жителів[6]. Згідно з мартирологом Національної книги пам'яті України, складеного на основі свідчень очевидців Голодомору, від голодної смерті загинуло 5 осіб, 4 з яких ідентифіковано[7].
Друга світова війна
У німецько-радянській війні в складі Червоної Армії брали участь 800 жителів села. З них 118 загинуло, 500 було нагороджено радянськими орденами і медалями.
Незалежна Україна
З 24 серпня1991 року село входить до складу незалежної Української держави.
Після звільнення перебуває під постійним вогнем російської армії. 7 лютого 2023 року окупанти обстріляли село[8].
Економіка
В селі діють підприємства з різних галузей: Вирощування зернових культур — СТОВ «Колос», фермерські господарства, м'ясо-молочне скотарство — СТОВ «Микільське», виробництво борошна — Микільська філія МПП «Кардинал», ТОВ «ВКФ Ілас-3», виробництво цегли та черепиці — ТОВ «Стройінвєстсервіс», послуги кафе — ТОВ «Малс ЛТД», аптека — ФОП Руденко О. С.
послуги зберігання — Микільський ХПП ВАТ «Херсонський КХП»,
Микільський ХПП. Робоча зернова ємність — 12,8 тис. тонн (шість зернових складів, у тому числі три механізованих);
Загальна паспортна продуктивність технологічного обладнання з очищення пшениці (натурою 750 гр/літр) складає 150 тн/год (два сепаратора БСХ-100, БЦС-50). Пропускна здатність автомобілів — 48 автомобілів на добу (два автомобілерозвантажувача ГУАР-30).
Причал Микільського ХПП знаходиться на річці Інгулець, введений в експлуатацію в 1990 році після капітального ремонту. Умовна довжина причального фронту 35,6 м. Фактична глибина біля кордону причалу становить 2,7 … 3,6 м із збільшенням до 4,5 … 5,8 м від кордону. Глибина акваторії р. Інгулець дозволяє завантажувати баржі, вантажопідйомністю до 1000 тонн. Продуктивність навантажувального комплексу на водний транспорт складає 1000 тонн/добу.[9]
Соціальна сфера
Микільский ясла-садок, Микільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (директор — Заікіна Олена Іванівна), Микільський фельдшерсько-акушерський пункт.
Історичні пам'ятки
Археологічні
Репринське поселення (Доба бронзи) розташоване за 300 метрів на південний схід від села Микільське, на корінному лівому березі Інгульця, на розі, утвореному берегами річки та давньої балки. Вперше згадане Володимиром Ястребовим у 1897 р. Обстежувалось В. Гошкевичем (1909), Ю. Крисіним (у 1920-х рр.), Отто Бадером (1950), М. Оленковським (1972, 1974, 1978, 1985, 1997—2003).
Через розташування на розі високого берега, наявності рову й валу, кам'яних споруд воно довгий час трактувалось як городище скіфського часу. У 1984 році Я. Гершковичем здійснено шурфовку, у ході якої виявлено напівземлянкове житло й археологічний матеріал білозерської культуридоби бронзи (12-11 ст. до н. е.). Попередню інтерпретацію було заперечено. Ця цінна пам'ятка археології, що належить до періоду раннього розвитку кімерійців, була частково знищена у 1994—1995 рр. буді-ництвом котеджів (з дозволу сільради). Повного знищення не відбулось після втручання обласного сектора охорони пам'яток археології й ліквідації з площі поселення ділянок забудови.[10]
Пам'ятники
Братська могила. Розташована в центрі села. Чотирикутна зрізана піраміда встановлена на постаменті. На верхівці піраміди — п'ятипроменева металева зірка. На чільному боці постамента закріплені рельєфні цифри «1941-1945». Нижче них — рельєфне зображення каски і лаврової гілки. На верхньому виступі цоколя, прилягаючи до лицевого боку постамента, встановлені дві плити рожевого полірованого граніту з іменами 10 загиблих воїнів. Пам'ятник огороджений дерев'яним штахетником. До пам'ятника веде бетонна доріжка. Встановлено 1975 р.
В селі сформований футбольний клуб «Темп», який змагається на першість району. Виступи проводить на місцевому стадіоні «Темп».
Туризм
У мальовничій долині річки Інгулець, на високому березі поблизу села Микільське, щорічно навесні проходять обласні змагання зі скелелазіння та спортивного туризму.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Державний архів Херсонської області, ф. Р — 787, оп. 1, спр. 1083; ф. П — 186, оп. 1, спр. 2
↑Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 254
