Назва села пішла від слів «Кізий Мис», що в перекладі з татарської означає «Дівоча коса». Засноване в урочищі тієї ж назви в 1754 році на місці колишнього запорізького укріплення. Село Кізомис належало до Перевізької паланки.
У подальшому до складу села увійшло село Касперівка (Ново-Іванівка).
У 1713 році кримський хан Каплан I Ґерай видав ярлик до Коша з приводу видобутку солі на Козиному мисі.
У 1754 році згадується зимівник запорожця Савка Тарана козака Мишастівського куреня.
У 1928 році в селі налічувалося 348 господарств. Кількість населення становила 1615 осіб: 766 — чоловіків і 849 — жінок.
Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках. Через опір колективізації в селі відбувалися вилучення зерна, виключення з членів артілі, відкриття кримінальних справ[3]. Згідно з мартирологом Національної книги пам'яті України, складеного на основі свідчень очевидців (зокрема Лободенко М.) 2007 року, загинула 1 особа[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Білозерської селищної громади[5].
19 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білозерського району, село увійшло до складу Херсонського району[6].
Після звільнення село перебуває під постійним вогнем російської армії. 25 квітня 2023 року двома російськими авіабомбами в селі зруйновано церкву та два будинки, ще 9 пошкоджено. Постраждав також газопровід та зникло електропостачання[8]. Станом на 30 квітня із села було евакуйовано всіх дітей[9]. 29 серпня 2023 року руїни церкви були обстріляні знову, виникла пожежа[10].
20 вересня 2023 року село піддалося обстрілу російської армії, він був здійснений за допомогою запалювальних снарядів.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року, чисельність наявного населення села становила 1862 особи, з яких 919 чоловіків та 943 жінки[11].
Миколаївська церкваЦерква після російського бомбардування
Раніше село було поділено на 2 частини: Кізомис та Касперівку. Там, де зараз головна вулиця села робить зигзаг, була їхня межа, а там, де зараз збудований спортивний майданчик, стояла церква, у якій зберігалася ікона Касперівського Образу Богоматері. Ця ікона темна в живописі. Та раптом у лютому 1840 року оновилася, після чого стала святинею краю. 11 жовтня 2015 року в селі Кізомис відбулося урочисте святкування 175-річчя оновлення цього образу. Тепер Касперівський Образ Богоматері знаходиться у Одеському кафедральному соборі.
В селі існувала Миколаївська церква УПЦ МП. 25 квітня 2023 року вона була знищена російським бомбардуванням[14].
Освіта
У 1758 році в селі Кізий Мис була відкрита школа, у якій налічувалося 52 учні.
Після революційних подій у 1909 році в селі ця школа реорганізована в земську, де навчалося 70 учнів. У 1932 році відкрито семирічку, де навчалося 200 учнів. У повоєнний період село активно розбудовувалося, зростало населення, тому в 1948 році сільська школа реорганізована у восьмирічну Кізомиську школу.
Станом на 1 вересня 2015 року в Кізомиській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчалося 137 учнів : 105 учнів здобувало базову середню освіту, 32 учні — повну середню освіту за заочною вечірньою формою навчання. Працює 19 вчителів.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Державний архів Херсонської області, ф. Р — 787, оп. 1, спр. 459; ф. Р — 1005, оп. 1, спр. 140
↑Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 253
.jpg)
